Ухвала

від 20.02.2013 по справі 1570/4596/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 1570/4596/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Крусяна А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Едісон" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач, приватне підприємство "Едісон", звернувся з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 11.07.2012 року № 0000792230 та від 11.07.2012 року № 0000782230.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Едісон" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Сайгар ОПТ". За результатами вказаної перевірки складено Акт №3722/22-3/30873748 від 26.06.2012 року, в якому зазначено порушення підприємством пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті податкові повідомленні-рішення №0000792230 від 11.07.2012 року, згідно якого позивачу нарахований податок на додану вартість в сумі 274247 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 137124 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 року №0000782230, згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 342124 грн. та застосовані штрафні санкції з цього прибутку у сумі 171405 грн. Позивач вважає, що висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, відображені в акті перевірки, зроблено податковим органом на підставі аналізу господарських відносин позивача з ТОВ "Сайгар Опт" необґрунтовано. Зокрема в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ "Сайгар Опт" господарських операцій, оскільки воно було створене для мінімізації податкових платежів. Також перевіряючими зроблений висновок про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем наявними первинними документами, оскільки документи складенні за операціями з ТОВ "Сайгар Опт" неможливо вважати первинними на підставі вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року в кримінальній справі за обвинуваченням директора ТОВ "Сайгар Опт" в скоєнні злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України і судом доказано, що діяльність ТОВ "Сайгар Опт" носила фіктивний характер. При цьому податковим органом в ході перевірки не з'ясовувалось чи відбувався насправді рух товарів від продавця до покупця, а також не вивчались документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування торгово-матеріальних цінностей. На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення, як такі, що прийняті безпідставно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позовні вимоги ТОВ "Едісон" були задоволені.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000792230 від 11.07.2012 р. та №0000782230 від 11.07.2012 р.

Не погоджуючись з даною постановою суду Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена виїзна документальна позапланова перевірка приватного підприємства "Едісон", код за ЄДРПОУ 30873748 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариства з обмеженою відповідальністю "Сайгар Опт" код ЄДРПОУ 36635547.

За результатами перевірки був складений акт від 26.06.2012 року № 3722/22-3/30873748, згідно якого було встановлено порушення ПП "Едісон" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 342809 грн. у тому числі у другому кварталі 2010 року на суму 342809 грн., а також порушення Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 274247 грн. в тому числі у травні 2010 року на 274247 грн.

Згідно акту перевірки заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відбулося в результаті того, що, як зазначає податковий орган, договір № 4 від 20.05.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ "Сайгар Опт" має ознаки нікчемності та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки ТОВ "Сайгар Опт" здійснювало фіктивне підприємництво.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2012 року № 0000782230 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 342809 грн. та від 11.07.2012 року № 0000792230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 274247 грн.

Також встановлено, що одним із контрагентів позивача у перевіряємий період був ТОВ "Сайгар Опт", з питань взаємовідносин з яким ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області була здійснена позапланова перевірка.

Між ПП "Едісон"та ТОВ "Сайгар Опт" був укладений договір постачання товарів (освітлювального обладнання) № 4 від 20.05.2010 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ "Сайгар Опт") приймає на себе зобов'язання здійснити постачання товарів (надалі продукція), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити поставлену продукцію.

На підтвердження виконання вказаного договору, надані накладні від 05.05.2010 року №050504 та 01.07.2010 року №180502 та, з яких вбачається, що постачальником товару є ТОВ "Сайгар Опт", а одержувачем ПП "Едісон". Вартість поставлених матеріалів складає 1645483,2 грн., в тому числі ПДВ 274247,2 грн.

ПП "Едісон" були отримані від ТОВ "Сайгар Опт" податкові накладні від 05.05.2010 року № 050504 на суму 27835,75 грн. в тому числі ПДВ на суму 4639,29, та від 26.05.2010 року №180802 суму 1617647,45 грн. в тому числі ПДВ на суму 269607,91.

Придбаний товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчать платіжні доручення №76 від 26.05.2010 року на суму 1617647,45 грн. та №90 від 10.06.2010 року на суму 27835,75 грн.

Вартість придбаного товару, зазначена у податкових накладних включена до складу валових витрат підприємства по першій події у 2 кварталі 2010 року, а суми ПДВ, згідно вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту у травні 2010 року, та відображені у декларації з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань позивачу за наслідками перевірки його правовідносин з ТОВ "Сайгар-опт".

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, за встановлених судом першої інстанції, позиція податкового органу у спірних правовідносинах зводиться до недійсності угод на постачання обладнання, укладених позивачем з ТОВ "Сайгар Опт".

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Колегією суддів встановлено, що вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року, встановлено, що особа, яка була директором ТОВ "Сайгар Опт", а саме ОСОБА_1 насправді фінансово-господарською діяльністю не займався, а ТОВ "Сайгар Опт" зареєстрував на своє ім'я на прохання невідомої йому особи за грошову винагороду. Згідно вказаному вироку, ОСОБА_1 своїми навмисними діями, що виразилися у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності з метою покриття незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.. 205 КК України.

В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

ПП. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено колегією суддів ТОВ "Сайгар опт" на час укладання договору та виписки накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання товару позивачем було вчинено з метою використання у господарської діяльності для отримання прибутку та фактично товар був отриманий від ТОВ "Сайгар опт"т а реалізований, про що свідчать копії первинних документів: довіреностей, накладних, податкових накладних, тобто операція купівлі-продажу мала реальний характер.

Згідно до п.п. 2.4. п. 2 Наказу міністерства фінансів України "Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Як вбачається з податкових накладних виписаних ТОВ "Сайгар опт" вони оформлені належним чином.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковувало доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою, сам по собі за відсутності інших обставин не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

Встановлені у вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 17.04.2012р. у справі №1-260/2011 обставини не спростовують реальність спірних операцій, позаяк фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Сайгар-опт" (відображені у вказаному вироку) не досліджувались у кримінальній справі.

Відповідно до листа ВАС України від 14.11.2012 р. N 2379/12/13-12 ч. 4 ст. 72 КАС України встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Таким чином суд першої інстанції оцінив вказаний вирок відповідно до правової позиції вказаного листа.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Едісон" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 1570/4596/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання судового рішення в повному обсязі - 25 лютого 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.А. Шевчук