Постанова

від 11.02.2013 по справі 804/443/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 р. Справа № 804/443/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до підприємства Новомосковської районної спілки споживчих товариств "КООПЗАГОТПРОМТОРГ" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ :

09.01.13р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Новомосковська ОДПІ) до підприємства Новомосковської районної спілки споживчих товариств «КООПЗАГОТПРОМТОРГ», в якому позивач просить прийняти рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку «Філія ПАТ ПІБ м. Новомосковськ Дніпропетровська область» підприємства Новомосковської районної спілки споживчих товарів «КООПЗАГОТПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 01782648) з метою погашення податкової заборгованості в сумі 3 310 грн. 43 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 3 310, 43 грн., який виник 07.10.11р. через не сплату такого відповідачем у встановлені законом строки, тому у зв'язку із відсутністю у відповідача майна контролюючий орган просить на підставі п.20.1.17 ст.20 ПК України накласти арешт на кошти боржника та інші цінності з метою погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 11.01.2013р. відкрито провадження у справі №804/443/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2013р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін у відповідності до ст.128 КАС України розгляд справи відкладено на 11.02.13р.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоч повістка про виклик надсилалась судом на їх юридичну адресу, з чого слідує, що судом вжито усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду даної справи та дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі.

Заперечень проти адміністративного позову відповідач не надав.

Позивач просить розглядати справу в письмовому провадженні.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

підприємство Новомосковської районної спілки споживчих товариств «КООПЗАГОТПРОМТОРГ» зареєстровано 20.08.1998 року як юридична особа Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та включено до ЄДРПОУ за №01782648, за юридичною адресою: 51217, Дніпропетровська обл., смт. Меліоративне, вул. Заводська, 7.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в Новомосковській ОДПІ.

Згідно ст.36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначеному цим Кодексом. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Як вбачається зі справи, відповідачем порушено п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України у частині несплати у встановлені законодавством строки самостійно задекларованих податкових зобов'язань у деклараціях, які є узгодженими з дня подання податкових декларацій.

Позивачем виставлена відповідачу податкова вимога від 11.10.2011 року №608 на суму податкового зобов'язання 3 310 грн. 43 коп.

Дана податкова вимога надсилались на адресу відповідача рекомендованим листом (наявний у справі), однак були повернені поштовим відділенням без вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується відміткою на поштовому конверті зазначеного рекомендованим листом.

Згідно довідки про наявність заборгованості відповідача станом на 15.10.12р. у відповідача рахується заборгованість в розмірі 3 310,43 грн., який виник 07.10.11 р.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 цього Кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Також, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України).

Зі змісту вищевказаних норм права вбачається, що податковий орган повинен дотримуватись процедури черговості способів погашення податкового боргу платника податків, тобто спочатку стягнути податковий борг з коштів, які перебувають у його власності, в тому числі з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а лише в разі їх недостатності -за рахунок продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно відповідей на запити податкового органу, направлених до установ та організацій з метою встановлення наявності активів платника податку, право власності на нерухоме та рухоме майно у відповідача не зареєстровано.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства України, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із матеріалів справи вбачається, що такі обставини у відповідача відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу перед бюджетом в сумі 3 310,43 грн., невиконання направленої йому податкової вимоги не є підставою застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, передчасні, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до підприємства Новомосковської районної спілки споживчих товариств «КООПЗАГОТПРОМТОРГ» про накладання арешту на кошти - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук