Рішення

від 05.03.2013 по справі 915/217/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 915/217/13-г

м. Миколаїв

за позовом: Приватного підприємства «Науково-Виробнича фірма «Меценат»

(95000,м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва)

до відповідача: Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»

(55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8)

про: стягнення 21890 грн. 18 коп.

Суддя А.К.Семенов

Представники:

Від позивача: не присутній.

Від відповідача: Беркань Л.М., дов. № 01/140 від 21.01.2013 року.

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Приватним підприємством «Науково-Виробнича фірма «Меценат» до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» про стягнення 21890 грн. 18 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору на закупівлю кранів та клапанів № 32 від 05.03.2012 року в частині оплати за поставлений товар.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, надіслав до господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його позивача, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання представника позивача.

15.02.2013 року позивач надіслав до господарського суду Зміни до позовної заяви від 01.02.2013 року в яких просить стягнути 571 грн. 90 коп. пені та 228 грн. 75 коп. річних.

Відповідач відзив надав, проти позову в частині стягнення пені заперечує.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.03.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

05 березня 2012 року між Приватним підприємством «Науково-Виробнича фірма «Меценат» і Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне гос-подарство» укладено договір на закупівлю кранів та клапанів № 32 від 05.03.2012 року (а.с. 7-8).

Відповідно до п.1.1 договору позивач (за договором учасник) прийняв на себе зобов'язання в 2012 році поставити відповідачу товар, зазначений у специфікації (додаток № 1, а.с. 8), а відповідач (за договором замовник) зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.5 договору розрахунки проводяться шляхом переказу замовником грошових коштів на поточний рахунок учасника на умовах відстрочки платежу 10 календарних днів. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства України. Замовник здійснює оплату товару за фактом постачання на підставі рахуку-фактури та документів, що підтверджують факт отримання товару замовником.

Відповідно до п. 6.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором учасник та замовник несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та договором. У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі товару.

Позивач свої зобов'язання виконав здійснивши поставку продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000168 від 30.08.2012 року на суму 22015 грн. 50 коп.(а.с.9) та № РН-0000179 від 18.09.2012 року на суму 21216 грн. 00 коп. (а.с. 12).

Відповідач за поставлений товар по видатковій накладній № РН-0000168 від 30.08.2012 року на суму 22015 грн. 50 коп. розрахувався та зробив переплату на суму 90 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку за період з 30.08.2012 року по 30.08.2012 року. (а.с. 11). По видатковій накладній № РН-0000179 від 18.09.2012 року відповідач не розрахувався.

Позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 49 від 10.12.2012 року на суму 21568 грн. 43 коп. (а.с. 14-15). Доказів отримання претензії відповідачем позивач не надав.

15.02.2012 року до господарського суду від позивача надійшли зміни до позовної заяви в яких він повідомляє про погашення відповідачем заборгованості за договором № 32 від 05.03.2012 року у розмірі 21126 грн. 00 коп. і просить стягнути з відповідача пеню у сумі 571 грн. 90 коп. та три відсотки річних в сумі 228 грн. 75 коп., а також просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп.

05.03.2013 року до господарського суду надійшов відзив відповідача в якому він просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені за порушення зобов'язань за договором № 32 від 05.03.2012 року в сумі 571 грн. 90 коп. В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначає, що умовами договору стягнення з відповідача неустойки (пені) не передбачено.

05.03.2013 року в судовому засіданні відповідач позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних на суму 228 грн. 75 коп. визнав про що власноруч зазначив на змінах до позовної заяви (вих. № 33 від 13.02.2013 року). Також, в судовому засіданні відповідач надав платіжне доручення № 138 від 07.02.2013 року, яке підтверджує факт розрахунку відповідача перед позивачем за поставлений товар по видатковій накладній № РН-0000179 від 18.09.2012 року на суму 21216 грн. 00 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 800 грн. 65 коп., а саме:

- 571 грн. 90 коп. - пеня за період з 29.02.2012 року по 07.02.2013 року;

- 228 грн. 75 коп. три відсотки річних за період з 29.02.2012 року по 07.02.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 258, 526, 530, 549, 550, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173-175, 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач, як вже вище вказано, необхідність сплати 228 грн. 75 коп. річних визнав, щодо стягнення пені заперечує.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до таких висновків.

Позивач своїми змінами до позовної заяви від 13.02.2013 року фактично зменшив позовні вимоги до 800 грн. 65 коп., зазначивши, що відповідачем сума основної заборго-ваності була погашена.

Отже, позивач зменшив ціну позову до 800 грн. 65 коп. і просить стягнути лише пеню та три відсотки річних.

Позивачем нараховано три відсотки річних від суми простроченого платежу за період з 29.09.2012 року по 07.02.2013 року що становить 228 грн. 75 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив вико-нання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо стягнення 228 грн. 75 коп. річних визнає, про що, як вище вказано, письмово зазначив на своїх змінах до позовної заяви.

Отже, 228 грн. 75 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу за період з 29.09.2012 року по 07.02.2013 року підлягають стягненню.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші об-ставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до статті 34 ГПК України докази мають бути тільки належними та допус-тимими: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а об-ставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засо-бами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем нараховано пеню за період з 29.02.2012 року по 07.02.2013 року у сумі 571 грн. 90 коп.

Проте умовами договору сторони не передбачили стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення ви-конання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення вико-нання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено , що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслід-ком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені в сумі 571 грн. 90 коп. є не об ґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне гос-подарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Приватного підприємства «Науково-Виробнича фірма «Ме-ценат» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва код ЄДРПОУ 20707428) 228 грн. 75 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу, а також 491 грн. 55 коп. судового збору.

В інші частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 11.03.2013 року.

Суддя А.К.Семенов