Постанова

від 28.11.2006 по справі 20-9/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"28" листопада 2006 р.  16:05 справа № 20-9/193

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Рибіной С. А., при секретарі Сербенюке Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача –  Сідорова М. М., довіреність № 99 від 18.09.2006;                           

від відповідача –Сирський С. В., довіреність № 03-15/2188 від 25.07.2006;

від третьої особи (Севастопольська міська державна адміністрація) –не з'явився;

від третьої особи (Фонду комунального майна Севастопольської міської ради) –               Ведякіна Н. Ю., довіреність б/н від

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

за позовом Океанологічного центру Національної академії наук України  (99011,                          м. Севастополь, вул. Леніна, 28)  

до Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),

третя особа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011,                               м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

                   Севастопольська  міська державна адміністрація (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

про  визнання  рішення нечинним,

СУТЬ СПОРУ:

Океанологічний центр Національної академії наук України звернувся до суду із адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради, третя особа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання  рішення Севастопольської міської Ради XXIV скликання XVIII сесії № 3704 від 06.09.2005 “Про надання згоди на приймання до комунальної власності  територіальної громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, 53-Б” нечинним.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов пояснює, що прийняття оскаржуваного рішення не порушило права позивача, як балансоутримувача майна, а тільки виразило згоду відповідача на прийняття об'єкту до комунальної  власності. Крім того, відповідач вважає, що він отримав заяву про передачу об'єкта комунальної власності від належної особи –Севастопольської міської державної адміністрації –та Постановою  Бюро Президії НАН України № 43 від 28.02.2003 уповноважений  орган фактично надав згоду на передачу майна в комунальну власність.

Третя особа (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) у відзиві на позов вказує, що оскаржуване рішення  прийнято на законних підставах та обґрунтовано, не зачіпає інтереси позивача та третіх осіб. В усних поясненнях та судових дебатах представник третьої особи додатково пояснив, що виконати рішення Севастопольської міської Ради не можливо в зв'язку з відсутністю згоди позивача на передачу майна.

Ухвалою від  26.10.2006 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Севастопольську міську державну адміністрацію.

Третя особа (Севастопольська міська державна адміністрація) у відзиві на позов вказує, що у відповідності з оскаржуваним рішенням Севастопольської міської Ради Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації проведено ряд заходів щодо реалізації даного рішення. Однак вони не призвели до передачі майна у зв'язку з відсутністю згоди балансоутримувача на передачу. Таким чином,  дане рішення фактично виконано бути не може. У письмових поясненнях до судових дебатів третя особа зазначила, що вважає законним права позивача самостійно прийняти рішення стосовно його майна. Крім того, представник третьої особи, на підставі наданих до справи документів, пояснив, що ініціатором питання передачі гуртожитку в комунальну власність  був не його власник, а особи, які проживають у ньому.

Згідно ст. ст. 27, 49, 51, 54, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України від 28.02.2003 № 43 керуючому санацією Істягіній Л. М. був наданий дозвіл на передання гуртожитку, який знаходився на балансі ДНВП “Морські технології” Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України до комунальної власності. Відповідні дії щодо виконання даної постанови керуючим санацією виконані не були з тих підстав, що керуючою  санацією була знайдена можливість погашення боргів без відчуження гуртожитку.

Розпорядженням Національної академії наук України від 25.06.2004 № 507 було прийнято рішення про передачу гуртожитку, який розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Г. Бреста, буд. 53-Б, на баланс Океанічного центру національної академії наук України на право оперативного управління.

Актом приймання –передачи від  29.10.2004 гуртожиток був переданий на баланс позивача.

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України № 201 від 06.10.2005 визнано необхідність збереження гуртожитку  за адресою: місто Севастополь, вул. Г. Бреста, буд. 53-Б  для забезпечення  поселення в ньому наукових працівників установ Національної академії наук України в місті Севастополі.

За клопотанням Севастопольської міської державної адміністрації, яке сталося в наслідок звернення мешканців гуртожитку, Рішенням Севастопольської міської Ради             № 3704 від 06.09.2005 “Про надання згоди на приймання до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя гуртожитку за адресою: місто Севастополь, вул. Г. Бреста, буд. 53-Б” надано згоду на прийом до комунальної власності територіальної  громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-Б, Севастопольській міській державній адміністрації запропоновано оформити приймання гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя у відповідності до діючого законодавства.

На виконання даного рішення Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації здійснені певні заходи: був підготовлений проект розпорядження адміністрації “Про приймання до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-Б”, визначений та затверджений План заходів щодо виконання рішення та т.ін.

Вищезазначені дії стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про визнання  рішення Севастопольської міської Ради XXIV скликання XVIII сесії № 3704 від 06.09.2005 “Про надання згоди на приймання до комунальної власності  територіальної громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, 53-Б” нечинним.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 2 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 03.03.1998 № 147/98-ВР об'єктами передачі згідно з цим Законом є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 03.03.1998 № 147/98-ВР ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 4 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”  Передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 3 Закону України “Про  особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”  від 07.02.2002 № 3065-III (в редакції на момент винесення Постанови бюро Президії № 43 від 28.02.2003) Національна академія наук України  вносить пропозиція щодо передачі об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України до сфери управління інших органів, уповноважених управляти  державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об'єктів комунальної власності у державну власність та віднесення їх до майнового комплексу Національної академії наук України.

