Рішення

від 11.03.2013 по справі 903/43/13 - г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2013 р. Справа № 903/43/13 - г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім СТС", с. Петрівське, Києво-Святошинського р-ну., Київської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 11 605,14 грн.

Суддя: Вороняк А. С.

при секретарі Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання, здійснення технічної фіксації судового процесу не велося.

В судовому засіданні оголошено вступну та резулютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СТС" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11 605,14 грн. заборгованості, з них 10 240,60 грн. основного боргу, 995,01 грн. пені, 216,15 грн. - інфляційних втрат, 153,38 грн. 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №01/01-2010 від 01.01.2010р., видаткову накладну №РН-000000193 від 10.02.10р., видаткову накладну №РН-000000229 від 22.02.10р., рахунок-фактури №СФ-0000245 від 10.02.2010р., рахунок-фактури №СФ-0000290 від 22.02.2010р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14.01.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 30.01.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.01.13р. розгляд справи відкладено на 20.02.13р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю доплати судового збору в розмірі 43,50 грн., з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.02.13р. розгляд справи відкладено на 06.03.13р. у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

25.02.13р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 5 470,66 грн..

Згідно п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, а відтак має місце нова ціна позову в сумі 11 605,14 грн., з них 10 240,60 грн. основного боргу, 995,01 грн. пені, 216,15 грн. - інфляційних втрат, 153,38 грн. 3% річних, яка приймається судом, виходячи з якої й вирішується спір.

Також додано оригінал договору поставки за №01/01-2010 від 01.01.2010р. та оригінал платіжного доручення №895 від 13.02.2013р., яким стверджується доплата судового збору у розмірі 43,50 грн.

В судове засідання 06.03.13р. позивач не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив. Проте про день та час розгляду справи в суді був повідомлені належним чином, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за №4301031385487 від 04.03.13р..

Відповідач вимоги ухвал суду від 14.01.13р., від 30.01.2013р. та від 20.02.13р. не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання 06.03.13р. не направив. Проте про день та час розгляду справи в суді був повідомлені належним чином, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за №4300811746647 від 25.02.13р..

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СТС" (далі-Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(далі-Покупець) було укладено договір поставки № 01/01-2010(далі-Договір).

На виконання умов зазначеного Договору позивачем згідно накладних №РН-000000193 від 10.02.10р. та №РН-000000229 від 22.02.10р. було поставлено товару відповідачу на загальну суму 18 167,78 грн..

Проте позивач згідно заявлених вимог просить стягнути з відповідача основну заборгованість на суму 10 240,60 грн.

Станом на час розгляду справи, в порушення умов Договору, відповідачем вартість отриманого товару на суму 10 240,60 грн. не оплачено, контррозрахунку заборгованості не надано.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця у визначені строки товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений Товар і сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму.

У п.1.2 Договору зазначено, що предметом поставки є товар, перелік якого зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних чи Специфікаціях до цього договору або в інших аналогічних документах оформлених(складених) відповідно до норм діючого законодавства України, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору сторонами передбачено, що Покупець має право на одержання обумовленого Договором товару за договірними цінами в належній кількості та належної якості, а також зобов'язується оплатити поставлений товар за ціною та в терміни, обумовлені цим Договором.

Згідно п. 3.1 Договору ціна товару, що поставляється зазначається в рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до Договору або в інших аналогічних документах) з урахуванням положень цього договору.

У відповідності з п.3.2 даного Договору Покупець здійснює оплату за товар, на підставі рахунку-фактури Постачальника. Товар має бути оплаченим Покупцем у терміни, що зазначені в рахунках-фактурах, але в будь-якому випадку термін сплати перевищувати 30 календарних днів.

Відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури за №СФ-0000245 від 10.02.2010р. та за №СФ-0000290 від 22.02.2010р., в яких зазначено суми до оплати в розмірі 15768,54 грн. та 2399,24 грн., а також встановлено терміни оплати до 11.02.10р. та до 23.02.10р. відповідно.

У статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості 10 240,60 грн.

Сума заборгованості 10 240,60 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 995,01 грн. пені, то слід зазначити наступне.

Згідно п. 7.3 даного Договору при порушені строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку прострочення сплати заборгованості.

