Рішення

від 28.02.2013 по справі 910/219/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/219/13 28.02.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Лут Олександра Дмитровича

До Приватного підприємства «Будівельна компанія «Спецтехтранс»

Про стягнення 55 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лут Є.О. - представник за довіреністю № б/н від 09.11.10.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лут Олександра Дмитровича до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Спецтехтранс» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди транспортного засобу № 111111 від 11.11.11. в розмірі 30 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Приватним підприємством «Будівельна компанія «Спецтехтранс» не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед Фізичною особою-підприємцем Лут Олександром Дмитровичем по сплаті орендних платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.13. порушено провадження у справі № 910/219/13, розгляд справи було призначено на 29.01.13. о 10-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 14.02.13. о 11-40.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 28.02.13. о 12-30.

Позивач в судовому засіданні 28.02.13. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 55 000,00 грн.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представник відповідача втретє в судове засідання 28.02.13. вкотре не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/219/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 23-07/394 від 11.02.13.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/219/13.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.11.11. між Фізичною особою-підприємцем Лут Олександром Дмитровичем (Орендодавець) та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Спецтехтранс» (Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу № 111111 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у строкове платне користування транспортний засіб, що визначений у цьому Договорі, а Орендар зобов'язується прийняти транспортний засіб у строкове платне користування, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Приватним підприємством «Будівельна компанія «Спецтехтранс» не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед Фізичною особою-підприємцем Лут Олександром Дмитровичем по сплаті орендних платежів за період з серпня 2012 р. по січень 2013 р. включно за Договором оренди транспортного засобу № 111111, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 55 000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 765 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що Орендодавець зобов'язується у встановлений цим Договором строк надати транспортний засіб, що орендується Орендарю за актом прийому-передачі

Транспортний засіб повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом двох днів з моменту набрання чинності цим Договором, що оформлюється сторонами актом прийому-передачі (п. 3.1. Договору).

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі транспортного засобу від 11.11.11., зі змісту якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування напівпричіп марки Cfrtwright, модель SCV 39A, рік випуску 2000, колір білий, державний реєстраційний номер АА 8872 ХР, шасі № 001157, даний акт підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до п. п. 4.1., 11.1. Договору строк оренди складає три місяці з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 9.3 Договору сторони передбачили, що Орендар зобов'язується після припинення договору повернути предмет оренди Орендодавцю за актом в технічно-справному стані протягом двох днів.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору Приватним підприємством «Будівельна компанія «Спецтехтранс» транспортний засіб у відповідності до п. 9.3. Договору не був повернутий.

Таким чином, Орендар продовжував користуватись майном після закінчення строку дії договору, і з приводу оренди спірного майна не заперечував Орендодавець, а тому суд дійшов висновку, що Договір оренди транспортного засобу № 111111 неодноразово поновлювався на той самий строк і на тих самих умовах, який був раніше встановленим договором, тобто термін дії Договору продовжувався до 10.05.12., до 10.08.12., до 10.11.12., до 10.02.13.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату за користування транспортним засобом у розмірі 5 000,00 грн. за один календарний місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця у повном обсязі протягом 2-х днів з моменту підписання договору (5.1., 5.2. Договору).

Слід зазначити, що у відповідності до прибутково касового ордера № 2 від 11.11.11. Приватним підприємством «Будівельна компанія «Спецтехтранс» було сплачено 15 000,00 грн., з посиланням на спірний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав.

Позивач 20.08.12. направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначив, що у Орендаря наявна заборгованість за Договором оренди транспортного засобу № 111111, та просив її сплатити, однак дана претензія залишена відповідачем без розгляду.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обов'язку по сплаті орендної плати за період з серпня 2012 р. по січень 2013 р. включно не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 55 000,00 грн.

При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Лут Олександра Дмитровича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна компанія «Спецтехтранс» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська , б. 9, корп.. 61 код ЄДРПОУ 35618033) на користь Фізичної особи-підприємця Лут Олександра Дмитровича (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 71, кв. 47; ідентифікаційний номер 1977616431) 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості по орендній платі, 1 609 (одна тисяча шістсот сім) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 06.03.13.

Суддя Т.М. Ващенко