Постанова

від 10.11.2006 по справі 15/271-06-7371а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/271-06-7371А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "10" листопада 2006 р. Справа  № 15/271-06-7371А

  09 год. 49 хв.                                                                              м. Одеса

Колегія судів господарського суду Одеської області у складі:

головуючого судді -                                              Петрова В.С.

суддів -                                                                   Демешина О.А.

                                                                               Семенюка Г.В.

при секретарі                                                         Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                     Паранюк О.В., Ломига І.А.;

від відповідача –                 Михайлюченко С.О., Гусарова А.В.,

від прокуратури -                не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Синтез Транзит” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень за участю прокуратури м. Одеси, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство „Синтез Транзит” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень, посилаючись на наступне.

В період з 23.05.2006 року по 04.07.2006 року відповідачем було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання податкового і валютного законодавства, по результатам якої було складено акт перевірки від 10.07.2006 року .

На підставі цього акту відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення № 00000913311/0 від 18 липня 2006 р. та № 00001213311/0 від 18 липня 2006 р.

На думку позивача податкове повідомлення-рішення № 00000913311/0 від 18 липня 2006 р. не відповідає вимогам діючого законодавства в зв'язку з тим, що державою не встановлено спеціальних (державних) цін щодо послуг на перевалку нафти, а ціни на послуги з перевалки сирої нафти, що надаються позивачем третім особам, є вільними. У зв'язку за цим, позивач, укладаючи договори/контракти на перевалку нафти, має самостійно щодо визначати ціну (вартість) своїх послуг.

Крім того, балансова вартість основних засобів не була збільшена на вартість матеріальних активів. Отже, висновки про завищення валових витрат  на суму ПДВ –34630,00 грн. по матеріалам, використаних для капітального будівництва основних фондів є безпідставними.

Таким чином, рішення про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40931953,00 грн., що було прийняте на підставі акту, є таким, що не відповідає дійсності, суперечить чинному законодавству України, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00001213311/0 від 18 липня 2006 року щодо визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на суму 52646,00 грн., яке було прийняте на підставі акту, є таким, що не відповідає дійсності й суперечить чинному законодавству України в зв'язку з тим, що існуючий до січня 2005 року порядок оподаткування податком на додану вартість операцій, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію й порти України, з прийняттям Закону України від 23.12.2004 року №2285-IV „Про державний бюджет України на 2005 рік” не змінився. Цей нормативний акт лише закріпив продовження існуючого порядку оподаткування на додану вартість (оподаткування по ставці –0%), та не ввів нового порядку, відповідно до якого операції, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію й порти України, оподатковувалися б податком на додану вартість по ставці 20%.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/272-06-7371А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08 серпня 2006 р. у справі № 15/272-06-7371А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 06 вересня 2006 р.

Відповідач проти позову заперечує позовні з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву та доповненнях до заперечень на позовну заяву.

За заявою відповідача ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2006 р. справу № 15/271-06-7371А призначено до колегіального розгляду у складі: головуючого судді –Петрова В.С., суддів –Демешина О.А. та Семенюка Г.В.

В засіданні суду від 19.10.2006 р. за заявою Прокурора м. Одеси до участі у справі допущено прокуратуру м. Одеси з метою захисту інтересів держави, про що було повідомлено прокуратуру м. Одеси листом від 19.10.2006 року, а також повідомлено про дату, час та місце слухання справи.

Представник прокуратури м. Одеси у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 182775.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

З 23 травня 2006 року по 04 липня 2006 року працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Синтез Транзит” з питань дотримання податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої було складено акт від 10 липня 2006 року № 192/13.31.1/31541444/3.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000913311/0 від 18 липня 2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40 931 953,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п. 4.1. ст. 4, абз. 2 пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та № 00001213311/0 від 18 липня 2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 52 646,00 грн.  

Проте, на думку суду, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00000913311/0 від 18 липня 2006 року позивачу було визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40 931 953,00 грн.  

