Постанова

від 04.03.2013 по справі 2а-12019/10/4/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2013 р. об 11:23 Справа №2а-12019/10/4/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів - головуючого судді Циганової Г.Ю., суддів Сидоренка Д.В., Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі представників сторін:

від позивача, третьої особи - Майстренко Г.І.;

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3

до Міністерства внутрішніх справ України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Кримська Республіканська професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Суть спору: ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними дій щодо невідрядження Голови Кримської Республіканської профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України до Ради Кримської Республіканської профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України; зобов'язання відрядити Голову Кримської Республіканської профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України до Ради Кримської Республіканської профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Позов мотивовано відмовою відповідача у відрядженні позивача до Кримської республіканської профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Ухвалами суду від 25.10.2010 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Кримську республіканську профспілку атестованих працівників органів внутрішніх справ України, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що вірною назвою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача є Кримська Республіканська професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - третя особа).

Ухвалою суду від 01.12.2010 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-14837/10/14/0170 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про скасування наказу та поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 21.12.2012 року провадження у справі поновлено з 28.01.2013 року.

Ухвалою суду від 28.01.2013 року зупинено провадження у справі до 25.02.2013 року. Ухвалою суду від 25.02.2013 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, надав пояснення по суті справи, зазначив про безпідставність відмови у відрядженні позивача до Кримської республіканської профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України за наявності всіх необхідних для цього документів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що в матеріалах про відкомандирування було відсутнє подання Ради професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, до того ж, навіть за наявності такого подання, прикомандирування до відповідних органів профспілок є правом Міністра внутрішніх справ України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч.1 ст. 3 КАС України визначено поняття публічної служби - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №565-XII) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, а ст. 7 даного Закону зазначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. При цьому, згідно зі ст.20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Згідно зі ст. 18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року (далі - Положення №114).

Відповідно до 22. Положення №114 особи рядового і начальницького складу для охорони своїх професійних, службово-трудових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Статтею 18 Закону №565-XII передбачено право працівників міліції створювати професійні спілки.

Відповідно до пунктів 2.1.,2.2. статуту Кримської Республіканської професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, зареєстрованого ГУЮ МУЮ України в АР Крим (свідоцтво про легалізацію №483 від 12.05.2005 року, далі - статут КРПАП ОВС України ) членами Профспілки можуть бути атестовані працівники органів внутрішніх справ, пенсіонери органів внутрішніх справ, які проходили службу на атестованих посадах та інші особи. Члени Профспілки перебувають на обліку за місцем служби, праці або навчання, пенсіонери, як правило за останнім місцем служби перед виходом на пенсію (а.с.127).

Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач на час спірних правовідносин перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Київського РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим та був обраний Головою Кримської Республіканської професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, що підтверджується рапортом позивача від 06.05.2010 року, протоколом №6 чергової конференції КРПСАП ОВС України від 31.03.2010 року та іншими матеріалами справи (а.с.37, 123).

Таким чином, суд зазначає, що служба позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Київського районного відділу Сімферопольського міського управління відноситься до публічної служби, а отже спірні правовідносини сторін щодо невідрядження позивача під час проходження цієї служби підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу №6 Чергової конференції Кримської Республіканської професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 31.03.2010 року позивача обрано Головою Кримської Республіканської професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (а.с.123-124).

До того ж, як зазначалось судом раніше, позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Київського РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим.

Заступником голови КРПАП ОВС України О.Вєлідовим на адресу Міністра внутрішніх справ України було направлено перелік документів із супровідним листом із зазначенням «для відрядження до Ради Кримської Республіканської професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України Голову Кримської Республіканської професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України - майора міліції ОСОБА_3».

Зазначений супровідний лист із доданими документами на 14-ти аркушах було отримано відповідачем 18.06.2010 року за вх.№18423, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції та не оспорюється сторонами (а.с.35).

