Рішення

від 05.03.2013 по справі 921/53/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2013 р.Справа № 921/53/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, Державної служби автомобільних доріг України в особі Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Людвищенської сільської ради, с. Людвищі, Шумського району, Тернопільської області, 47100

про cтягнення заборгованості в сумі 3 099 грн.

За участю представників сторін:

прокурора: Мандзюк Олег Ігорович - посвідчення № 012865 від 07.11.2012р.;

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

Прокурору та представникам сторін у попередніх судових засіданнях роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, а також відповідно до ст.78 ГПК України наслідки вчинення таких процесуальних дій як визнання позову відповідачем.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу (звукозапис) технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 05.03.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся з позовом в інтересах держави, Державної служби автомобільних доріг України в особі Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, до відповідача Людвищенської сільської ради, с. Людвищі, Шумського району, Тернопільської області, про стягнення заборгованості в сумі 3 099 грн.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: договору на виконання робіт із сторонніми підприємствами та організаціями, які не входять до структури укравтодору № 49 від 19.10.2011р.; акту приймання виконаних робіт за жовтень 2011р., вимогою про оплату заборгованості № 224 від 06.12.2012р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 26.02.2013р. на 14 год. 10 хв. В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.03.2012р. на 14 год. 20 хв..

В судовому засіданні 26.02.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання 05.03.2013р. не прибув, водночас в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.2013р. не прибув, водночас, у попередньому судовому засіданні та у поданому відзиві на позовну заяву від 26.02.2013р. позов визнав повністю.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. В силу ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках. Підставами для представництва прокурором інтересів держави, згідно ч. 2 ст. 36-1 Закону, є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 19.10.2011р. між Людвищенською сільською радою (Замовник) та філією "Шумський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" (Підрядник), укладено Договір на виконання робіт із сторонніми підприємствами та організаціями, які не входять до структури Укравтодору № 49, за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до умов Договору виконання робіт по ремонту вулиць Людвищенської сільської ради.

З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з договору підряду, які регулюються положеннями глави 61 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Із змісту ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому сторонами у Договорі (п. 2.1.) погоджено, що Підрядник розпочне виконання робіт 19 жовтня 2011р. і завершить виконання робіт 20 жовтня 2011р.

Згідно п. 3.1. Договору, договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, і складає 5 329 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено його повноважним представником в судових засіданнях, ним на виконання договірних зобов'язань виконані роботи по ремонту вулиць Людвищенської сільської ради, які прийняті відповідачем, як Замовником, без будь-яких претензій і зауважень.

Факт виконання зазначених робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується поданим позивачем суду як доказ Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на суму 5 239 грн. підписаними уповноваженим особами та завіреним печатками сторін без зауважень та застережень.

Із зазначеного акту вбачається, що загальна вартість фактично виконаних позивачем за договором № 49 від 19.10.2011р. робіт складає 5 239 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов Договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних Замовником актів виконаних робіт (п. 4.1. договору).

Однак, як стверджує позивач, зобов'язання щодо погашення заборгованості за виконані роботи, передбачених договором підряду № 49 від 19.10.2011р., відповідач належним чином не виконав, оплативши вартість виконаних робіт частково в сумі 2 230 грн. (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку та не заперечується відповідачем), та заборгувавши позивачу станом на дату звернення з позовом до суду 3 099 грн.

Направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу Людвищенської сільської ради вимога про погашення боргу від 06.12.2012р. № 224 залишена відповідачем без виконання та реагування.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому відповідачем подано суду заяву від 26.02.2013р. згідно якої він позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 3 099 грн. визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч. 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач згідно поданої заяви від 26.02.2013р. позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 3 099 грн. визнав у повному обсязі, позовні вимоги позивача про стягнення 3 099 грн. заборгованості підлягають до задоволення судом, як обґрунтовано заявлені позивачем та підтверджені поданими ним доказами і визнані відповідачем.

Згідно із ч.ч. 1-3 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Беручи до уваги зазначене, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. покладається на відповідача у справі та підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Людвищенської сільської ради, с. Людвищі, Шумського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394071:

- на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 31995099 - 3 099 (три тисячі дев'яносто дев'ять ) грн. заборгованості за Договором № 49 від 19.10.2011р.;

- у дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001) - 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору

3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 07.03.2013р.

Суддя В.Л. Гевко