На думку відповідача, плата за послуги, які надає позивач своєму клієнтові - Компанії „Інтернешнл Порт Сервісес Лтд»(острів Мен, з 12.05.2005 р. Британські Віргінські острови) на підставі Генерального договору СТ/02 від 01.11.2002 року, є такою, що підлягає державному регулюванню, і ставка цієї плати повинна становити відповідно до п.п.2.2.2 Розділу 2.2. „Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів у портах України”, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 року № 392 з наступними змінами (далі –„Збірник тарифів”), становить 1.50 доларів США за одну тонну брутто.

Відповідно до п.п. 1.20.5 п. 1.20. ст. 1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у випадку, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню відповідно до законодавства, звичайною вважається ціна, що установлена відповідно до принципів такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайної є справедлива ринкова ціна.

Таким чином, відповідач робить висновок про те, що різниця між регульованою платою за перевалку нафти й ставкою, що була застосована позивачем повинна становить 1.20 доларів США за тонну перевантаженої нафти (1.50 доларів США - 0.30 доларів США) (стор.14 Акту). Помноживши отриману величину (1.20 доларів США) на кількість нафти, навантаженої протягом періоду, що перевіряється, відповідач отримав суму 110913210 грн., яку і розглядає, як суму валових доходів, занижених позивачем, а саме:  в 2 кварталі 2004 року - 19 769 164,95 грн.; в 3 кварталі 2004 року - 17 936 476,49 грн.; в 4 кварталі 2004 року - 19 926 727,92 грн.; в 1 кварталі 2005 року - 17 844 896,56 грн.; в 2 кварталі 2005 року - 16 406 819,83 грн.; в 3 кварталі 2005 року - 9 677 336,39 грн.; в 4 кварталі 2005 року - 9 351 787,60 грн.

Послуги з приймання та перекачування сирої нафти, яка постачалася трубопровідним транспортом, і яка прямувала в митних режимах “транзит” та “експорт” по території України в періоді з 31 березня по 31 грудня 2005 року, були звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно п. 5.15. ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість”.

В порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивач, на думку відповідача, завищив валові витрати на суму податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним (№81 від 26.10.2005 року, №202, 203 від 30.06.2005 року), які були оформлені всупереч вимогам Закону України „Про ПДВ”, а саме: в накладних були відсутні графи „ціна поставки”, „номенклатура” та „одиниця виміру”, на загальну суму 1000082,59 грн., у тому числі: червень2005 року –99082,39 грн.;

жовтень 2005 року –1000,20 грн.  

У перевіряємому періоді позивачем здійснювалося капітальне будівництво власного резервуарного парку.

Капітальне будівництво резервуарного парку відображається в бухгалтерському обліку проводками: Дт15.1. “Капітальне будівництво” Кт20.9 “Матеріали”; Дт10.3 “Будівництво та споруди” Кт15.1 “Капітальне будівництво”.

Так, відповідач вважає (стор. 18,19 акту), що позивач в порушення п.п. 5.3.3. п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищив валові витрати на суму податкового кредиту 34630,00 грн., у т.ч. в кварталі 2005 року –12703 грн.; в 4 кварталі 2005 року –21927 грн.  

Але, на думку суду, відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40 931 953,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 00000913311/0 від 18 липня 2006 року, яке прийняте на підставі акту та не відповідає дійсності й суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню на підставі наступного.

Правовідносини щодо ціноутворення та визначення ціни при здійсненні господарської діяльності врегульовані Господарським кодексом України та Законом України “Про ціни та ціноутворення” від 3 грудня 1990 року507-XII.

Згідно ст. 189 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вільні ціни й тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Статтею 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

-   державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів (ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення”).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що державою не встановлено спеціальних (державних) цін щодо послуг на перевалку нафти, то ціни на послуги з перевалки сирої нафти, що надаються позивачем третім особам, є вільними. У зв'язку за цим позивач, укладаючи договори/контракти на перевалку нафти, має самостійно визначати ціну (вартість) своїх послуг.

Крім того, компанія “Інтернешнл Порт Сервісес Лтд” є власником сирої нафти, щодо якої Позивач відповідно до Генерального договору №СТ/02 від 01 листопада 2002 року (далі - Договір №СТ/02) надає послуги з прийому та перекачування на танкери сирої нафти, яка поставляється трубопровідним транспортом, прямує транзитом через територію України й відправляється танкерами за її межі через Одеський морський торговельний порт.

