Рішення

від 05.03.2013 по справі 5010/1576/2012-19/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р. Справа № 5010/1576/2012-19/81

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Керамдах", вул. Грушевського,1, с. Вербівка, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77634,

поштова адреса: вул. Шевченка,16/10, смт.Богородчани, 77700,

до відповідача: приватного підприємства "Бімут", вул. Марковецька, буд. 1Б, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин,76018,

про стягнення 60746,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Повх І.Д., (посвідчення № 779 від 20.05.11)

від відповідача: представник Гринишин М.І., (довіреність № 2 від 01.02.13),

від відповідача: представник Микитюк Р.І., (довіреність № 1 від 01.02.13)

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Керамдах" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства "Бімут" про стягнення 60746,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані в судовому засіданні безпідставним користуванням відповідачем коштами позивача.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вх.№3914/13 від 05.03.13 про зменшення позовних вимог, а саме просить стягнути з приватного підприємства "Бімут" - 48128,88 грн. - безпідставно отриманих коштів, 804,50 грн. судового збору та 1997,50 грн. витрат на юридичні послуги.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення 48128,88 грн. - безпідставно отриманих коштів визнав, в частині стягнення 1997,50 грн. - витрат на послуги адвоката та 804,50 грн. судового збору заперечив.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами та зібрані судом, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається із долучених до позовної заяви документів, товариством з обмеженою відповідальністю "Керамдах" перераховано приватному підприємству "Бімут" грошові кошти згідно платіжного дорученння № 17 від 07 вересня 2012 року в сумі 48128,88 грн. із зазначенням в реквізиті "призначення платежу" - "аванс за товар згідно рахунка №35 від 07.09.12 та договору №4 від 05.09.12".

За твердженням позивача, перерахування зазначених коштів здійснено безпідставно, оскільки жодних договорів з приводу поставки товару між сторонами не укладалось.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів не договірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке ж зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином, тобто коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття чи збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції необхідна наявність первинних документів, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін у судових засіданнях вбачається, що між сторонами відсутні укладені будь-які договори, не оформлено жодних первинних документів, замовлень, переписки, які свідчили б про наявність між сторонами правовідносин щодо поставки (отримання) товару та здійснення будь-яких господарських операцій.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22. Вказана Інструкція визначає вимоги до заповнення реквізитів платіжного доручення. Так, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. (п. 3.8. Інструкції).

Наявні у матеріалах справи два різні примірники договорів (а.с.11, 59) не підписані представниками сторін, містять дату договору "06 вересня 2012 року", що відрізняється від дати , зазначеної в платіжному дорученні № 17 від 07 вересня 2012 року, а тому не можуть бути розцінені судом як договір, укладений відповідно до вимог ст.181 ГК України та підстава для перерахування коштів позивачем.

Відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-III від 05.04.2001 р., помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно приписів Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Враховуючи встановлені господарським судом обставини, кошти отримані відповідачем згідно платіжного доручення № 17 від 07.09.12 є такими, що перераховані та зараховані відповідачу - неналежному отримувачу без достатніх правових підстав.

Відповідачем визнано факт отримання від позивача грошових коштів в сумі 48128,88 грн. та не подано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для їх отримання.

З огляду на викладені обставини, перерахування позивачем грошових коштів у сумі 48128,88 грн. відповідачу здійснено без достатньої правової підстави та є такими, що підлягають поверненню відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати позивача по сплаті судового збору в зв"язку з розглядом справи.

Що стосується оплати послуг адвоката, то слід зазначити, що ч. 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Повхом Ігорем Дмитровичем (посвідчення №779 від 20.05.11) укладено договір про надання юридичних послуг від 15.11.12. Вартість послуг з надання адвокатських послуг сплачена позивачем у розмірі 3995,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №53 від 15.11.12 (а.с.40).

Враховуючи усне клопотання відповідача, обсяг фактично наданих послуг адвоката (складання позовної заяви, розрахунків стягуваної суми, штрафних санкцій, здійснення представництва у суді), суд дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування адвокатських послуг.

За наведених обставин, з урахуванням обставин справи, зокрема, обсягу та якості фактично наданих послуг адвокатом, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної господарської справи, слід обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката і стягнути з відповідача 200,00 грн. витрат на послуги адвоката.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124,129 Конституції України, керуючись ст.11, 1212 Цивільного кодексу України, ст.22, 33, 43, 48, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Керамдах" до приватного підприємства "Бімут" про стягнення 48128,88 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Бімут", вул. Марковецька, буд. 1Б, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин,76018 (код 35765441) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Керамдах", вул. Грушевського,1, с. Вербівка, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77634 (код 38265272) - 48128,88 ( сорок вісім тисяч сто двадцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) - безпідставно отриманих коштів, 1609,50 (одну тисячу шістсот дев"ять гривень п"ятдесят копійок) - судового збору та 200,00 (двісті гривень ) - витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"