Постанова

від 27.02.2013 по справі 2-а-5870/10/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р.Справа № 2-а-5870/10/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Юг-Строй» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Юг-Строй» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.06.2010р. №0002412301/0 та №0002422301/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки податкова інспекція прийшла до помилкового висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ Фірма «Пронто-Юг» є нікчемними внаслідок визнання недійсними установчих та фінансово-господарських документів на підставі рішення суду, оскільки поки до Єдиного державного реєстру не внесено запис про припинення юридичної особи, така особа не є припиненою. Витрати позивача за 2008-2009р.р. по придбанню товарів формувалися на підставі первинних документів, виданих ТОВ Фірма «Пронто-Юг», які у встановленому порядку не скасовані та не визнавались недійсними. Твердження ж відповідача про безтоварність операцій спростовується отриманням доходів від реалізації придбаних у ТОВ Фірма «Пронто-Юг» ЛТД товарів, а відсутність земельних ділянок, об'єктів нерухомості і транспортних засобів не позбавляє позивача можливості виконувати умови договорів. Також, на час надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Барс-Юг» та «Арс-Юг» були зареєстрованими платниками ПДВ та мали право виписувати податкові накладні, а тому висновки ДПІ про нікчемність укладених з ними угод є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

ДПІ у м.Херсоні проти позову заперечила, вважаючи його вимоги необґрунтованими, оскільки перевіркою встановлено відсутність реальних поставок товарів та послуг по ланцюгу постачання ТОВ «КФ «Юг-Строй»- ТОВ Фірма «Пронто-Юг», ТОВ «КФ «Юг-Строй» - ТОВ «Барс-Юг», ТОВ «КФ «Юг-Строй» - ТОВ «Арс-Юг», що свідчить про нікчемність таких угод по ланцюгу до «вигодонабувача». Господарські операції з цими постачальниками не були направленні на отримання прибутку від такої діяльності, витрати скеровані на завищення розміру валових витрат та на зменшення суми податку на прибуток, зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з ПДВ. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні вважає правомірними; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.12.2011р. позов ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що висновок суду щодо відсутності у позивача права на податковий кредит та віднесення до валових витрат витрати по господарським операціям з контрагентами по суті принижує значення такого обов'язкового документу податкової звітності як податкова накладна. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень ДПІ у м.Херсоні від 31.03.2010р. №558/23-5 та від 29.04.2010р. №769/23-5, згідно ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м.Херсоні у період з 31.03.2010р. по 17.05.2010р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» (код за ЄДРПОУ 35469325) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №2504/23-5/35469325 від 31.05.2010р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5758534 грн. (у т.ч.: 2008р. - на 3483155 грн., І квартал 2009р. - на 1307570 грн., півріччя 2009р. - на 2288298,75 грн., 3 квартали 2009р. - на 2278161,50 грн., 2009р. - на 2275379,75 грн.);

- п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3358425 грн. (в т.ч.: за жовтень 2008р. на 753842 грн., за листопад 2008р. на 193946 грн., за грудень 2008р. на 1728583 грн., за січень 2009р. на 304049 грн., за лютий 2009р. на 11275 грн., за березень 2009р. на 344004 грн., за квітень 2009р. на 4631 грн., за травень 2009р. на 18095 грн.); завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації) за грудень 2009р. в сумі 1154843 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 10.06.2010р. ДПІ у м.Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002412301/0, яким ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 11529988,51 грн. (у тому числі за основним платежем - 5758534,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5771453,76 грн.);

- №0002422301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 5037637,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 3358425 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1679212,50 грн.).

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні №0002412301/0 позивачем порушено п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилося у неправомірному включенні до складу валових витрат витрати, здійснених товариством по господарським операціям з контрагентами ТОВ Фірма «Пронто-Юг», ТОВ «Барс-ЮГ», ТОВ «Арс-ЮГ».

