Рішення

від 04.03.2013 по справі 0907/2-2579/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0907/2-2579/2011

Провадження №22ц/779/307/2013

Категорія 52

Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

Секретаря Турів О.М.

з участю представника апелянта по довіреності ОСОБА_2, представника позивачки по довіреності ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

22 липня 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» про визнання незаконним її звільнення з роботи з посади бухгалтера Івано-Франківської дільниці ТзОВ «Кріон-ЛХЗ», визнання недійсним наказу директора ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» від 05.05.2008 року №1 та поновлення її на посаді бухгалтера Івано-Франківської дільниці ТзОВ «Кріон-ЛХЗ».

19 листопада 2010 року ОСОБА_4 змінила позовні вимоги та просила суд поновити її на роботі, стягнути невиплачену заробітну плату в розмірі 2240 грн. 75 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1603 грн. 96 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку при звільненні в розмірі 7876 грн. 41 коп., компенсацію за затримку виплати розрахунку при звільненні в розмірі 1657 грн. 95 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.04.2008 року працювала в ТзОВ «Кріон ЛХЗ» (код ЄДРПОУ 33860223) на посаді бухгалтера Івано-Франківської дільниці по сумісництву, а з 01.05.2008 року по переводу в ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» (код ЄДРПОУ 35518246) у зв'язку з перереєстрацією підприємства. 23.06.2010 року наказом директора ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» №11/2010к її звільнено з посади бухгалтера по сумісництву у зв'язку з закінченням терміну наказу №1 від 05.05.2008 року. Вважала таке звільнення незаконним, оскільки згідно її заяви вона прийнята на роботу на невизначений термін. Оскільки її звільнення з роботи відбулося з порушенням трудового законодавства, просила задовольнити позов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_4 з роботи з посади бухгалтера Івано-Франківської дільниці ТзОВ "Кріон-ЛХЗ", поновлено ОСОБА_4 на посаді бухгалтера Івано-Франківської дільниці ТзОВ "Кріон-ЛХЗ" з 23.06.2010 року, стягнуто з ТзОВ "Кріон-ЛХЗ" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25218 грн. та 1578 грн. 93 коп. невиплаченої заробітної плати. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1260 грн. 980 коп. допущено до негайного виконання.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон-ЛХЗ» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі від 15.08.2012 року апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вимогам закону, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було повідомлено їх про останній день слухання справи та рішення суду від 24.02.2012 року. Справа за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» розглядалася 1 рік 6 місяців і за вказаний період позивачу порахували вимушений прогул в сумі 25218 грн. та 1578,98 грн. невиплаченої заробітної плати.

Також апелянт зазначає, що позов ОСОБА_4 був заявлений до ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» код 35518246. В описовій частині позовної заяви позивач залучає до позову ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» код 33860223, мотивуючи, що ці дві фірми зв'язані перереєстрацією, хоча ці два товариства створені і зареєстровані як дві юридичні особи, які здійснюють свою діяльність згідно статутів, ведуть різний самостійний баланс, мають різні поточні рахунки в установах банків, печатки і штампи із своєю назвою та ідентифікаційним кодом. ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» код 33860223 не заключало з ОСОБА_4 жодних трудових угод, що підтверджується звітами форми №1 ДФ Податковий розрахунок за 2 та 3 квартали 2008 року. 05.05.2008 року позивачем була написана заява про прийняття її на роботу в ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» код 35518246, яка була завізована керівником товариства ОСОБА_6 з резолюцією про прийняття на посаду бухгалтера Івано-Франківської дільниці по сумісництву з терміном до 23.06.2010 року, що не суперечить положенням ст. 23 КЗпП України, згідно п. 2 якої трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Згідно наказу №1 по особовому складу ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» від 05.05.2008 року «Про прийняття на роботу» всі бухгалтери дільниць були прийняті з терміном до 23.06.2010 року, не виключаючи і головного бухгалтера. 23.06.2010 року керівником ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» був виданий наказ №11/2010к по особовому складу про звільнення ОСОБА_4 з посади бухгалтера по сумісництву у зв'язку з закінченням терміну, вказаного в наказі №1 від 05.05.2008 року. Даний наказ був доведений до відома позивачки. В цей же день їй було запропоновано отримати розрахункові кошти в сумі 1390 грн. 95 коп. відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України, однак позивач відмовилась отримати вказані кошти, про що в присутності і за підписами працівників Івано-Франківської дільниці ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 був складений акт від 23.06.2010 року.

Апелянт вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_4 повністю відповідає положенням п. 2 ст. 36 КЗпП України, а тому просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.02.2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що наказом №1 від 05.05.2008 року ОСОБА_4 була прийнята на посаду бухгалтера Івано-Франківської дільниці ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» по сумісництву на строк до 23.06.2010 року. Наказом директора ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» від 23.06.2010 року №11/2010к її було звільнено з роботи з посади бухгалтера по сумісництву у зв'язку із закінченням терміну наказу №1 від 05.05.2008 року.

