Ухвала

від 07.03.2013 по справі 2а-1262/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Справа № 9104/77168/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 р. по справі за позовом ТзОВ "Компаньон-плюс " до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

10.02.2012 року ТзОВ "Компаньон-плюс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0010831510/27804/10/15-1 від 30.11.2011 р. та №0013961510 від 30.12.2011р.

Зі змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених позивачем вимог покладено твердження про безпідставність прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень з підстав невірного тлумачення та застосуванням норм чинного податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0010831510/27804/10/15-1 від 30.11.2011р. та №0013961510 від 30.12.2011р.

Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ "Компаньон-плюс", суд першої інстанції виходив в першу чергу, з недоведеності факту завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, по-друге, податковим органом невірно трактуються положення розділу ІІІ ПКУ та підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, внаслідок чого зроблений хибний висновок щодо неможливості включення до складу другого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до ст.150 розділу III ПКУ, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з врахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підписом до повного погашення такого від'ємного значення. Така обставина, на думку податкового органу, свідчить про від'ємне значення, що виникло за результатами діяльності лише з 2011 року.

Окрім того, апелянт акцентує увагу на тому, що позивачем не підтверджується сама причина виникнення від'ємного значення, що необхідне при оспорюванні факту правомірності декларування від'ємного значення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова 07.11.2011 року проведено камеральну перевірку податкової звітності ТзОВ "Компаньон-плюс" з питань правомірності декларувань показників податкової звітності з податку на прибуток за 2011р., про що складено акт №17/671/10/15-1 (а.с.12).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 30.11.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0010831510/27804/10/15-1 (а.с.10) про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4289101.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору (а.с.25-51).

Внаслідок адміністративного оскарження, відповідачем на підставі вказаного акта перевірки та рішення ДПА у Львівській області №33917/10/25-005/2766, 30.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0013961510 (а.с.11) про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1078002 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом за порушення позивачем п.1 ст.150 Податкового кодексу України та п.З підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем р.06.6 Декларації - від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду який враховується при обчислені витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в Декларації з податку на прибуток за II квартал 2011р. на суму 5 775 546 грн. в тому числі за 2010р. - 4 289 101 грн.

Матеріалами справи встановлено подання позивачем до ДПІ у Личаківському районі м. Львова декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року (а.с.73) з показниками р.01 доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в сумі 13108 грн., р.04 витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в сумі 6122750., р.06.6 від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 5775546 грн.

Згідно з декларацією за І квартал 2011 року (а.с.72), позивачем у рядку 08 зазначенно відємне значення в сумі -5775546 грн. (дані рядка 04 мінус дані рядка 01), з яких збитки минулих періодів - 4289101 грн. (рядок 04.9).

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Межі апеляційних вимог обмежені суто доводами податкового органу про те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання лише за наслідками І кварталу 2011 року.

Колегія суддів вважає викладену апелянтом позицію безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормі закону, з огляду на наступне.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПКУ застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 01 квітня 2011 року.

Згідно ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., що діяв у І кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.22.4 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст.6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

п.150.1 ст.150 розділу III ПКУ "Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних періодах" визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового періоду є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємною значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, п. З підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX Перехідні положення ПКУ встановлює, що п. 150.1 ст.150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.1 розділу XIX Прикінцеві положення ПКУ положення розділу III «Податок на прибуток» набрали чинності з 01 квітня 2011 року, які згідно з п.1 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПКУ застосовуються під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у п. З підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення II кварталу 2011 року.

З аналізу вищезазначених норм ПКУ вбачається, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. До того ж, перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, встановлений статтею 139 ПКУ. Цей перелік є вичерпним і не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Наказом ДПА України від 28.02.2011 року № 114 затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємств, що діє, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, в якій прямо визначено, що у рядку 06.6 платник податків вказує від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року).

До того ж, підставою для формування рядку 06.6 згідно примітки 4 визначено ст. 150 розділу ІІІ ПКУ.

Тобто в самій формі податкової декларації передбачено відображення сум збитків попередніх податкових періодів, які є законною підставою складовою валових витрат першого і наступних кварталів 2011 року.

Крім того, згідно раніше затвердженої Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 декларації з податку на прибуток підприємств, яка діяла в тому числі і в І кварталі 2011 року, загальний розмір об'єкта оподаткування позитивний (+) або від'ємний (-), що утворюється за результатом розрахунку складових, вказаних у рядках (+/-03 - (+/-06) - 07) відображається виключно в рядку 08 декларації. При цьому саме зазначений у рядку 08 показник, якщо його розмір має від'ємне значення, підлягає відображенню в повному розмірі без обмежень у рядку 06.6 податкової декларації за ІІ квартал 2011 року. І саме цей показник приймає участь у формуванні об'єкта оподаткування наступного податкового періоду.

Аналогічна позиція викладена в листі комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011 року «Щодо врахування у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке склалося за підсумками попереднього звітного року».

Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму Листі від 10.11.2011 р. № 04-39/10-1160 "Щодо права платників податку на перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на наступні звітні періоди" дійшов висновку, що «п.3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».

Дана правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (Інформаційний лист від 13.09.2012 № 2019/12/13-12), де роз'яснено, що до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про хибне тлумачення податковим органом положень ПКУ щодо можливості включення до складу другого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктами господарювання за результати здійсненої господарської діяльності виключно за перший квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ча.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

В рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність аргументів податкового органу щодо завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова не наведено жодних належних та допустимих доказів які б свідчили це.

Викладені обставини, на думку колегії суддів свідчать про те, що Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь - рішеннь, а тому вимоги позивача задоволено правомірно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 р. по справі № 2а-1262/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 12.03.2013 року

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик