Постанова

від 14.06.2006 по справі 2-11/5953-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-11/5953-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 05 липня 2006 року  

Справа № 2-11/5953-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Прокопанич Г.К.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Абдурахманової Нєжибє Шемсєдинівної (повноваження перевірені), директор приватного підприємства "Едем";

позивача: Абдурахманова Енвера Шамільовича (довіреність №  15   від 05.07.06);

відповідача: Фурмана Миколи Федоровича (повноваження перевірені), директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай";

відповідача: Дубішкіна Володимира Михайловича (довіреність №  б/н   від 14.06.06);

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя    Цикуренко А.С.) від 14.04.2006 у справі № 2-11/5953-2006

за позовом           приватного підприємства "Едем" (вул. Васильєва, 5,Лугове, Ленінський р-н,98206)

до           сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" (вул. Луговська, 73 "н",Лугове, Ленінський р-н,98206)

про стягнення 159064,59 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2006 у справі № 2-11/5953-2006 позов   приватного підприємства "Едем" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" про стягнення 159064,59 грн. задоволено.

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ратай” на користь приватного підприємства „Едем” 65500,00 грн. боргу, 52272,00 грн. штрафу, 12078,00 грн. індексу інфляції, 2148,16 грн. 3% річних, 1319,98 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що відповідач не надав суду доказів виконання своїх зобов'язань з договором від 15.10.2004 (купівля-продаж тебузана) та договором від 04.10.2004 (купівля-продаж пшениці) і, таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

По договору від 03.10.2004 (купівля-продаж дизельного палива) господарський суд відмовив у задоволенні позову, у зв'язку з непредставленням позивачем доказів передачі дизельного палива відповідачу.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду постановлено без участі представника відповідача у судовому засіданні. Також, на думку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ратай”,   в рішенні суду не вірно визначена сума заборгованості відповідача, а саме відповідач посилається на те, що в позовній заяві приватне підприємство "Едем" заявило вимоги на суму 75000,00 грн., а суд визначив 65000,00 грн.

Крім того, відповідач вважає, що суд задовольнив вимоги, які не були заявлені в позовної заяві, тобто вийшов за межи позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована і тим, що при розгляді справи не був передбачений факт повернення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Ратай” позивачу 50 тон зерна пшениці, факт передачі нової сіялки СЗ-5,4 вартістю 35000,00 грн., факт  надання послуг по обробки землі і проведення посівних робіт на суму 10000,00 грн.  

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2006  суддю Сотула В.В. замінено на суддю Щепанську О.А.

За клопотанням сторін, судочинство здійснювалося російською мовою.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.10.2004 між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу, згідно якому Продавець - приватне підприємство „Едем" передає у власність Покупцю - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Ратай", зерно пшениці загальною кількістю 100 тонн, а Покупець провадить його оплату на умовах, передбачених договором.

Згідно розділу 3 договору перехід права власності на товар відбувається у момент переоформлення вказаної кількості товару.

Умовами договору (розділ 4) передбачений порядок розрахунків за отриманий товар, а саме: ціна 1 тонни складає 900,00 грн. Оплата за поставлений товар провадиться повністю до 01.12.2004. Зі згодою сторін розрахунок за поставлений товар провадиться у безготівкової формі на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно з пунктом 5.2 договору у разі затримки оплати за товар, після її переоформлення з Продавця на Покупця, Покупець оплачує штрафні санкції з розрахунку 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

15.10.2004 між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу, згідно якому Продавець - приватне підприємство „Едем" передає у власність Покупцю - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Ратай” тебузан загальною кількістю 50 л., а Покупець провадить його оплату на умовах, передбачених договором.

Згідно розділу 3 договору перехід права власності на товар відбувається у момент переоформлення вказаної кількості товару.

Умовами договору (розділ 4) передбачений порядок розрахунків за отриманий товар, а саме: ціна 1 л. складає 250,00 грн. Оплата за поставлений товар провадиться повністю до 01.12.2004. Зі згодою сторін розрахунок за поставлений товар провадиться у безготівкової формі на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно пункту 5.2 договору у разі затримки оплати за товар, після її переоформлення з Продавця на Покупця, Покупець оплачує штрафні санкції з розрахунку 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Факт поставки позивачем товару по вищевказаним договорам підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 29 від 07.10.2004, від 01.11.2004, № 39 від 15.10.2004, податковими накладними від 30.11.2004, від 07.10.2004, від 15.10.2004, довіреностями на отримання матеріальних цінностей ЯИО № 069904 від 07.10.2004, ЯИО № 069909 від 01.11.2004, ЯИО № 069905 від 15.10.2004 (а.с.13-16, 65-67). Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач сплатив суму заборгованості частково в розмірі 43000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 70, 80).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання. Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський   суд,   переглядаючи   рішення в апеляційному порядку, користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні; не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки зазначене порушення зобов`язання відповідачем не спричинило збитків іншим учасникам господарських відносин, судова колегія вважає, що згідно статті 233 Цивільного кодексу України суд вправі зменшити розмір санкції. При цьому, суд враховує часткове виконання боржником своїх договірних зобов`язань, а саме сплату боргу платіжними дорученнями від 26.11.04 № 128 на суму 7500,00 грн., від 19.08.05  № 13 на суму 10000,00 грн. та від 26.08.05 на суму 3000,00 грн. Крім того, суд враховує й те, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то, як вважає судова колегія апеляційної інстанції, питання про зменшення суми штрафу є правом господарського суду, яке передбачено процесуальним законодавством.

