Рішення

від 05.03.2013 по справі 914/119/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 Справа№ 914/119/13

за позовом: Приватного підприємства «Побут і техніка», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «АВМ-Техно», м.Львів

про: стягнення 401266,00грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

Від позивача: Сухай О.В. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство «Побут і техніка», м.Львів звернулось з позовом до Приватного підприємства «АВМ-Техно», м.Львів про стягнення 401266,00грн., з яких 399907,44грн. основного боргу та 1358,56грн. пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.01.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2013р. Ухвалою суду від 30.01.2013р. розгляд справи відкладено на 20.02.2013р. з причин, зазначених у ній. Ухвалою суду від 20.02.2013р. розгляд справи відкладено на 05.03.2013р. для надання відповідачу подати витребувані судом докази та забезпечити явку повноважного представника у судовому засіданні.

Представнику позивача роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

У судовому засіданні 05.03.2013р. представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між Приватним підприємство «Побут і техніка» та відповідачем - Приватним підприємством «АВМ-Техно» укладено договір №19/08-10 від 09.07.2010р., на виконання якого позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується належним чином оформленими документами, долученими до матеріалів справи. Внаслідок невиконання відповідачем обов'язку по оплаті за отриманий товар, утворилась заборгованість в розмірі 399907,44грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків. Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1358,56грн.

Відповідач явки повноважного представника в судовому засіданні 05.03.2013р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме, на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме - м.Львів, вул.Газова, буд.17, надіслано копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи, що підтверджується реєстрами на відправлення рекомендованої та рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 11.01.2013р., 31.01.2013р. та 25.02.2013р. (копії знаходяться в матеріалах справи). Однак, дана кореспонденція не повернута суду підприємством зв'язку. Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «Побут і техніка» (позивач по справі, постачальник за договором) та Приватним підприємством «АВМ-Техно» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір №19/08-10 від 09.08.2010р.

Відповідно до п.1.1 договору, покупець доручає, а постачальник відповідно до узгодженого між сторонами замовлення, зобов'язується передати у власність покупця у зумовлені строки товар згідно з накладними (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору, ПП «Побут і техніка» передано у власність відповідача товар на загальну суму 399907,44грн., що підтверджується видатковою накладною №176 та рахунком-фактурою №П-00000002 від 09.08.2010р.

Договором, а саме п.3.1.1, встановлено зобов'язання покупця упродовж 3-х банківських днів з дня отримання рахунку переказати на розрахунковий рахунок постачальника кошти за наданий товар, що підтверджується належним чином оформленими документами.

Оскільки розрахунок за отриманий товар відповідачем не проведений у визначеному порядку, позивачем надіслано ПП «АВМ-Техно» претензію вих. №32 від 01.09.2010р. щодо невиконання договірних зобов'язань в частині оплати за товар, у відповідь на яку, листом від 27.09.2010р., відповідач повідомив, що не заперечує щодо оплати вказаної заборгованості, в тому числі й нарахованої пені, за наявності коштів.

Відповідно до п.6.2 договору, за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який нараховується пеня) за кожен день протермінування від суми заборгованості.

Однак, на момент розгляду спору по суті, заборгованість за договором не погашена і становить 399907,44грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 1358,56грн. пені.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст.256 та ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований поданими доказами, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВМ-Техно» (м.Львів, вул.Газова, буд.17, код ЄДРПОУ 33549712) на користь Приватного підприємства «Побут і техніка» (м.Львів, пр-т.Чорновола, буд. 63а, офіс 317, код ЄДРПОУ 33532871) 399907,44грн. основного боргу, 1358,56грн. пені та 8025,32грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 11.03.2013р.

Суддя Щигельська О.І.

Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.