Постанова

від 09.11.2006 по справі 42/564

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/564

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 листопада 2006 р.                                                                                   № 42/564  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторінпозивача

відповідача

прокурор генеральної прокуратури розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційне подання  Шапіро С.Г. дов.від 06.09.2004 рокуБойкініч Р.С. дов.від 01.10.2004 рокуГорбась Д.В. дов.від 01.03.2005 рокуБойко А.С. дов.від 09.10.2006 рокуКозелько Є.А. дов.від 30.10.2006 рокуСавицька О.В. посв. від 20.07.2005 року № 231 Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від20.06.2006 року

у справігосподарського суду № 42/564міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Київ-БудМаркет”   

доМіністерства внутрішніх справ України  

проза зустрічним позовом

до

прозобов'язання укласти договір, виконати дії Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ УкраїниТовариства з обмеженою відповідальністю “Київ-БудМаркет” визнання договору недійсним   

В засідання оголошувалась перерва з 02.11.2006 року до 09.11.2006 року.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про спонукання  Міністерства внутрішніх справ України до виконання зобов'язань за договором про сумісну діяльність № 24 від 06.12.2003 року та додаткової угоди № 1 до цього договору від 15.12.2003 року, а саме зобов'язати відповідача

- укласти договір з Проектною організацією на коригування проектної документації,   

- виконати дії щодо забезпечення будівництва житлового будинку проектно-кошторисною документацією та погодженню її з позивачем,

- виконати дії щодо передачі позивачу земельної ділянки під будівництво житлового будинку за адресою : місто Київ, вул. Героїв Сталінграду,15-В.

Заступник Генерального прокурора України заявив в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України зустрічний позов про визнання договору про сумісну діяльність № 24 від 06.12.2003 року, додаткової угоди № 1 до цього договору від 15.12.2003 року недійсними, як таких, що укладені з порушенням статей 8, 18, 29 Закону України  "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" .

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.04.2006 року (суддя Паламар П.І.) відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "КиївБудМаркет" в задоволенні позовних вимог, зустрічний позов Заступника Генерального прокурора України задовольнив,  визнав договір про сумісну діяльність № 24 від 06.12.2003 року, додаткову угоду № 1 до цього договору від 15.12.2003 року між Міністерством  внутрішніх  справ України та Товариством з  обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" недійсними. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" на користь Міністерства внутрішніх справ України 3 680 000,00 грн. боргу. Судові витрати покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет". Рішення  вмотивоване тим, що договір про сумісну діяльність № 24 від 06.12.2003 року та додаткова угода № 1 до цього договору від 15.12.2003 року  укладені з порушенням вимог статей 2, 13, 14, 17,18, 29 Закону України  "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" .

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" Київський апеляційний господарський суд  постановою від 20.06.2006 року (суддя Моторний О.А. Кошіль В.В., Вербицька О.В.), рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2006 року скасував,  позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" задовольнив, зобов'язавши Міністерство внутрішніх справ України укласти договір з проектною організацією на коригування проектної документації; виконати дії по забезпеченню будівництва житлового будинку проектно-кошторисною документацією;  виконати дії та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "КиївБудМаркет" земельну ділянку під будівництво житлового будинку за адресою м. Київ  вул. Героїв Сталінграду, 15 (на теперішній час м. Київ вул. Герої Сталінграду, 15-В).Судові витрати покладено на Міністерство внутрішніх справ України. В задоволенні зустрічного позову заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України суд відмовив. Постанову вмотивовано тим, що сторонами врегульовані правовідносини за договором № 24 від 06.12.2003 року у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову Київського апеляційного  господарського суду від 20.06.2006 року, залишивши без змін  рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2006 року, посилаючись на порушення Київським апеляційним судом при прийнятті вказаної постанови норм матеріального права, а саме статей 8, 14, 17,18, 29, 34 Закону України  "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" . В поданні йдеться про те, що учасникам тендеру письмові повідомлення про результати торгів не надсилалися, інформація про проведення тендеру у "Віснику державних закупівель" не публікувалась, що є законною підставою вважати укладений договір недійсним.

У відзиві на касаційне подання Товариство з обмеженою відповідальністю “Київ-БудМаркет” просить прийняту у справі постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційне подання –без задоволення як безпідставне.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засідання представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом міста Києва і Київським апеляційним господарським судом норм матеріального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті  1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Крім того згідно зі статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Міністерством внутрішніх справ України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" укладено договір про сумісну діяльність № 24 від 06.12.2003 року та додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору від 15.12.2003 року, за умовами яких Міністерство внутрішніх справ України зобов'язалося передати Товариству з обмеженою місті Києві, а також грошові кошти в розмірі 3680000 грн. з метою отримання частини відбудованої будівлі за умовами та в обсягах, визначених договором (23,3 % від загальної площі квартир, а також додатково ще 990,57 м. 2).

Також за умовами договору Міністерство внутрішніх справ України прийняло на себе наступні зобов'язання : в термін до 35 днів від дати укладання договору, укласти договір із Проектною організацією на коригування проектної документації, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" виступає платником, а Міністерство внутрішніх справ України виступає замовником згідно з пунктом  3.3 договору; надати земельну ділянку під майбутнє будівництво житлового будинку згідно з  пунктом 4.1.1    договору;   забезпечити будівництво житлового будинку проектно-кошторисною документацією та  погодити   її   із   Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" згідно з  пунктом 4.1.2 договору.