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні №0002422301/0 товариством порушено п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість також по господарським операціям з контрагентами ТОВ Фірма «Пронто-Юг», ТОВ «Барс-ЮГ», ТОВ «Арс-ЮГ».

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність дій ДПІ у м.Херсоні щодо визначення товариству податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток з огляду на відсутність реальності поставок товарів позивачу від ТОВ Фірма «Пронто-Юг», надання позивачу послуг ТОВ «Арс-Юг» та ТОВ «Барс-Юг», хоча і ці господарські операції супроводжувались оформленням певних документів. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з договорами б/н від 01.01.2008р., від 01.01.2009р. ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» придбавало у ТОВ Фірма «Пронто-Юг» товари на загальну суму 23008683,85 грн. (у тому числі за 4-й квартал 2008р. в сумі 13932620,24 грн., за 1-й квартал 2009р. в сумі 5266152,04 грн., за 2-й квартал 2009р. в сумі 3809913,89 грн.). Одночасно позивач відніс до податкового кредиту за період з жовтень 2008р. - травень 2009р. податку на загальну суму 4496226,92 грн., що, на думку податкового органу, призвело до заниження ПДВ.

Підставою зменшення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ стосовно господарських відносин з постачальником ТОВ Фірма «Пронто-Юг» є твердження ДПІ у м.Херсоні про те, що правочини, укладені позивачем із вказаним контрагентом, є нікчемним внаслідок визнання недійсними установчих документів ТОВ Фірма «Пронто-Юг» та визнання недійсними його фінансово-господарських документів, документів податкової звітності, включаючи податкові накладні на підставі рішення суду; «безтоварності» операцій по ланцюгу, в якому ТОВ Фірма «Пронто-Юг» виступає «вигодоформуючим» суб'єктом, а позивач - «вигодонабувачем».

В акті перевірки податковий орган посилався на наявність постанови господарського суду Херсонської області від 12.11.2007р., якою було скасовано статут «Пронто-Юг», затверджений загальними зборами протоколом від 21.08.2006р., визнано недійсними первинні, фінансово-господарські документи, документи податкової звітності, включаючи податкові накладні, припинено ТОВ «Пронто-Юг» як юридичну особу. Тобто, за період діяльності 01.07.2004р.-30.06.2007р. ТОВ «Пронто-Юг» вважалась податковим органом припиненою.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що відповідно з постановою господарського суду Херсонської області від 12.11.2007р. скасовано статут «Пронто-Юг», затверджений загальними зборами протоколом від 21.08.2006р., визнано недійсними первинні, фінансово-господарські документи, документи податкової звітності, включаючи податкові накладні, складені від імені ТОВ Фірма «Пронто-Юг» з 11.09.2006р., припинено «Пронто-Юг» як юридичну особу. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2010 р. зупинено виконання відповідного судового рішення. Постановою ВАСУ від 25.10.2010р. задоволено касаційну скаргу ТОВ «Пронто-Юг», постанову господарського суду Херсонської області від 12.11.2007р. скасовано, в частині позовних вимог про припинення державної реєстрації ТОВ «Протно-Юг» прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено, в частині вимог про визнання недійсними первинних документів провадження у справі закрито.

Колегія суддів вважає, що застосовувати судове рішення, як підставу донарахування податків (18.06.2010р.), після зупинення такого судового рішення компетентним судом вищої інстанції, є незаконним.

Вищий адміністративний суд України у Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю державної податкової служби» зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення платником податку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, посилання відповідача на рішення суду про скасування державної реєстрації є безпідставним, оскільки воно скасоване рішенням ВАС України, тобто на момент здійснення правочинів ТОВ «Пронто-Юг» було дієздатним щодо укладення угод з ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй». Більше того, вважаючи контрагента ТОВ Фірма «Пронто-Юг» припиненим відповідачем не наведено жодного доказу такого припинення, адже відповідно до ст.111 ЦК України визначено конкретний порядок ліквідації юридичної особи, зокрема, відповідно до ч.5 ст.111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення; поки до Єдиного державного реєстру не внесено запис про припинення юридичної особи, така особа не є припиненою.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції посилався на те, що за даними податкової інспекції у фірмі «Пронто-Юг» працюючих не було, земельні ділянки відсутні, відсутні основні фонди, транспорті засоби, у тому числі орендовані. Однак, взявши до уваги позицію відповідача по справі, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідно до акту планової перевірки ТОВ Фірма «Пронто-Юг» ЛТД № 2616/23-4/21279101 від 24.09.2007р. контрагент «Пронто-Юг» для здійснення господарської діяльності використовує орендоване майно:

