Рішення

від 04.03.2013 по справі 916/69/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2013 р.Справа № 916/69/13-г Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Брагіна Я.В.

секретар судового засідання Джелілова М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Горячева Ю.С. за довір. №3/01-27 від 03.01.13.

від відповідача: не з'явився

прокурор: Доброжан Н.І., посвідчення

Розглянув справу:

за позовом: Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси (м.Одеса) в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Комунального підприємства „Одесреклама" Одеської міської ради (м.Одеса)

до відповідача: Приватного підприємства „Еко-Стат" (м.Одеса)

про стягнення 2384,91грн.

08.01.2013р. заступник прокурора Суворовського району м.Одеси звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах Одеської міської ради в особі Комунального підприємства Одесреклама" Одеської міської ради до Приватного підприємства "Еко-Стат" про стягнення заборгованості в сумі 2384,91грн., обґрунтовуючи вимоги договором №374-п від 01.08.08. на право тимчасового користування місцями для розміщення завнішньої реклами, актом про проведення демонтажу від 12.03.10., актом здачі-приймання наданих послуг від 12.03.10.

У судовому засіданні представник позивача Комунального підприємства „Одесреклама" та прокурор позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та в письмових поясненнях.

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в п.21 Інформаційного листа №01-08/530т від 10.12.09.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2008р. між Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами" правонаступником якого є Комунальне підприємство „Одесреклама" Одеської міської ради (позивач), про що свідчить рішення Одеської міської ради №5685-У від 14.04.10. і статут Комунального підприємства „Одесреклама" Одеської міської ради та Приватним підприємством "Еко-Стат" ( відповідач) укладено договір №374-п, відповідно до умов якого останнє розташувало рекламу у вигляді стаціонарної рекламної конструкції розміром 1,8 х 1 х 2 за адресою: м.Одеса, 21 км Старокиївського шосе.

За заявою відповідача від 24.06.09. договір було продовжено, а також продовжено приоритет на місце розміщення рекламних конструкцій.

Згідно п.2.2 зазначеного вище договору №374 відповідач зобов'язувався використовувати надане місце за цільовим призначенням, сплачувати вартість користування місцями з дня отримання приоритету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняти у триденний термін місця, на яких термін дії дозволів припинений (закінчився).

За умовами п.3.4.3. договору, відповідач теж зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати суму за встановлений приоритет або за розмішення зовнішньої реклами згідно з дозволами по розрахунковим тарифам, що діють на день сплати.

Додатком №1 до договору встановлено вартість за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних конструкцій, які прийнято на тимчасове використання в сумі 346,08грн. на місяць.

Позивач належно виконав умови договору, надав місце для розташування реклами відповідачу, а відповідач неналежно виконував умови договору за період із липня 2009 року по березень 2010року, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 2214,91грн.

Надіслані позивачем вимоги від 18.09.09. та від 11.12.09. відповідач залишив без відповіді і без задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 2214,91грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та позов підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, прокурор просить стягнути на користь позивача із відповідача 170,00грн. витрат за демонтаж реклами.

Також суд приходить до висновку про задоволення позову і в цій частині враховуючи наступне.

Згідно п.3.1.3 договору позивач має право розірвати договір та силами позивача за рахунок користувача здійснити демонтаж спеціальної конструкції у випадку заборгованості більше ніж три місяці.

Як встановлено вище судом заборгованість відповідача перед позивачем становить більше ніж три місяці.

З врахуванням пунктів 13.1, 13.2, 47, 49 Правил розміщення зовнішньої реклами", витрати, пов'язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовується власником демонтованого засобу.

Витрати, пов'язані із демонтажем рекламного засобу становлять 170грн., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 12.03.10.

Відповідно до п.13.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі із наступними змінами Комунальне підприємство „Одесреклама" вправі вимагати відшкодування таких витрат у судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом згідно з вимогами чинного законодавства.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача, оскільки він спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства „Еко-Стат" (65025, м.Одеса, 21 км Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 34597568)

на користь Комунального підприємства „Одесреклама" Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Леха Качинського, 5, код ЄДРПОУ 25830211)

- 2384,91грн. - основного боргу.

3. Стягнути із Приватного підприємства „Еко-Стат" (65025, м.Одеса, 21 км Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 34597568 ) - 1720,50грн. судового збору в дохід Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 11 березня 2013 року

Суддя Брагіна Я.В.