Так, відповідачеві, крім правовстановлюючих документів, нормативно-правових актів та листування, було направлено:

- рапорт позивача від 06.05.2010 року на ім'я Міністру внутрішніх справ України з резолюцією про погодженя вик.обовязки начальника КРВ СМУЮ за яким, посилаючись на нормативно-правові акти ОСОБА_3 просить про відрядження його до Ради КРПАП ОВС України (а.с.37);

- витяг з протоколу засідання Ради КРПАП ОВС України від 05.05.2010 року за підписом голови засідання - О.Вєлідова, а саме сьоме питання порядку денного (п.7 протоколу), за змістом якого за пропозицією О.Вєлідова вирішено відрядити голову КРПАП ОВС України до КРПАП ОВС України, грошове утримання провести за рахунок профспілки (а.с.140);

- подання від заступника голови КРПАП ОВС України О.Вєлідова на ім'я Міністра внутрішніх справ України про відрядження до Ради КРПАП ОВС України майора міліції ОСОБА_3 (а.с.38,39).

Відповідно до наданих відповідачем доказів, зазначені документи за резолюцією Міністра Внутрішніх справ України А.В.Могильова передано першому заступнику Міністра Внутрішніх справ України для розгляду та внесення пропозицій (а.с.137), на виконання чого складено доповідну записку від відділу кадрового забезпечення з пропозицією утриматися від відкомандирування позивача на ім'я Першого заступника Міністра внутрішніх справ України, з його резолюцією від 08.07.2010 року про згоду з цією пропозицією .

25.08.2010 року за вих.№6/2-4589 Міністерством Внутрішніх справ України на ім'я позивача будо направлено відповідь щодо неможливості його відкомандирування до КРПАП ОВС України, з обґрунтуванням нормативно-правовими актами, оскільки в матеріалах про відкомандирування відсутнє подання Ради професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Лист аналогічного змісту 09.07.2010 року за вих. №6/2-3663 було направлено Голові Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовою та організаційною основою діяльності міліції є зокрема Закон №565-XII, Положення №114, якими передбачено право працівників міліції створювати професійні спілки.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» N1045-XIV від 15.09.1999 року (далі - Закон №1045-XIV), відповідно до абз.2 ст.1 якого професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Частиною 1 ст.2 Закону №1045-XIV передбачено, що професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Кримська Республіканська професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 12.05.2005 року, має ідентифікаційний код юридичної особи 33580857, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №434364 та довідкою ГУ статистики в АР Крим від 26.05.2005 року з ЄДРПОУ №05/3-6-06/1197(а.с.142-143).

З розділу 3 статуту Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, затвердженого конференцією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України 23 березня 1992 року (у редакції від 11 листопада 1999 року), затвердженого III з'їздом Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України 28 листопада 2006 року, зареєстрованого МУЮ України в АР Крим (свідоцтво про легалізацію №1406 від 19.04.2000року, далі - статут ПСАП ОВС України) вбачається, що Кримська Республіканська професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України не є організаційною ланкою Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (а.с.55), що також не оспорюється сторонами у справі.

Кримська Республіканська професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України діє на підставі Статуту, затвердженого конференцією Кримської республіканської Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України 16.04.2005 року, зареєстрованого ГУЮ МУЮ України в АР Крим (свідоцтво про легалізацію №483 від 12.05.2005 року) (зі змінами від 10.06.2005 року), відповідно до п.1.1., 2.1 якого є республіканською добровільною неприбутковою громадською організацією, що створена за територіальною ознакою та об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілка об'єднує атестованих працівників органів внутрішніх справ, пенсіонерів органів внутрішніх справ, які проходили службу на атестованих посадах, штатних працівників виборних органів Профспілки, які працюють або мешкають в АР Крим, таке інше (а.с.125-137).

Відповідно до п.3.5 статуту КРПАП ОВС України виборними органами республіканської профспілкової організації є Кримська республіканська Рада профспілки та президія Ради, яка, згідно з п.6.2 цього статуту здійснює керівництво діяльністю профспілки у період між Конференціями (а.с.129, 133).

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 статуту КРПАП ОВС України встановлено, що Рада профспілки визначає порядок делегування представників Профспілки до міжгалузевих, всеукраїнських та міжнародних профспілкових об'єднань.

Голова профспілки головує на засіданнях пленуму Ради Профспілки, підписує їх рішення (п.п.6.4.1 п.6.4 статуту КРПАП ОВС України).

