Вирок

від 11.03.2013 по справі 523/2480/13-к

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Суворовський районний суд міста Одеси

Справа №523/2480/13-к

Провадження № 1-кп/523/73/13

В И Р О К І м е н е м У к р а ї н и

11.03.2013 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді Деркачова О.В., при секретарі Дем'янчук І.Г., за участю старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області Русу А.Л., потерпілого ОСОБА_2 та обвинувачених, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження по звинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Одесі, росіянина, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого малолітню дитину, водія ПП «Престиж», не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт Петрівці Іванівського р-ну Одеської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, холостого, водія ПП «Престиж», не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 20 години 40 хвилин 19 жовтня 2012 року ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_4, та здійснював буксирування вантажного автомобіля «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3, по проїжджій частині вул. Хуторській в напрямку вул. Агрономічної в м. Одесі.

В районі перехрестя вул. Хуторської з провулком Шахтинським ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожний окремо, в порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених п.п. 2.3«б», 23.4, 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), маючи об'єктивну можливість, і будучи не уважним, обрали для буксирування останнього автомобіля гнучке зчеплення у виді стального тросу, на кінцях якого були відсутні закріплюючі механізми, що не забезпечувало надійності зчеплення при буксируванні та не було призначено для даного виду буксирування, а також, після відмови в автомобілі «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_5, робочої гальмівної системи, не відмовилися від продовження буксирування, в результаті чого виник обрив гнучкого зчеплення, рух цього автомобіля заднім ходом та наїзд на пішохода ОСОБА_2, який рухався по правому тротуару.

Наслідком даної дорожньо-транспортної пригоди стало отримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, тілесних ушкоджень у виді закритої травми органів грудної клітини, переломів ІІ-Х ребер справа, Х-ХІ ребер зліва, ускладнених колапсом правої легені і гемопневмотораксом, переломів поперекового відростку L5 (поперекового хребця) праворуч, крижової кістки праворуч, переломів вертлюжних впадин, лонних і сідничних кісток, гематом клубового і грушоподібного м'язу справа, синців обличчя та колінних суглобів, травматичного шоку, що, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №4314 від 21 січня 2012 року, були спричинені виступаючими частинами вантажного автомобіля, з послідуючим падінням потерпілого на тверду поверхню, та віднесені до тяжких тілесних ушкоджень.

Кожен з обвинувачених свою вину у вчиненому діянні визнав повністю , підтвердив в своїх показаннях сутність пред'явленого їм обвинувачення.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 також додатково показав, що в умовах вечірнього часу та поганої видимості 19 жовтня 2012 року він, перебуваючи за кермом автомобіля, який буксирував на гнучкому тросі ОСОБА_4, відчув різкий хлопок кисню та, за показниками монометру, зрозумів про відсутність гальм. Проте, він не відмовився від подальшого буксирування, а навпаки зателефонував ОСОБА_4 з проханням підвищити швидкість руху, щоб не допустити зіткнення з керованим тим попереду автомобілем. Основною метою подальшого продовження буксирування для нього було якнайшвидше пройти наступну дільницю дороги, щоб не заважати іншим учасникам руху. Разом з тим, під час здійснення по вул. Хуторській підйому, гнучке зчеплення висмикнулося, а керований ним (ОСОБА_3) автомобіль, не маючи гальм, почав рух задом. Потерпілого він вже побачив лежачим на тротуарі, після чого разом з ОСОБА_4 надали тому допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_4 також додатково показав про те, що ОСОБА_3 повідомив йому про відсутність гальм, у зв'язку із чим, замість припинення буксирування, навпаки попросив збільшити швидкість руку, з чим він і погодився. На одному з підйомів по вул. Хуторській ОСОБА_4 в дзеркало заднього виду побачив, як автомобіль, який він буксирував, почав стрімко віддалятись від нього, рухаючись заднім ходом. Після зупинки ОСОБА_4 дізнався про обрив металевого тросу, а також про наїзд автомобіля ОСОБА_3 на потерпілого.

Про вчинену необережність кожен з обвинувачених жалкує, щиро кається.