Судом також встановлено, що в день звільнення з ОСОБА_4 не проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено заробітну плату за квітень-травень 2010 року в розмірі 1578 грн. 93 коп. Даний факт підтверджено зокрема висновком НДЕКЦ від 21.12.2011 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_4 у відомостях про виплату грошей №ВЗП-000006 за квітень 2010 року та ВЗП-000007 за травень 2010 року виконані не ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 303, ч.ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_4 з роботи та поновлення її на посаді бухгалтера, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно заяви ОСОБА_4 від 05.05.2008 року про прийняття її на роботу, позивач просила прийняти її на роботу не по сумісництву та не по строковому трудовому договору. Однак, згідно резолюції керівника ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» ОСОБА_4 прийнято на роботу по сумісництву та визначено строк дії трудового договору. З наказом про прийняття на роботу на визначений строк позивач ознайомлена не була. При звільненні позивача відповідачем ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» порушено чинне трудове законодавство, оскільки ст. 36 КЗпП України не передбачено звільнення працівника у зв'язку з закінченням терміну наказу. Також у порушення статей 47, 116 КЗпП України у день звільнення з ОСОБА_4 не було проведено повного розрахунку. Відтак суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_4 з роботи є незаконним, суперечить вимогам трудового законодавства.

Проте погодитись з висновком суду не можна, оскільки суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних відносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом МЮУ, Мінпраці та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 5 (далі - Інструкція), основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, окрім тих, які працюють за сумісництвом, оскільки на них трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

За змістом позовної заяви та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 в підтвердження своєї роботи на посаді бухгалтера в ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» в період з 05.05.2008р. по 23.06.2010р. зіслалась на відповідні накази про прийняття на роботу та про звільнення з роботи. У матеріалах справи відсутні докази про наявність в трудовій книжці ОСОБА_4 відповідних записів про її прийняття на роботу на посаду бухгалтера ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» та звільнення з цієї посади. Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Неподання ОСОБА_4 трудової книжки при влаштуванні на роботу в ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» вказує на її обізнаність та погодження на прийняття її на роботу на посаду бухгалтера за сумісництвом та спростовує її твердження, що їй не було відомо про прийняття її на роботу за сумісництвом і що такої згоди вона не давала.

Не заслуговують на увагу і доводи позивачки, що вона не була ознайомлена з наказом №1 від 05.05.2008 року про прийняття її на роботу, адже згідно заяви від 05.05.2008 року ОСОБА_4 просила прийняти її на роботу з 05.05. 2008 року, при цьому не зазначаючи на яку посаду. Отже, не знаючи змісту наказу №1, як же вона виконувала обов'язки бухгалтера Івано-Франківської дільниці ТзОВ «Кріон-ЛХЗ». Звідси випливає висновок, що позивачу було відомо на яких умовах вона прийнята на роботу в ТзОВ «Кріон-ЛХЗ».

Відповідно до п. 2 ч. 1, 2 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною та ін.).

Встановлено, що ОСОБА_4 прийнята на роботу на місце працівника, який перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Про таку обставину зауважила сама ОСОБА_4 у позовній заяві, покликаючись на те, що бухгалтер ОСОБА_10, на місце якої вона прийнята на роботу перебуває у декретній відпустці до 11.06.2011 року та просила суд витребувати наказ про відправку в декретну відпустку ОСОБА_10 Звідси слідує, що позивачу було відомо, що вона прийнята на роботу на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Однак, суд першої інстанції цих обставин до уваги не взяв і прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання незаконним звільнення з роботи ОСОБА_4

Щодо висновків суду про невідповідність формулювання наказу про звільнення ОСОБА_4 з роботи вимогам ст. 36 КЗпП України, то не коректне формулювання наказу про звільнення працівника з роботи не може бути підставою для поновлення на роботі.

При цьому є безпідставним посилання суду як на доказ незаконного звільнення позивача з роботи на акт перевірки та постанову Територіальної Державної інспекції праці у Івано-Франківській області, в яких звернуто увагу директора ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» на приведенні у відповідність до закону наказу про звільнення позивача, а саме до п. 2 ст. 36 КЗпП України «у зв'язку з закінченням строку трудового договору», а не на незаконність звільнення позивача з роботи.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов ОСОБА_4 в частині вимог про визнання незаконним її звільнення з посади бухгалтера ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» та поновлення її на роботі.

Оскільки вимога про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, то відповідно і така вимога ОСОБА_4 є безпідставною.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частин 3 та 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що так як висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним її звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене без дотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, то судове рішення в наведеній частині позовних вимог ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову ОСОБА_4 в частині позовних вимог про поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» на користь ОСОБА_4 1578,93 грн. невиплаченої заробітної плати, зважаючи на висновок НДЕКЦ почеркознавчої експертизи від 21.12.201 року, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у відомостях про виплату грошей № ВЗП-000006 за квітень 2010 року та №ВЗП-000007 за травень 2010 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Також правильним є висновок суду щодо решти вимог по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та за затримку виплати розрахункових звільненому працівникові в сумі 1657 грн. 95 коп.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2010 року (а.с. 80) ОСОБА_4 було нараховано до виплати 1390 грн. 95 коп., з яких 890 грн. 48 коп. нарахована заробітна плата за червень 2010 року (17 робочих днів), компенсація за невикористану відпустку (26 календарних днів) становить 807 грн.05 коп., а всього 1697 грн. 53 коп., що за мінусом обов'язкових платежів становить 1390 грн. 95 коп., які перераховані позивачу поштовим переказом №0250 від 22.07.2010 року (а.с. 89).

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за затримку виплати розрахункових звільненому працівникові в сумі 1657 грн. 95 коп., то така вимога протирічить вимогам про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно дійшов висновку про безпідставність таких вимог та відмову позивачу в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

В позові ОСОБА_4 до ТзОВ «Кріон-ЛХЗ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута