Ухвала

від 07.03.2013 по справі 2а-16861/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16861/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М., Маслія В.І., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасон ММ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасон ММ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2012 року № 0003692230, № 0003702230, № 0003712230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 17 квітня по 31 травня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 539/22-30/36469986 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено прибуток у загальному розмірі 2803963,00 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2010 року - 368011,00 грн., за І-ІІІ квартали 2010 року - 885957,00 грн., за 2010 рік - 2447823,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - 356140,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 1533097,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - 214476,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 414317,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 904304,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України);

- занижено ПДВ у загальному розмірі 2690082,00 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 75514,00 грн., травень 2010 року - 154249,00 грн., червень 2010 року - 64645,00 грн., липень 2010 року - 89416,00 грн., серпень 2010 року - 172121,00 грн., вересень 2010 року - 152820,00 грн., жовтень 2010 року - 126517,00 грн., листопад 2010 року - 1106138,00 грн., грудень 2010 року - 16838,00 грн., лютий 2011 року - 21416,00 грн., березень 2011 року -16588,00 грн., квітень 2011 року - 35515,00 грн., травень 2011 року - 9345,00 грн., липень 2011 року - 10939,00 грн., серпень 2011 року - 40430,00 грн., вересень 2011 року - 46629,00 грн., жовтень 2011 року - 99291,00 грн., листопад 2011 року - 27583,00 грн., грудень 2011 року - 424088,00 грн., чим порушено підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки 22 червня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003692230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 803 963,00 грн. за основним платежем та у розмірі 611 955,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003702230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 690 082,00 грн. за основним платежем та у розмірі 651 808,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003712230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 904 304,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки та скарг на оскаржувані рішення в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновки відповідача про порушення позивачем положень ПК України ґрунтуються на тому, що господарські операції, здійснювані позивачем та його контрагентами, не мають товарного характеру, тобто не спричинили реальних змін майнового стану позивача.

Встановлено, що згідно договору № 45000, укладеного 19 травня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс», за умовами якого ТОВ «М-Сервіс» прийняло на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача товар в асортименті та у строк, що узгоджені сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором за звичайними цінами.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ, п.п. 4.2, 4.3 розділу IV договору № 45000, доставка товару здійснюється на склад позивача транспортом ТОВ «М-Сервіс» та за його рахунок.

При поставці товару ТОВ «М-Сервіс» повинен надати супровідні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товаротранспортну накладну (у разі необхідності).

Право власності переходить до позивача з моменту передачі товару на склад позивача та оформлення видаткової накладної.

На підтвердження виконання прийнятих зобов'язань за договором № 45000, позивачем надано копії специфікацій, актів прийому товарів, видаткових накладних, податкових накладних та банківських виписок по рахунку.

Згідно договору № 4289, укладеного 01 жовтня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кінгдом Трейдінг Компані», за умовами якого ТОВ «Кінгдом Трейдінг Компані» прийняло на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3.1 розділу ІІІ, п.п. 4.2, 4.3 розділу IV договору № 4289, доставка товару здійснюється на склад позивача транспортом ТОВ «Кінгдом Трейдінг Компані» та за його рахунок.

При поставці товару ТОВ «Кінгдом Трейдінг Компані» повинен надати супровідні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товаротранспортну накладну (у разі необхідності).

Право власності переходить до позивача з моменту передачі товару на склад позивача та оформлення видаткової накладної.

На підтвердження виконання прийнятих зобов'язань за договором № 4289, позивачем надано копії накладних, актів прийому товару, податкових накладних та банківських виписок по рахунку.

Крім вказаних договорів поставки, позивачем надані інші договори поставки та первинні фінансово-господарські документи на підтвердження їх фактичного виконання.

На підтвердження наявності у позивача місця для зберігання придбаних товарів представником позивача до суду надано копію договору оренди нежитлового приміщення № 67/16, укладеного 30 червня 2009 року між позивачем та закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Київський центральний універмаг», за умовами якого ЗАТ «ТД «Київський центральний універмаг» зобов'язалось передати позивачу, а позивач - прийняти у строкове платне користування та розпорядження нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2, п. 3.1 розділу 3, п.п. 9.1, 9.2 розділу 9 договору оренди, позивач зобов'язався використовувати об'єкт оренди для здійснення господарської діяльності, а саме для організації та ведення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Орендна плата сплачується шляхом перерахування позивачем орендної плати на банківський рахунок ЗАТ «ТД «Київський центральний універмаг» з дня підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Строк дії договору оренди встановлювався із 30 червня по 31 грудня 2009 року.

Якщо жодна із сторін не направить іншій стороні своїх заперечень за один місяць до закінчення дії строку оренди, - він вважається продовженим на такий же строк.

На підтвердження виконання прийнятих зобов'язань за договором оренди, 01 липня 2009 року між позивачем та ЗАТ «ТД «Київський центральний універмаг» підписано акт прийому-передачу нежитлових приміщень (їх частини).

Позивачем також надано копію договору оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2010 року № 323/10, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Київський центральний універмаг» зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у тимчасове платне користування та володіння приміщення.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 договору № 323/10, строк оренди приміщень тривав до 31 грудня 2011 року.

На виконання прийнятих зобов'язань за договором № 323/10, 01 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ «ТД «Київський центральний універмаг» підписано акт прийому-передачі приміщень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про відсутність факту реального здійснення позивачем господарської діяльності, а саме господарських операцій за укладеними між позивачем та його контрагентами договорами, у перевіряємому періоді є безпідставним та необґрунтованим.

У відповідності до п. 5.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявність у позивача документів, які відповідно до положень ПК України є необхідними для формування валових витрат, а саме, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі, а також банківських виписок по рахунку позивача є підставою для віднесення сум податку до валових витрат.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році викладені положення діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 01 квітня 2011 року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовано питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватись відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими прямо передбачалось включення до валових витрат І кварталу 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, без обмежень.

Згідно з п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Колегія суддів вважає також вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно сформував від'ємне значення об'єкту оподаткування за перевіряємий період.

Щодо завищення позивачем суми податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених ПК України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 12 березня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді Н.М. Літвіна

В.І. Маслій

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Маслій В.І.