З викладеного випливає, що на момент винесення Бюро Президії Національної академії  України Постанови № 43 від 28.02.2003 Національна академія наук України   мала право вносити пропозиції щодо передачі об'єктів в комунальну власність.

З матеріалів справи та наданих сторонами пояснень вбачається, що Національна академія наук України   не зверталася до Севастопольської міської державної адміністрації або Севастопольської міської Ради із пропозицією щодо прийняття у комунальну власність будь –якого майна Національної академії наук України.  

Абзацом 8 частини 2 статті 3 Закону України “Про  особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”  від 02.07.2002 № 3065-III в редакції від 29.06.2004 (тобто на момент звернення до відповідача), передбачено, що Національна академія наук України   вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об'ктів майнового комплексу Національної академії наук України до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об'єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу Національної академії наук України.

Згідно наданих відповідачем документів, із заявою про прийняття до комунальної власності гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-б до нього звернулися жильці гуртожитку 26.04.2004. Дане звернення було направлено ним на адресу Севастопольської міської державної адміністрації для розгляду та надання відповіді. За результатами розгляду 06.09.2004 Севастопольська міська державна адміністрація звернулася до Севастопольської місткої Ради із пропозицією щодо прийому в комунальну власність об'єкту –гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-б в місті Севастополі (відповідні листи долучені до матеріалів справи).

Таким чином, на цей момент питання передачі майна Національної академії наук України   з державної у комунальну власність підлягало вирішенню тільки  Кабінетом Міністрів України. Національна академія наук України  мала повноваження тільки щодо надання йому відповідних пропозицій.

Рішення Кабінету Міністрів України щодо передачі з державної у комунальну власність гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-б,   Кабінетом Міністрів України не приймалося.

З аналізу викладеного вбачається що, законодавець передбачив чітку процедуру прийнятті рішення щодо передачі державного майна яке відноситься до об'ктів майнового комплексу Національної академії наук України до комунальної власності –тільки за рішенням Кабінету Міністрів України (з 29.06.2004) при погоджені такої пропозиції з органом, уповноваженим управляти державним майном, або за пропозицією Національна академія наук України  (до 29.06.2004).

Ініціатором передачи гуртожитку до комунальної власності виступила Севастопольська міська державна адміністрація –орган виконавчої влади, за клопотанням мешканців гуртожитку.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” у разі, якщо передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції щодо передачі зазначених об'єктів погоджуються ініціаторами такої передачі, зазначеними у статті 3 цього Закону  та подаються до Міністерства економіки України.

Проаналізувавши викладені норми, суд дійшов висновку, що в період з 02.07.2002 по 29.06.2004 року питання передачи об'єкту державної власності –гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-Б в місті Севастополі  повинно бути ініційовано Національною академією наук України, а з 29.06.2004 питання передачи об'єктів Національної академії наук України до комунальної власності у будь –якому випадку повинно бути вирішено Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України не приймав рішення,  щодо передачи до комунальної власності територіальної  громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, буд. 53-Б, а орган, уповноважений управляти державним майном - Національна академія наук України   не звертався до Кабінету Міністрів України щодо  передачі об'ктів майнового комплексу Національної академії наук України до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном. Більш того, Національна академія наук України взагалі не зверталася ні до Севастопольської міської державної адміністрації ні до Севастопольської міської Ради з даною  пропозицією.

Викладене свідчить, що Севастопольська міська Рада прийняла рішення № 3704 від 06.09.2005 “Про надання згоди на приймання до комунальної власності  територіальної громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, 53-Б” без дотримання вимог, передбачених Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” та Закону України “Про  особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”.

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Океанологічного центру Національної академії наук України  щодо визнання  рішення Севастопольської міської Ради XXIV скликання XVIII сесії № 3704 від 06.09.2005 “Про надання згоди на приймання до комунальної власності  територіальної громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, 53-Б” нечинним.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача, що дане рішення є погоджувальним та не зачіпає права позивача з тих підстав, що на його виконання уповноваженими особами вже почали здійснюватися заходи з передачі майна. Крім того, до матеріалів справи долучений лист Севастопольської міської державної адміністрації кол-535/3 від 15.09.2006, в якому висловлена пропозиція звернутися до суду з відповідним позовом про спонукання виконати рішення міської Ради.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За результатами розгляду справи суд присуджує до стягнення з бюджету сплачене позивачем державне мито.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним рішення Севастопольської міської Ради XXIV скликання XVIII сесії № 3704 від 06.09.2005 “Про надання згоди на приймання до комунальної власності  територіальної громади міста Севастополя гуртожитку по вулиці Г. Бреста, 53-Б”.

3.          Повернути  Океанологічному центру Національної академії наук України  (99011, м. Севастополь, вул. Капітанська, 2, код ЄДРПОУ 30703270, р/р 260043013444 в СФ АКБ “Укрсоцбанку”, МФО 324195) з Державного бюджету України (код 22090100, одержувач УДК в місті Севастополі, р/р 31116095600007, МФО 824509) державне мито в розмірі 3,40 грн., яке сплачено платіжним дорученням № 595 від 21.07.2006.

Видати наказ після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

                  Суддя                                                                                                С. А. Рибіна

Повний текс постанови виготовлений 11.12.2006.

Розсилка:

Океанологічний центр Національної академії наук України  (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 28)  Севастопольська  міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)