- 15.8. кв. м. нежитлового приміщення, розташованого по Одеській пл., 6 у м. Херсоні згідно договорів б/н від 23.04.2004р. та № 8-А від 23.05.2005р.;

- 16 кв.м. нежитлового приміщення, розташованого по Одеській пл., 6 у м. Херсоні згідно договору № 4-А від 01.09.2005р.;

- 408 кв.м. під склад нежитлового приміщення, розташованого по вул. Кольцова, 57 у м. Херсоні згідно договорів б/н від 01.09.2006р. та від 01.02.2007р.;

- 94.6 кв.м. під офіс нежитлового приміщення, розташованого по Миколаївському шосе, 6 у м. Херсоні, згідно договору № ДГ-0000326 від 01.09.2006р.

Відповідно п. 2.15.4. та п. 3.1.6. акту планової перевірки ТОВ Фірма «Пронто-Юг» ЛТД №2616/23-4/21279101 від 24.09.2007р. загальна чисельність працюючих контрагента «Пронто-Юг» станом на 30.06.2007р. складає 13 осіб.

Більше того, чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності, наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ не підтверджених належним чином складеними бухгалтерськими документами та податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.6. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.03.2003р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

На підтвердження існування всіх трьох вказаних умов в матеріалах справи містяться: договори купівлі-продажу від 01.01.2008р. та від 01.01.2009р., укладені позивачем з контрагентом «Пронто-Юг»; видаткові накладні про відвантаження товару позивачу контрагентом «Пронто-Юг»: №ЦРН-000092 від 01.10.2008р., №ЦРН-000099 від 01.10.2008р., №ЦРН-000114 від 01.11.2008р., №ЦРН-000115 від 01.11.2008р., №ЦРН-000116 від 20.11.2008р., №ЦРН-000118 від 20.11.2008р., №ЦРН-000005 від 02.01.2009р., №ЦРН-000010 від 02.02.2009р., №ЦРН-000018 від 02.02.2009р., №ЦРН-000023 від 02.02.2009р., №ЦРН-000062 від 02.03.2009р., №ЦРН-000067 від 02.03.2009р., №ЦРН-000074 від 02.03.2009р., №ЦРН-000082 від 01.04.2009р., №ЦРН-000083 від 01.04.2009р., №ЦРН-000106 від 04.05.2009р., №ЦРН-000107 від 04.05.2009р.; виписки установ банку на 116 листах, які підтверджують сплату позивачем коштів контрагенту «Пронто-Юг».

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чітко визначена принципова роль фактичної оплати товарів (робіт, послуг) у питаннях оподаткування - виникнення права, валові витрати прямо пов'язані зі сплатою, якщо вона відбувалася першою (раніше) придбання (отримання) товарів. Законодавчий орган зазначає оплату першою з двох можливостей. Проте, на думку колегії суддів, відповідач безпідставно повністю відкидає документально підтверджені факти оплати, як принцип віднесення витрат до валових витрат, хоча наводить всі ці дані в Акті перевірки.