Відповідно до п.2.6. Договору №СТ/02 замовник - Компанія “Інтернешнл Порт Сервісес Лтд” як вантажовласник на підставі окремих договорів забезпечує оплату вартості послуг з експедирування нафти в Одеському морському торговельному порту, оплату вантажного збору (в цей час, плата за використання клієнтурою причалів та території Одеського морського торговельного порту при виконанні розвантажувально-навантажувальних робіт) і інших необхідних зборів та платежів, а також виконання всіх митних, екологічних та інших процедур в уповноважених українських організаціях.

Відповідно до п.п. 2.2.1., п.п. 2.2.2. розділу 2.2. „Плата за використання клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні й транзитні вантажі)” Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 року N 392, плата (в минулому –вантажний збір) стягується з вантажовласників за вантажі, що переробляються елеватором на причалах порту (зерно насипом), нафтогавані або нафтопричалах порту (нафта та нафтопродукти наливом), а також з усіх вантажів, що переробляються на причалах портів обладнанням та засобами клієнтури.

Плата обчислюється за масою вантажу брутто та стягується з кожної метричної тонни за такими ставками, доларів США за 1 тонну:

а) з вантажів, що переробляються елеватором на причалах усіх портів (крім порту Рені), - 2,0; на причалах порту Рені - 1,2;

б) з вантажів, що переробляються на причалах нафтогавані та нафтопричалах всіх портів (крім порту Рені), - 1,5;

порт Рені: на причалах - 1,1; біля причалів за варіантом "борт - борт" - 0,85;

Одеса, Рені, Іллічівськ: газ зріджений - 1,5.

Компанія “Інтернешнл Порт Сервісес Лтд”, як власник нафти, щодо якої позивач надає послуги перевалки, самостійно сплачує плату, передбачену п.п. 2.2.1., п.п. 2.2.2. розділу 2.2. Збірника тарифів, за кожну тону (брутто) нафти, що навантажується на танкери через причали нафтогавані Одеського морського торговельного порту, на підставі відповідних договорів з ДП “Одеський морський торговельний порт” (договір № КД-128 від 01 березня 1999 року) та спільною діяльністю ДП “Одеський морський торговельний порт” та ЗАТ “Синтез Ойл” (договір № 01/ПР від 01 січня 2002 року).

За перевіряємий період: 2 квартал 2004 року по кінець 2005 року, зобов'язання по сплаті плати, передбаченої п.п. 2.2.1., п.п. 2.2.2. розділу 2.2. „Плата за використання клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні й транзитні вантажі)” Збірника тарифів, компанія “Інтернешнл Порт Сервісес Лтд” виконала в повному обсязі, що підтверджується відповідними Рахунками, виданими ДП “ОМТП” та спільною діяльністю між ДП “ОМТП” та ЗАТ “Синтез Ойл”, і завіреними довідками ЗАТ КБ “Приватбанк” про надходження грошових коштів від компанії “Інтернешнл Порт Сервісес Лтд” на рахунки зазначених підприємств, що містяться в матеріалах справи.      

У зв'язку з тим, що позивач не є відповідальною чи уповноваженою особою на отримання плати (1.50 Долари США), передбаченої п.п. 2.2.1., п.п. 2.2.2. розділу 2.2. “Плата за використання клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні й транзитні вантажі)” Збірника тарифів, то валові доходи в сумі 110 913 210 грн. і податкові зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій), які були визначені відповідачем, не підтверджуються.

На підставі податкових накладних № 202 від 30.06.2005 ЗАТ з ІІ „Синтез Ойл” на суму  ПДВ 48 953,49 грн., № 203 від 30.06.2005 ЗАТ з ІІ „Синтез Ойл” на суму ПДВ 50128,90 грн.; № 81 від 26.10.2005 ЧПКФ „Спецналадка” на  суму ПДВ 1 000,20 грн. можна ідентифікувати контрагентів покупця, а також вказані накладні свідчать про здійснення ними господарських операцій і про сплату (нарахування) ПДВ.