Отримавши показання кожного з обвинувачених, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з'ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманого потерпілим та обвинуваченими, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів .

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 близько 20 години 40 хвилин 19 жовтня 2012 року, керуючи технічно справним автомобілем «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_4, та здійснюючи буксирування вантажного автомобіля «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_5, за допомогою гнучкого зчеплення у виді стального тросу, на кінцях якого були відсутні закріплюючі механізми, що не забезпечувало надійності зчеплення при буксируванні та не було призначено для даного виду буксирування, рухаючись в м. Одесі по проїжджій частині вул. Хуторській в районі перехрестя з провулком Шахтинським, після відмови в автомобілі «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_5, робочої гальмівної системи, порушили правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.п. 2.3«б», 23.4, 31.1 ПДР, не відмовилися від продовження буксирування, в результаті чого виник обрив гнучкого зчеплення, рух цього автомобіля заднім ходом та наїзд на пішохода ОСОБА_2, що спричинило заподіяння тому тяжких тілесних ушкоджень, то вчинене кожним з обвинувачених діяння суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Судом розглянуто цивільний позов , заявлений прокурором до обвинувачених про відшкодування комунальній установі «Міська клінічна лікарня №11» понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на суму 1420,26 грн.

У відповідності з ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Розмір витрат, понесених комунальною установою «Міська клінічна лікарня №11» на лікування ОСОБА_2 у відділеннях інтенсивної терапії та 1-му травматологічному в період з 19 жовтня по 14 листопада 2012 року, підтверджується дослідженою в суді довідкою №116 від 30 січня 2013 року.

В судовому засіданні кожен з обвинувачених не заперечував проти подальшого відшкодування зазначених витрат.

З врахуванням доведеності в суді вини ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у спричиненні ОСОБА_2 тяжких тілесного ушкоджень, при відсутності обставин, які б звільняли обвинувачених від відшкодування витрат медичної установи на лікування потерпілого від злочину, суд вважає, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заявлені органом досудового слідства до відшкодування з обвинувачених судові витрати на загальну суму 200 грн., пов'язані з проведенням у справі автотехнічної експертизи, також підлягають задоволенню в повному обсязі, в частинах по 100 грн. з кожного.

При призначенні покарання кожному обвинувачених суд визнає їх щире каяття, факт першого притягнення до кримінальної відповідальності, а також позицію потерпілого, який їх вибачив, не має жодних майнових вимог та просить суд не призначати суворе покарання, в якості обставин, які пом'якшують покарання.

Суд також враховує позитивні характеристики за місцем проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_3, наявність на утриманні у останнього малолітньої дитини, а також те, що неофіційна робота в якості водія була єдиним джерелом існування кожного з обвинувачених, яку вони фактично втратили через вчинену необережність.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 без відбуття покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитових строків, у зв'язку із чим, до кожного з них слід застосувати положення ст.ст.75,76 КК України, а також не позбавляти їх права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши кожному з них окремо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожного окремо, звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 цього ж кодексу зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти в цей орган про зміну місця проживання.

Позовні вимоги прокурора до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити в повному обсязі.

У відповідності з ст.1206 ЦК України стягнути з ОСОБА_3 на користь комунальної установи «Міська клінічна лікарня №11», і.к.02774415, 710 (сімсот десять) грн. 13 коп., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

У відповідності з ст.1206 ЦК України стягнути з ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_3, на користь комунальної установи «Міська клінічна лікарня №11», і.к.02774415, 710 (сімсот десять) грн. 13 коп., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА АВТОЕКСПЕРТИЗА», і.к. 38154520, адреса: м. Одеса, пров. Палубний,4, кв.33, судові витрати на суму 100 (сто) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА АВТОЕКСПЕРТИЗА», і.к. 38154520, адреса: м. Одеса, пров. Палубний,4, кв.33, судові витрати на суму 100 (сто) грн.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів автомобілі «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_4, «ЗІЛ», р.н. НОМЕР_5, та сталевий трос - вважати повернутим володільцю, ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий О.В.Деркачов