Поряд з цим, твердження податкового органу про порушенням ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» спростовується: самим актом перевірки, на сторінці 4 якого зазначено, що відповідачем не встановлено заниження (завищення) задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів», що складає 9 766 155 грн. Вказане доводить прямий взаємозв'язок придбання конкретних товарів у конкретних періодах та їх подальшу реалізацію; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 про рух товару на складі за 4 квартал 2008 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 про рух товару на складі за 1 квартал 2009 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 про рух товару на складі за 2 квартал 2009 року; видатковими накладними № 7205/05185 від 28.10.2008р. з довіреністю про подальшу продаж позивачем товару, отриманого у контрагента «Пронто-Юг», №7202/08426 від 01.10.2008р., №7205/04668 від 01.10.2008р., №7202/02570 від 03.10.2008р., №7205/05148 від 27.10.2008р., №7205/04645 від 06.10.2008р., №7201/19501 від 16.10.2008р., №2263 від 31.10.2008р., №2293 від 31.10.2008р., №2284 від 31.10.2008р., №2279 від 31.10.2008р., №2271 від 31.10.2008р., №7205/05295 від 03.11.2008р., №7205/05289 від 03.11.2008р., №7201/20737 від 04.11.2008р., №7202/08869 від 05.11.2008р., №7205/05457 від 10.11.2008р., №7203/07960 від 10.11.2008р., №7201/20984 від 11.11.2008р., №7205/05528 від 12.11.2008р., №7205/05487 від 13.11.2008р., №7201/21590 від 15.11.2008р., №7201/21725 від 17.11.2008р., №7201/21162 від 17.11.2008р., №7205/05503 від 18.11.2008р., №7202/08776 від 19.11.2008р., №2401 від 30.11.2008р., №2362 від 30.11.2008р., №2399 від 30.11.2008р., №2378 від 30.11.2008р., №2390 від 30.11.2008р., №2411 від 30.11.2008р., №7203/08409 від 03.12.2008р., №7205/06171 від 16.12.2008р., №8201/000054 від 13.01.2009р., №2687 від 01.01.2009р., №2684 від 01.01.2009р., №7201/23567 від 14.01.2009р., №8203/00159 від 15.01.2009р., №8203/00191 від 16.01.2009р., №8203/00258 від 20.01.2009р., №8201/00572 від 20.01.2009р., №8201/00576 від 20.01.2009р., №8205/00254 від 21.01.2009р., №2752 від 02.02.2009р., №8201/01163 від 06.02.2009р., №8201/01214 від 05.02.2009р., №1608919/090205/001 від 05.02.2009р., №1608919/090206/001 від 06.02.2009р., №1608919/090213/001 від 13.02.2009р., №8201/01539 від 14.02.2009р., №8203/01040 від 14.02.2009р., №2753 від 19.02.2009р., №8201/01931 від 20.02.2009р., №8203/01393 від 03.03.2009р., №8201/02284 від 03.03.2009р., №1608919/090303/002 від 03.03.2009р., №8203/01508 від 05.03.2009р., №8203/01498 від 05.03.2009р., №8201/02409 від 05.03.2009р., №8203/01585 від 06.03.2009р., №1608919/090317/003 від 17.03.2009р., №8201/03079 від 20.03.2009р., №2838 від 31.03.2009р., №2836 від 31.03.2009р., №2847 від 31.03.2009р., №2848 від 31.03.2009р., №2838 від 31.03.2009р., №8203/01830 від 31.03.2009р., №2828 від 31.03.2009р., №8203/02306 від 06.04.2009р., №8204/00053 від 07.04.2009р., №8204/00062 від 07.04.2009р., №8203/02355 від 07.04.2009р., №8201/04115 від 09.04.2009р., №8201/04173 від 10.04.2009р., №8203/02527 від 16.04.2009р., №8203/02552 від 17.04.2009р., №1608919/090417/001 від 17.04.2009р., №1608919/090422/001 від 22.04.2009р., №8203/02548 від 23.04.2009р., №1608919/090424/001 від 24.04.2009р., №1608919/090428/004 від 28.04.2009р., №1608919/090428/003 від 28.04.2009р., №2950 від 30.04.2009р., №8205/02023 від 06.05.2009р., №8201/05549 від 07.05.2009р., №8201/05547 від 07.05.2009р., №8203/02737 від 12.05.2009р., №8201/05358 від 12.05.2009р., №8205/02258 від 16.05.2009р., №8205/02243 від 18.05.2009р., №8201/06634 від 27.05.2009р., №8203/04185 від 29.05.2009р., №3028 від 31.05.2009р., №3051 від 31.05.2009р., №3041 від 31.05.2009р., №3049 від 31.05.2009р., №3037 від 31.05.2009р., №3058 від 31.05.2009р.; податковими накладними, виданими позивачем при кожному продажу товару, отриманого у контрагента «Пронто-Юг» та додані до кожної видаткової накладної, наведених вище.