Слід зазначити, що відповідальність платника податку наступає у випадку не підтвердження сум податку, включеного в податковий кредит, на момент перевірки платника податку (абзац другої пп.7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ)

По даному питанню відповідач ініціював зустрічну перевірку в ДПІ м. Іллічівська, де зареєстроване ЗАТ з ІІ „Синтез Ойл”. ДПІ м. Іллічівська провела невиїзну документальну перевірку:  довідка 1723/23-101/7 від 23.06.2006 р.

Отже, податкові органи повинні визнавати право на податковий кредит по таким накладним. Цей висновок випливає також з листа ДПА України від 30.06.2000 р. № 9070/7/16-1220-26.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені відповідачем в результаті перевірки, не призвели до недійсності податкових накладних, а відсутність у податковій накладній „ціни поставки” є незначним порушенням, у зв'язку з чим спростовуються ствердження відповідача щодо завищення податкового кредиту (валових витрат).

Крім того, вищезазначені податкові накладні, належним чином оформлені, були надані позивачем відповідачу під час перевірки.

При прийнятті рішення, у своїх висновках на сторінці акту 18-19 відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що на вартість матеріальних активів збільшено балансову вартість основних засобів, податок на додану вартість, сплачений у цині використаних при капітальному будівництві матеріалів, у відповідності з п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” повинен бути відображений у складі вартості побудованих об'єктів основних фондів, про що у бухгалтерському обліку зроблена проводка: Дт10 “Основні засоби” Кт15.1 “Капітальне будівництво”.

Однак, цієї проводки у бухгалтерському обліку немає, про що свідчать залишки на рахунку 15.1 “Капітальне будівництво” на 01.01.2006 року.

Також слід зазначити, що балансова вартість основних засобів не була збільшена на вартість матеріальних активів. Таким чином, висновки про завищення валових витрат  на суму ПДВ 34630,00 грн. по матеріалам, які були використані для капітального будівництва основних фондів, є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00001213311/0 від 18 липня 2006 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ та штрафні фінансові санкції в розмірі 52646 грн. з причин завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість, тобто позивач не нарахував податок на додану вартість на надані транзитні послуги в січні 2005 року у розмірі 105292 грн., що, на думку відповідача, є порушенням п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд зазначає наступне.

Згідно генерального договору № СТ/02 від 01.11.2002 року позивач надав Компанії “Інтернешнл Порт Сервісес Лімітед” послуги по прийманню та перекачуванню на танкери сирої нафти, яка постачалася трубопровідним транспортом і прямувала в митних режимах „транзит” та „експорт” територією України та відправлялася танкерами за межі митного кордону через нафтогавань Одеського морського торговельного порту.

Відповідно до Акту перевірки, у період з 01 січня 2005 року по 17 січня 2005 року сума послуг позивача, наданих Компанії „Інтернешнл Порт Сервісес Лімітед”, склала 526462,12 грн.

Як стверджує відповідач, ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року передбачає, що в 2005 році зберігався існуючий порядок сплати податку на додану вартість (зберігається дія пункту 11.15 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” за операціями з надання послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію і порти України за переліком, що затверджується Постановою Кабінету Міністрів України.

До Постанови Кабінету Міністрів України № 53 від 17.01.2005 року „Про перелік вантажів, щодо операцій з перевезення яких транзитом через територію України у 2005 році зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість” за кодом УКТЗЕД №27 було включено позицію товарів „енергетичні матеріали, нафти та продукти її перегонки”.    

Таким чином, відповідач робить висновки в акті перевірки (стор.22-24), що за період 17 днів, а саме: з 01.01.2005 року по 17.01.2005 року законодавчо не було встановлено переліку вантажів, щодо операцій з перевезення (переміщення) яких транзитом через територію і порти України у 2005 році зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість. У зв'язку з цим, відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для застосування “0” ставки по ПДВ у відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість”, а за період з 01.01.2005 року по 17.01.2005 року операції по наданню послуг по перевалці сирої нафти, яка прямувала транзитом через територію України згідно діючого законодавства в даний період, повинні були оподатковуватися податком на додану вартість на загальних підставах, у відповідності з абз.3 п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Нарахований ПДВ на транзитні послуги ЗАТ “Синтез Транзит” (з 01 по 17 січня) складає 105292 грн. = (526462,12 х 20%).      

