Рішення

від 28.02.2013 по справі 910/1656/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1656/13 28.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» До Центральної районної поліклініки Подільського району м. Києва Простягнення 395 558,05 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кузьміна К.П.- по дов.

від відповідачів Худенко А.Я. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Центральної районної поліклініки Подільського району м. Києва 395 558,05 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.2002 № 1030112.

Відповідач позовні вимоги визнає, надав письмовий відзив на позовну заяву від 19.02.2013р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та Центральної районної поліклініки Подільського району м. Києва було укладено договір про закупівлю послуг ( теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 12.03.2012 № 1030112, який відповідно до п.п.11.1, укладено на виконання вимог закону України «Про здійснення державних закупівель» та є новою редакцією договору від 08.08.2002 № 1030112 на постання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач надає послугу з постачання теплової енергії у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору від 08.08.2002 № 1030112, яку відповідач зобов'язаний прийняти і оплатити в порядку та строки передбачені договором (п. 4.2. договору).

Пунктом 12.1. договору, сторони передбачили, що додатки до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.2002 № 1030112 ж додатками та невід'ємною частиною даного договору, а отже, нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору від 08.08.2002 № 1030112, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 - Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення позивачем рахунка на оплату, згідно з додатком № 4. до рахунку, згідно п.п.4.3. договору, додаються облікові карти за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків за звітну дату.

У п.2. додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п.3 додатка 4 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Проте, матеріали справи свідчать, що свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2012 по 01.01.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.01.2013р. становить 395 558,05 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, обліковими картами (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір 08.08.2002р. № 1030112 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування теплової енергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту теплову енергії в розмірі 395558,05 грн.

Відповідно до п.2. додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ)

Відповідно до п.3 додатку 4 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3 Додатку 4 до Договору відповідач повинен був сплачувати вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця..

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 395 558,05 грн. на підставі Договору, за період з 01.11.2012р. по 01.01.2013р. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині нарахування індексу інфляції та 3 % річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що при поданні позову позивачем платіжним дорученням № 1326 від 21.01.2013р., сплачено 12 801,36 грн. судового збору. Проте для розгляду даної справи у судовому порядку, зважаючи на ціну позову сумою 395 558,05 грн., необхідно сплатити 7 911,16 грн. судового збору, згідно ст.. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 2% від ціни позову.

Таким чином, 4 890,20 грн. судового збору сплачено позивачем надмірно.

З цих підстав судовий збір у сумі 4 890,20 грн. сплачений Публічним акціонерним товариством «Київенерго» платіжним дорученням №1326 від 21.01.2013р. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Центральної районної поліклініки Подільського району м. Києва (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 9, код ЄДРПОУ 26199200) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 395 558 (триста дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. основного боргу, 7 911 (сім тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 16 коп. судового збору.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 4 890 (чотири тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 20 коп. Оригінал платіжного доручення № 1326 від 21.01.2013р. знаходиться в матеріалах справи № 910/1656/13.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 07.03.2013р.