У відповідності з п.3.2 даного Договору Покупець здійснює оплату за товар, на підставі рахунку-фактури Постачальника. Товар має бути оплаченим Покупцем у терміни, що зазначені в рахунках-фактурах, але в будь-якому випадку термін сплати не повинен перевищувати 30 календарних днів.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно рахуноку-фактури №СФ-0000245 від 10.02.2010р. сплатити 15768,54 грн. за товар потрібно було до 11.02.10р., тобто період нарахувань штрафних санкцій починається з 12.02.10р.

Згідно рахуноку-фактури №СФ-0000290 від 22.02.2010р. сплатити 2399,24 грн. за товар потрібно було до 23.02.10р., тобто період нарахувань штрафних санкцій починається з 24.02.10р.

В даному випадку судом встановлено, що суму пені позивачем було нараховано відповідачу по накладній №РН-000000193 від 10.02.10р. за період з 11.02.2010р. по 11.08.2010р. на суму заборгованості в розмірі 7841,36 грн. та по накладній №РН-000000229 від 22.02.10р. за період з 23.02.2010р. по 23.08.2010р. на суму заборгованості в розмірі 2399,24 грн., хоча останні підлягали до нарахування з наступного дня по накладній №РН-000000193 від 10.02.10р. за період з 12.02.2010р. по 11.08.2010р. та по накладній №РН-000000229 від 22.02.10р. за період з 24.02.2010р. по 23.08.2010р. на загальну суму заборгованості 10240,60 грн.

Отже, сума пені по накладній №РН-000000193 від 10.02.10р. за період з 12.02.2010р. по 11.08.2010р. на суму заборгованості в розмірі 7841,36 грн. становить 760,50 грн., а по накладній №РН-000000229 від 22.02.10р. за період з 24.02.2010р. по 23.08.2010р. на суму заборгованості в розмірі 2399,24 грн. становить 228,75 грн., що в сумі дорівнює 989,25 грн.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, стягнення пені в розмірі 995,01 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 989,25 грн., через невірне зазначення позивачем початку періоду прострочення оплати.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 153,38 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 153,38 грн. трьох відсотків річних за періоди прострочки платежів з 11.02.2010р. по 11.08.2010р. на суму 7841,36 грн., та з 23.02.2010р. по 23.08.2010р. на суму 2399,24 грн..

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох відсотків річних, господарський суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення в сумі 152,34грн., оскільки їх теж потрібно нараховувати за періоди прострочення з 12.02.2010р. по 11.08.2010р. на суму заборгованості в розмірі 7841,36 грн. та з 24.02.2010р. по 23.08.2010р. на суму заборгованості в розмірі 2399,24 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 216,15 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат на суму 216,15 грн. в період з 01.03.2010р. по 31.08.2010р.

Провівши розрахунки за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон" судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за накладною №РН-000000193 від 10.02.10р. в період з 01.03.10р. по 31.08.10р. на суму заборгованості 7841,36 грн. становить 47,05 грн., а за накладною №РН-000000229 від 22.02.10р. за період з 01.03.10р. по 31.08.10р. на суму заборгованості 2399,24 грн. становить 14,40 грн., що в сумі дорівнює 61,45 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України на суму 216,15 грн., перевіривши методику та період нарахувань, суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення в сумі 61,45 грн.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 11443,64 грн., з них 10240,60 грн. - основна сума заборгованості, 989,25 грн. - пеня, 152,34 грн. - 3% річних та 61,45 грн. інфляційні втрати, а в решті позовних вимог, щодо стягнення заборгованості на суму 161,50 грн. з них 5,76 грн. пені, 1,04 грн. - 3% річних та 154,70 грн. інфляційних втрат - відмовити.

Згідно ч.3 ст.49 ГПК України, оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1720,50 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СТС" (Київська область, Києво-Святошинського р-н., с. Петрівське, вул. Зоряна, 22, код ЄДРПОУ 34242178) 11 443,64 (одинадцять тисяч чотириста сорок три гривні шістдесят чотири копійки) грн. з них 10240,60 грн. - основна сума заборгованості, 989,25 грн. - пеня, 152,34 грн. - 3% річних, 61,45 грн. інфляційні втрати та 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок)грн. судового збору.

3. В частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СТС" заборгованості на суму 161,50 грн., з них 5,76 грн. пені, 1,04 грн. - 3% річних та 154,70 грн. інфляційних втрат - відмовити.

Повний текст рішення складено

11.03.13

Суддя А. С. Вороняк