Відповідно до п.5 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого Міністерством юстиції України за №233/2037 від 23.06.1997р., під особою, якій надано право видачі податкових накладних, є особа, яка зареєстрована платником ПДВ. З матеріалів справи вбачається, що контрагент ТОВ Фірма «Пронто-Юг» на час здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво №30584194). Контрагент «Пронто-Юг» надав позивачу податкові накладні: №39 від 01.10.2008р., №40 від 01.10.2008р., №48 від 01.11.2008р., №49 від 01.11.2008р., №51/1 від 20.11.2008р., №51/2 від 20.11.2008р., №12 від 02.01.2009р., №17 від 02.02.2009р., №25 від 02.02.2009р., №26 від 02.02.2009р., №61 від 02.03.2009р., №62 від 02.03.2009р., №63 від 02.03.2009р., №69 від 01.04.2009р., №70 від 01.04.2009р., №78 від 04.05.2009р., №79 від 04.05.2009р.

Згідно з договорами б/н від 01.01.2008р., від 01.01.2009р. позивач придбавав у постачальника ТОВ Фірма «Пронто-Юг» товар, визначений у видаткових та податкових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи). Цей же товар, визначений у видаткових та податкових накладних, позивач реалізовував іншим контрагентам - фізичним та юридичним особам. Відповідність товарів, придбаних позивачем у ТОВ Фірма «Пронто-Юг» та реалізованих покупцям позивача, відповідачем не спростована, а підтверджена встановленням у акті відсутністю порушень товарно-матеріальних цінностей - «не встановлено заниження (завищення) задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів», що складає 9 766 155 грн. (стор. 4 акту). Вказане довозить прямий взаємозв'язок придбання конкретних товарів у конкретних періодах, їх подальшу реалізацію. На підставі викладеного, колегія суддів знаходить обґрунтованими твердження апелянта, що судом першої інстанції перевірено, але відкинуто фактичну сутність господарської діяльності позивача у тій частині, що реалізація товару неможлива без наявності такого товару, придбаних у постачальника ТОВ Фірма «Пронто-Юг».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що головним у складанні бухгалтерських та податкових документів є повне відображення здійсненої господарської операції та наявність на цих документах реквізитів достатніх для ідентифікації юридичної особи та платника податку на додану вартість. При цьому реквізити безпосереднього складача цих документів мають допоміжний характер та не можуть свідчити або спростовувати відомості про здійснення господарських операцій. При огляді документів, що підтверджують спірні валові витрати та податковий кредит позивача по операціях з ТОВ Фірма «Пронто-Юг», суд приходить до висновку, що реквізити цих документів повністю відповідають вимогам Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про податок на додану вартість» і дозволяють ідентифікувати проведені операції на предмет їх приналежності до складу валових витрат та податкового кредиту для складання податкової звітності позивача.