Зважаючи на це, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає доцільним зменшити розмір санкцій, підлягаючих стягненню з відповідача до 2000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що при розгляді справи не був передбачений факт повернення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Ратай” позивачу 50 тон зерна пшениці, факт передачі нової сіялки СЗ-5,4 вартістю 35000,00 грн., факт  надання послуг по обробки землі і проведення посівних робіт на суму 10000,00 грн.  апеляційною інстанцією не може бути прийняті до уваги, оскільки ці дії сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" не пов'язані з виконанням його зобов'язань за договором від 15.10.2004 (купівля-продаж тебузана) та договором від 04.10.2004 (купівля-продаж пшениці). Крім того, судова колегія зазначає, що відповідач не був позбавлений права заявити самостійні вимоги в окремому провадженні або у зустрічному позові, щодо стягнення цих сум.

Таким чином, вищенаведені доводи відповідача до уваги суду не приймаються, тому що відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В процесі апеляційного провадження 07.06.2006 до суду надійшло клопотання позивача про необхідність прийняття мер по забезпеченню виконання позовних вимог, а саме накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача. Однак, апеляційна інстанція зазначає, що згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, відповідно до Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Факт неможливості у подальшому виконання рішення, позивачем суду не доведений.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Оскільки на адресу відповідача були спрямовані претензії № 74 від 01.12.2005 та № 75 від 13.12.2005 про сплату останній суми заборгованості, які були залишені без відповіді, то в даному випадку підлягають застосуванню норми пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, заборгованість сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ратай" не погасив. Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд вірно визначив суму невиконаних зобов'язань по вищевказаним договорам купівлі-продажу, яка складає 65500,00 грн. боргу, 12078,00 грн. індексу інфляції, 2148,16 грн. 3% річних.

Доводи викладені в апеляційній скарзі сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратай" стосовно невірного визначення місцевим судом суми заборгованості відповідача в сумі 65000,00 грн., а не 75000,00 грн. судовою колегією не може бути прийняти до уваги з наступних підстав.

03.10.2004 між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу, згідно якому Продавець - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Едем” передає у власність Покупцю - приватному підприємству „Ратай" дизпаливо загальною кількістю 4 тони, а Покупець провадить його оплату на умовах, передбачених договором.

Згідно розділу 3 договору перехід права власності на товар відбувається у момент переоформлення вказаної кількості товару.

Умовами договору (розділ 4) передбачений порядок розрахунків за отриманий товар, а саме: ціна 1 тони складає 250,00 грн. Оплата за поставлений товар провадиться на п'ятий день банківський після переоформлення документів на Покупця. Зі згодою сторін розрахунок за поставлений товар провадиться у безготівкової формі на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно пункту 5.2 договору у разі затримки оплати за товар, після її переоформлення з Продавця на Покупця, Покупець оплачує штрафні санкції з розрахунку 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, а саме з тим, що оскільки позивачем не представлено доказів передачі дизпалива відповідачу, то не має і підстав для задоволення позову в цієї частині. Тобто, місцевий суд вірно визначив суму заборгованості в розмірі 65000,00 грн. (75000,00 грн. - 10000,00 грн. = 65000,00 грн.).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія не може погодитися з думкою відповідача щодо необґрунтованого задоволення позовних вимог, які не були заявлені в позовної заяві, тобто за межами позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не вийшов за межи суми зазначеної в позовної заяві. Так, матеріали справи свідчать, що позивач надав суду пояснення до позовної заяви (а.с. 87-88), в яких обґрунтував розмір заборгованості сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" перед приватним підприємством "Едем".

При таких обставинах колегія Севастопольського апеляційного господарського суду знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміні рішення господарського суду.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати повинні бути покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2006 у справі № 2-11/5953-2006 змінити.

3.   Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

   "1.  Позов приватного підприємства "Едем" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратай" задовольнити частково.

   2. Стягнути  з  сільськогосподарського  товариства  з обмеженою відповідальністю "Ратай" (98206, Ленінський район, с. Лугове, вул. Луговська, 73 "Н", п/р 260025726 в КРД АППБ "Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 31820990) на користь приватного підприємства "Едем" (98206, Ленінський район, с. Лугове, вул. В.Васильєва, 5, п/р 260076568 В КРД АППБ "Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 31019446) 65500,00 грн. боргу, 2000,00 грн. штрафу, 12078,00 грн. індексу інфляції, 2148,16 грн. 3% річних, 817,26 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу."

4.  Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Г.К. Прокопанич

                                                                                О.А. Щепанська