Однак, відповідно до п. 11.15. Закону України „Про податок на додану вартість” до 31.03.2005 року нарахування податку на додану вартість по операціях, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію і порти України, здійснювалося по ставці 0%, після чого п.11.15 було виключено, і доповнено п.5.15.

Згідно абзацу 3 ст.9 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 року №2285-IV зберігався існуючий порядок сплати податку на додану вартість (продовжувалася дія пункту 11.15. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 1 січня 2006 року) по операціях з надання послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію і порти України відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

17 січня 2005 року Постановою № 53 Кабінет Міністрів України затвердив Перелік вантажів, щодо операцій з перевезення (переміщення) яких транзитом через територію і порти України в 2005 році зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість. У цей перелік увійшли в т.ч. енергетичні матеріали; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні.

Отже, існуючий до січня 2005 року порядок оподаткування податком на додану вартість операцій, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію і порти України, з прийняттям Закону України від 23.12.2004 року №2285-IV „Про державний бюджет України на 2005 рік”, не змінився. Цей нормативний акт лише закріпив продовження існуючого порядку оподаткування на додану вартість (оподаткування по ставці –0%) та не ввів нового порядку, відповідно до якого операції, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію і порти України, оподатковувалися б податком на додану вартість по ставці 20%.

Згідно п. 11.4. (у редакції від 01.01.2005 року) Закону України „Про податок на додану вартість” зміна порядку оподатковування податком на додану вартість може здійснюватися лише внесенням змін у цей Закон.

Оскільки редакція п.11.15. Закону України „Про податок на додану вартість” до внесення в нього змін від 25 березня 2005 року була наступною: „встановити, що до 1 січня 2006 року зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість по операціях по поставці послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію й порти України”, то відповідно якої-небудь зміни в порядку оподаткування на додану вартість вищевказаних операцій у січні 2005 року, не було. Отже, позивач, оподатковуючи свої послуги з перевалки сирої нафти, що прямує транзитом через територію і порти України по ставці - 0%, діяв відповідно до вимог законодавства України.    

Відповідно до п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами” у випадку, коли норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, у результаті чого є можливість прийняття рішення в інтересах як платника податків, так і контролюючого органа, рішення приймається в інтересах платника податків.

Таким чином, у січні 2005 року п. 11.15. Закону України „Про податок на додану вартість” і абзац третій ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік” допускали неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків.       Отже, редакція п. 11.15. Закону України „Про податок на додану вартість”, на яку посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, є пріоритетною над положеннями ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”, оскільки більшою мірою відповідає інтересам платника податків –позивача.  

Крім того, з 20 травня по 02 червня 2005 року відповідачем було проведено позапланову перевірку правильності обчислення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню  з бюджету за жовтень, листопад, грудень 2004 року та січень, лютий, березень 2005 року.

За результатами перевірки було складено акт № 543/13-32.1/31541444/22 від 02 червня 2005 року. Порушень обчислення податкових зобов'язань позивачем в січні 2005 року перевіркою не встановлено (стор.13 акту).

З урахуванням вищевикладеного, висновок відповідача про те, що в період з 01 січня 2005 року по 17 січня 2005 року у зв'язку з відсутністю переліку та відповідно і відсутністю пільг ПДВ по ставці 20% повинен був застосовуватися на всі транзитні перевезення відповідно до норми абзацу 3 пп.6.2.4. п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, є необґрунтованим.  

За таких обставин, суд вважає, відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 52646,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №00001213311/0 від 18 липня 2006 року підлягає скасуванню.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та  відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів –

ПОСТАНОВИЛА:

1.           Позов Закритого акціонерного товариства „Синтез Транзит” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень за участю прокуратури м. Одеси задовольнити у повному обсязі.

2.  Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області № 00000913311/0 від 18.07.2006 р. та № 00001213311/0 від 18.07.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 29.11.2006 р.

                 Головуючий суддя                                                                   Петров В.С.

                 Суддя                                                                                         Демешин О.А                                                                                  

                 Суддя                                                                                        Семенюк Г.В.