Поряд з цим, позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, при здійсненні господарської діяльності мав діяти з належною обачністю та пересторогою, тобто мінімізувати всі можливі ризики стосовно залучення до співпраці іншого СПД. Для недопущення безпідставних збитків позивач мав використовувати публічну інформацію про законодавчо-нормативну базу стосовно ведення підприємницької діяльності та публічну доступну інформацію стосовно правового статусу партнерів по підприємницькій діяльності. Надані суду матеріали свідчать, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ Фірма «Пронто-Юг», незважаючи на скасування у судовому порядку державної реєстрації, не було позбавлене державної реєстрації та реєстрації платника податку на додану вартість у момент здійснення господарських операцій з позивачем. Посилання відповідача на рішення господарського суду про скасування державної реєстрації є безпідставним, оскільки воно скасоване рішенням Вищого адміністративного суду України, тобто на момент здійснення правочинів ТОВ «Пронто-Юг» було дієздатним щодо укладення угод.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів факт обізнаності позивача з всіма правовими обставинами ведення господарської діяльності та оподаткування його контрагентів, оскільки за діючим законодавством України у суб'єкта господарювання відсутній доступ до інформативної бази податкового органу та обов'язок узгоджувати всю свою підприємницьку діяльність з державними органами виконавчої та судової влади. На думку суду, позивач при ведені підприємницької діяльності та використанні при цьому статутних та податкових документів, зареєстрованих в державних органах, вправі розраховувати на правову чинність цих документів, тому що державний орган у разі їх скасування зобов'язаний вжити належних заходів про вилучення цих документів та недопущення їх незаконного використання.

Колегія суддів не може погодитись з висновком Херсонського окружного адміністративного суду про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Апеляційний суд вважає, що податковий кредит та валові витрати позивача не можуть залежати від стану оподаткування цих товарів (робіт, послуг) чи коштів у контрагента-постачальника цих товарів (робіт, послуг) оскільки за діючим законодавством України покупець товарів (робіт, послуг) позбавлений обов'язку, права та можливостей здійснювати контроль за таким оподаткуванням. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» такий обов'язок покладено на відповідача.

Отже, на думку колегії суддів, ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне отримання послуг позивачем за укладеними договорами підтверджується бухгалтерськими документами та іншими доказами. Акт же перевірки ДПІ у м.Херсоні не містить доказів щодо безтоварності операцій, зокрема, не встановлено відсутність у платника податків (ТОВ «Комерційна фірма «Юг Строй») зв'язку між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей і господарською діяльністю, або відсутність ділової мети.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» з ТОВ «Барс-Юг» та ТОВ «Арс-Юг», то підставою зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є твердження ДПІ у м.Херсоні про те, правочини, укладені позивачем з цими контрагентами є нікчемними внаслідок неспроможності податкового органу провести перевірку цих контрагентів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи договори транспортної експедиції, укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Барс-Юг» та ТОВ «Арс-Юг» вбачається, що договори укладені та підписані особами, уповноваженими статутами сторін, скріплені печатками сторін, що цілком відповідає приписам ст.ст. 203, 207 Цивільного кодексу України.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції, серед іншого, зазначив, що надані суду акти виконаних робіт не відповідають вимогам, які пред'являються до первинних документів, оскільки в травні 2009р. директором ТОВ «Арс-Юг» було призначено ОСОБА_3, а первинні документи підписував гр.-н ОСОБА_2 , який не був офіційним директором товариства або його головним бухгалтером, являвся тільки представником.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено перелік обов'язкових реквізитів, які мають містити документи, підтверджуючи здійснення господарської операції - документи первинного обліку, у тому числі посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, вказаний Закон не передбачає наявність на документах первинного бухгалтерського обліку підпису керівника юридичної особи, такий документ підписується особою, відповідальною за здійснення господарської операції та бере участь у її здійсненні.

У розумінні Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого Міністерством юстиції України за № 233/2037 від 23.06.1997р., під особою мається на увазі особа, яка зареєстрована або не зареєстрована платником ПДВ. У пункті 5 Наказу №165 зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, а згідно з п.2 Порядку право складання податкової накладної надано особам, які зареєстровані як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно п.18 складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Тобто, Порядок не передбачає підписання податкових накладних безпосередньо керівником юридичної особи, податкова накладна може бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів.

