Ухвала

від 13.02.2013 по справі к/9991/2339/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/2339/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маннгарт»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року

у справі № 2а-7021/09/1770

за позовом Державної податкової інспекції в місті Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маннгарт»

про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2009 року Державна податкова інспекція в місті Рівне (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маннгарт»(далі -відповідач) про припинення юридичної особи ТОВ «Маннгарт»(код 14300390).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року позов задоволено повністю. Припинено юридичну особу ТОВ «Маннгарт» (вул. Петлюри, 6А, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 14300390).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Маннгарт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 1998 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області було здійснено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Маннгарт», місцезнаходження -33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд 6А, код 14300390, про що зроблено запис за № 16081200000002873.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 18 серпня 2009 року № 814507, 12 травня 2009 року було внесено інформацію про відсутність ТОВ «Маннгарт»за адресою: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд 6А.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для припинення юридичної особи.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Зазначений вище перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є вичерпним.

Таким чином аналіз переліку підставі для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань й функцій, визначених законом України.

Такі звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою ці повноваження надані.

Завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Функції органів державної податкової служби визначені статтями 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, органи державної податкової служби відповідно до пункту 17 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) мають право звертатися до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Проте, суди першої та апеляційної інстанції не дали належну правову оцінку тому, чи є незнаходження ТОВ «Маннгарт»за вказаною в реєстраційних документах адресою доказом його ухилення від сплати податків.

Крім того, поза увагою судів залишилась та обставина, що відповідно до наявних в матеріалах справи довідок (арк. справи 3-7) у ТОВ «Маннгарт»відсутня заборгованість перед бюджетом по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів)

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Таким чином, колегія суддів вказує, що судам слід надати належну правову оцінку наведеному та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням обставин, зазначених ТОВ «Маннгарт»у заяві від 26 жовтня 2010 року (арк. справи 121-122).

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маннгарт»задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

А.О. Рибченко