Невиконання відповідачем саме цих умов договору стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет"  до господарського суду з позовом про зобов'язання укласти договір, виконати передбачені договором дії.

Київський апеляційний господарський суд пославшись на те, що  сторонами врегульовані правовідносини за договором № 24 від 06.12.2003 року у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України укласти договір з проектною організацією на коригування проектної документації; виконати дії по забезпеченню будівництва житлового будинку проектно-кошторисною документацією;  виконати дії та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ-БудМаркет" земельну ділянку під будівництво житлового будинку за адресою м. Київ  вул. Героїв Сталінграду, 15 (на теперішній час м. Київ вул. Герої Сталінграду, 15-В).

Проте такий висновок апеляційного суду не відповідає обставинам справи та чинному законодавству зважаючи на наступне.

У відповідності до частини  1 статті 2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 року № 1490-ІІ в редакції станом на момент укладення спірних договору та додаткової угоди до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт - 100 тисячам євро, обов'язково застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до абзаців 4, 8 статті 1 зазначеного Закону під державною закупівлею розуміється придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом, роботами є будь-яка діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією об'єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, технічним переозброєнням діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомки та інші, якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вартості самих робіт.

Відповідно до положень Закону України від 22.02.2000 року № 1490-ІІ визначення сторони за договором повинно відбуватися за результатами тендеру, проведеного в порядку, визначеному цим законом.

Статтею 13 Закону передбачено, що закупівля може проводитися шляхом таких процедур: відкритих торгів; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного постачальника (учасника).

В ході розгляду справи господарським судом міста Києва встановлено, що закупівля була проведена за процедурою „закритий тендер", яка не передбачена чинним законодавством, оскільки  до участі в тендері було запрошено трьох учасників, які надали свої тендерні пропозиції. 3 цих тендерних пропозицій найкращою була визнана пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю  "Київ-БудМаркет", з яким і було укладено спірний договір.

Аналіз вищезазначеної процедури проведеного тендеру, як встановив місцевий суд, та положень Закону свідчить, що фактично тендер було проведено за процедурою торгів з обмеженою участю в розумінні частини 2 статті  18 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті  14 вищевказаного Закону застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 100 тисячам євро, потребує погодження з уповноваженим органом (на момент проведення тендеру та укладення спірного договору - Міністерство економіки України) у встановленому ним порядку, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників.

Господарським судом міста Києва в ході розгляду справи було встановлено, що тендер було проведено з порушенням встановленої Законом процедури, оскільки

- в порушення статті 8 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"  Міністерством внутрішніх справ України не було розміщено оголошення про заплановану закупівлю в спеціалізованому друкованому виданні "Вісник державних закупівель", а тому тендер проводився у вигляді процедури „закритий тендер", яка не передбачена чинним законодавство;

- в порушення вимог частини 2 статті 14 вищевказаного Закону, застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 100 тисячам євро, відбулося без погодження з уповноваженим органом, яким є Міністерство економіки України, у встановленому ним порядку;

- всупереч вимогам статті 17 вищезазначеного Закону за результатами проведеного тендеру замовником тендеру не було складено відповідного звіту за встановленою формою, в якому містилася б розгорнута інформація про проведену закупівлю.  

Окрім того,  відповідно до вимог частин 2, 3 статті  29 Закону  про який йдеться, протягом п'яти календарних днів з дня акцепту замовник   надсилає   переможцю   торгів   повідомлення   про   акцепт   тендерної пропозиції, строк дії якої не закінчений, а також надсилає всім учасникам процедур відкритих   торгів,   двоступеневих   торгів    і   торгів   з    обмеженою   участю    письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням назви та місцезнаходження учасника - переможця,   тендерна  пропозиція  якого   визнана   найкращою   за  результатами   оцінки.

Протягом   семи   календарних   днів   після   укладення   договору   замовник   надсилає  для  публікації у "Віснику державних закупівель" оголошення про результати відкритих торгів, двоступеневих  торгів  і  торгів  з  обмеженою  участю  згідно  з  формою,  встановленою уповноваженим органом.

У відповідності до вимог абзацу 2 частини З статті 34 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"  укладений договір вважається недійсним, якщо не було дотримано вимог частин другої і третьої статті 29 цього Закону.

Як встановлено господарським судом, зазначені вимоги також дотримано не було.

Зважаючи на те, що укладений договір  про сумісну діяльність № 24 від 06.12.2003 року та додаткову угоду № 1 до цього договору від 15.12.2003 року укладено всупереч вимогам чинного законодавства, господарський суд  міста Києва правомірно, відповідно до вимог статті 48 Цивільного кодексу  УРСР, чинної на час укладення спірних договору та додаткової угоди, визнав   їх недійсними  .

 Зважаючи на наведене, господарський суд міста Києва вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини до встановлених  обставин справи,  тому судове рішення підлягає залишенню без змін,  а прийнята у справі Київським апеляційним господарським судом постанова -  скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                           

                                        ПОСТАНОВИВ:

Постанову  Київського   апеляційного  господарського суду  від 20.06.2006 року у справі №  42/564 скасувати, рішення господарського   суду міста Києва від 20.04.2006 року  залишити без змін.

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                                      Л.Продаєвич