Уповноважених осіб контрагентів позивача ДПІ у м.Херсоні при проведенні перевірки встановила на підставі довідки 4-ОПП, як про це зазначено в акті перевірки. Однак, жодним чинним правовим актом України не передбачено встановлення уповноважених осіб юридичної особи саме за довідкою 4-ОПП. Довідка за формою 4-ОПП передбачена Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженим Наказом ДПА України №80 від 19.02.1998р., та підтверджує лише взяття платника податків на податковий облік. А коло уповноважених осіб юридичної особи може бути встановлене лише його статутними та установчими документами.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Більше того, перевірка підтвердила здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентами, а тому, як наслідок, Договори транспортної експедиції, укладені позивачем із переліченими контрагентами, мають юридичні наслідки - надання послуг та одержання плати за такі послуги.

При здійсненні перевірки відповідачем не проаналізовано іншу важливу складову господарських відносин позивача з його контрагентами при отриманні товарів, послуг - це проведення розрахунків за ці товарі, послуги та належне відображення таких операцій у бухгалтерському, податковому обліку відповідно до чинного податкового законодавства.

Так, до Акту перевірки відповідачем складено додаток 5 «Перелік первинних документів, що засвідчують взаємовідношення ТОВ «Комерційна фірма Юг-Строй» з ТОВ «Арс-Юг», в якому зазначено: контрагент «Арс-Юг» 30 травня 2009 р. виписав податкову накладну № 105 на суму наданих послуг 42327 грн., у т.ч. ПДВ - 7054,50 грн., яку позивач отримав 01 червня 2009 року, але оплата наданих послуг здійснена позивачем 26 травня 2009 року у повній сумі (42327 грн.) через установу банку.

До Акту перевірки Відповідачем складено додаток 5 «Перелік первинних документів засвідчуючих взаємовідношення ТОВ «Комерційна фірма Юг-Строй» з ТОВ «Барс-Юг», в якому зазначено: контрагент «Барс-Юг» 30 травня 2009 р. виписав податкову накладну №8 на суму наданих послуг 67110 грн., у т.ч. ПДВ - 11185 грн., яку позивач отримав 01 червня 2009 року, але оплата наданих послуг здійснена позивачем 22 травня 2009 року у повній сумі (67110 грн.) через установу банку.

Як вже було зазначено, ДПІ у м.Херсоні безпідставно повністю відкидає документально підтверджені факти оплати, як принцип встановлення права на податковий кредит та валові витрати, хоча наводить всі ці дані в Акті перевірки.

Також, в акті перевірки ДПІ зазначає, що з актів невиїзних документальних перевірок ТОВ «Барс-Юг» та ТОВ «Арс-Юг», складених ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, вбачається, що у цих підприємств не було основних фондів, транспортних засобів, працювало по одній особі. Однак, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зазначаючи в акті перевірки проте, що свідоцтва платників ПДВ контрагентів анульовані відповідно 03 грудня 2009р. та 28 серпня 2009р., ДПІ у м.Херсоні не спростовано того факту, що на час надання послуг з транспортної експедиції контрагенти «Барс-Юг» та «Арс-Юг» були платниками ПДВ, чим в повній мірі підтверджується їх право надання податкових накладних та, відповідно, право позивача включення цих сум до податкового кредиту.

Безпідставним, також, є посилання ДПІ на визнання контрагента «Арс-Юг» банкрутом у липні 2009 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» отримувало від нього послуги експедиції у травні 2009 року.

Наявність реального характеру господарських операцій з контрагентами підтверджується відповідними доказами та наявними обставинами: з урахуванням часу, місця знаходження товару, обсягу товару, асортименту товару позивач міг здійснити та здійснив операції із переліченими контрагентами, так як, як встановлено перевіркою до видів діяльності позивача відноситься оптова торгівля, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, наявність складських приміщень, чисельність працюючих 46 осіб (Додаток 2 до Акту), що встановлено перевіркою, ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» могло здійснити та здійснило операції із переліченими контрагентами; наявність матеріальних ресурсів, зазначених вище, здійснення видів діяльності, як то: оптова торгівля ними, наявність середньої націнки, підтверджує досягнення позивачем результатів підприємницької діяльності; наявність у позивача необхідних умов (матеріальних ресурсів), економічно доцільної націнки, реалізації товарів за цінами вищими, ніж собівартість, також свідчать про досягнення позивачем результатів підприємницької діяльності.