Відповідно до п.п.75-77 Положення №114 особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР. До прикомандированих прирівнюються особи, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ УРСР з присвоєнням спеціальних знань начальницького складу у зв'язку з призначенням їх до інших міністерств і відомств або напідвідомчі їм підприємства, в установи і організації на посади, що згідно з рішенням Кабінету Міністрів УРСР підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням.

Призначення на посади осіб начальницького складу, вказаних у пункті 76 цього Положення, та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ УРСР або його органами. Переміщення цих осіб провадиться в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.

У той же час суд зазначає, що ані Закон №565-XII, ані Положення №114 не містять норм стосовно прикомандирування або відрядження атестованих працівників органів внутрішніх справ до добровільних неприбуткових громадських організацій (професійних спілок будь-якого рівня). Цієї позиції також дотримується й Міністерство Юстиції України у листі від 03.12.2009 року №13683-0-4-09-21 (а.с.32-34).

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, розглядаючи спір по суті, суд має керуватися нормами того нормативно - правового акту, який регулює спірні правовідносини, яким, зокрема, є Розпорядження Кабінету Міністрів України N263-р від 07.05.1992 року «Про дозвіл на прикомандирування до відповідних органів профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України» (далі - Розпорядження N263-р).

Відповідно до абз.1 Розпорядження N263-р дозволено Міністру внутрішніх справ України за поданням Ради профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України прикомандировувати до відповідних органів цих профспілок своїми наказами осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, обраних на звільнені посади в профспілках, із залишенням їх у кадрах Міністерства.

Взяти до відома, що грошове та матеріальне забезпечення зазначених осіб здійснюється за рахунок вказаних профспілок. Установити шкалу співвідношень посад осіб, обраних на звільнені посади у профспілці атестованих співробітників органів внутрішніх справ України, до відповідних посад начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком. (абз.2,3 Розпорядження N263-р).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Розпорядженням N263-р було передбачено прикомандирування за умови відповідного подання Ради ПАП ОВС України за дозволом Міністра внутрішніх справ України до відповідних органів цих профспілок.

Досліджуючи документи, направлені Міністру внутрішніх справ України, суд встановив, що КРПАП ОВС України не виконано умови Розпорядження N263-р щодо направлення подання на ім'я Міністра внутрішніх справ України про відрядження до Ради КРПАП ОВС України майора міліції ОСОБА_3, оскільки порушено порядок прийняття рішення щодо його направлення.

Так, на пленарному засіданні Ради від 05.05.2010 року приймалося рішення про «відрядження голови КРПАП ОВС України до КРПАП ОВС України», тоді як жодних рішень щодо направлення Міністру Внутрішніх справ України подання про дозвіл на відкомандирування голови КРПАП ОВС України до Ради КРПАП ОВС України (а.с.106).

Кім того, подання має бути подано виборним органом КРПАП ОВС України - Радою, головою якої є ОСОБА_3, тоді як у даному випадку як подання так і протокол пленарного засідання Ради КРПАП ОВС України підписано О.Вєлідовим.

Доводи представника позивача та третьої особи з цього приводу щодо призначення О.Вєлідова головою засідання Ради підтверджуються матеріалами справи, а саме рішенням з питання першого порядку денного (п.1 протоколу) (а.с.151).

У той же час, судом встановлено, що при направленні відповідачеві документів для відрядження позивача було додано лише витяг з протоколу від 05.05.2010 року пленарного засідання Ради КРПАП ОВС України без урахування рішенням з питання першого порядку денного про призначення О.Вєлідова головою засідання Ради.

Також, суд звертає увагу позивача, що Розпорядженням N263-р Міністру внутрішніх справ України лише надано дозвіл на прикомандирування, а не імперативний обов'язок на вчинення таких дій, навіть при виконанні всіх інших умов, передбачених цим Розпорядженням.

Отже, зобов'язання відповідача вчинити дії, на здійснення яких він прямо не уповноважений чинним законодавством призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів, що діяв у межах Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на порушення або обмеження його прав і свобод, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, необхідність відмови у їх задоволенні.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

В судовому засіданні 04.03.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.03.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Циганова Г.Ю.

Суддя Сидоренко Д.В.

Суддя Аблякимов Е.Е.