Не погоджується колегія суддів і з доводами відповідача щодо діяльності контрагентів позивача виключно з метою формування податкової вигоди для інших суб'єктів господарювання. Тобто, посадові особи ДПІ мають на увазі, що ТОВ «Арс-Юг» та ТОВ «Барс-Юг» є фіктивними, оскільки створені та діють для здійснення виключно незаконної діяльності без мети провадження господарської діяльності. Разом з тим, ст.55-1 Господарського кодексу України передбачено підстави для звернення до суду щодо припинення юридичної особи, яка є фіктивною, а ст.205 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за здійснення фіктивного підприємництва. Виходячи з цього, чинне законодавство України містить підстави та порядок визнання юридичної особи фіктивною та її подальше припинення у зв'язку з цим. Однак, ДПІ не надала рішення суду, відповідно до якого вказаних контрагентів визнано фіктивним підприємством, вироку у кримінальній справі, відповідно до якого визнано винними фізичних осіб щодо створення фіктивного підприємства. Натомість, у акті перевірки є посилання на ухвалу господарського суду про визнання ТОВ «Арс-Юг» банкрутом. Тобто, зазначену юридичну особу припинено не у зв'язку із наявністю ознак фіктивності, а у зв'язку із неспроможністю виконувати підприємством у подальшому своєчасно свої зобов'язання. Виходячи з цього, доводи ДПІ щодо спрямованості діяльності контрагентів позивача виключно на формування податкової вигоди для третіх осіб є необґрунтованими.

Зазначаючи про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів ДПІ у м.Херсоні посилається на норми Цивільного кодексу України.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто, для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює, а для констатації факту недійсності правочину, з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду. Таким чином, доводи ДПІ в частині визнання зазначених договорів нікчемним, у зв'язку з не спрямуванням їх на реальне настання правових наслідків не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. В матеріалах справи таке рішення суду відсутнє.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто, правочин, який ймовірно відповідає зазначеним критеріям не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, констатація в актах перевірки факту того, що правочин між зазначеними суб'єктами господарювання не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним. Виключно суд може визнати його недійсним.

Верховним Судом України в своїх постановах було викладено правову позицію відповідно до якої правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. Щодо цього суд зазначає наступне. На час постановлення зазначених постанов правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у зв'язку з чим і вважався нікчемним. Однак законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: такий, що порушує публічний порядок та такий, що не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч.2 ст.228 ЦК України, а другий може бути визнаний судом недійсним, тобто є оспорюваним.

Відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ДПІ не надала суду доказів, які б підтверджували, що визнані нею нікчемними договори були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Щодо незаконного заволодіння майна держави, суд не вважає, що несплата платником податків свідчить про заволодіння ним майном держави. Так, термін «заволодіння» походить з галузі кримінального права. Для підтвердження факту заволодіння особою майном, необхідне рішення суду яке набрало законної сили (вирок у кримінальній справі, постанова по КУпАП), чого також немає в наявності у ДПІ.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у своїх рішеннях від 29.10.2010р. та від 31.01.2011р. підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Поряд з цим, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач у справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає вважає, що ДПІ у м.Херсоні не мала законних підстав збільшувати ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Фірма «Пронто-Юг», ТОВ «Арс-Юг» та ТОВ «Барс-Юг». Як наслідок, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 10.06.2010р. №0002412301/0 та №0002422301/0 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Керуючись ст. ст. 185, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.2, п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Юг-Строй» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Юг-Строй» задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 10 червня 2010 року №0002412301/0 та №0002422301/0.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.