Рішення

від 05.03.2013 по справі 901/413/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2013Справа № 901/413/13-г

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (шосе Запорізьке, буд. 22, м. Дніпропетровськ, Україна 49107)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Селен" (вул. Беспалова, буд. 47, м. Сімферополь, АР Крим, 90500)

про стягнення 15 103,45 грн. штрафних санкцій.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Фесенко В.М., довіреність №б/н від 27.07.12, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 25 січня 2013 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Селен" 15 103,45 грн. штрафних санкцій. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 216, 231 Господарського кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки товару, укладеним між сторонами, в частині своєчасної поставки товару - запобіжників у відповідності до найменування. Так, порушення відповідачем терміну поставки товару та часткова не поставка товару послугували підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, які передбачені договором.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2013 року позовну заяву було прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року розгляд справи відкладався.

05 березня 2013 року позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке було судом задоволено.

У судове засідання, що відбулось 05 березня 2013 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до пошукового запиту в ЄДР за №31371386 місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Селен" є адреса: вул. Беспалова, буд. 47, м. Сімферополь, АР Крим, 90500. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2012 року публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго", що було перейменовано у публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (за договором покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Селен" (за договором постачальник) уклали договір поставки №01283-00, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю запобіжники (далі по тексту товар) по найменуванню, у кількості та по цінам згідно пункту 2.1 даного договору та відповідно до технічних характеристик, а покупець зобов'язується прийняти твар і сплатити його на умовах цього договору.

У відповідності до пункту 2.1 договору, ціна на товар, що поставляється за цим договором, визначена і залишається незмінною на весь термін його дії, крім випадків узгодженого зменшення сторонами ціни договору.

Загальний строк поставки товару - березень -грудень 2012 року (пункт 3.3. договору).

Сторони узгодили, що строк поставки кожної заявленої партії товару - протягом 30 календарних днів з дня отримання письмової заявки, в якій в обов'язковому порядку має бути зазначено: найменування продукції, кількість, місце, дата і час поставки (пункт 3.4 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору покупець направив постачальнику рекомендованою кореспонденцією три письмові заявки на чергові партії запобіжників за вих. №2336 від 15 березня 2012 року, №4286 від 14 травня 2012 року та №8834/1010 від 15 серпня 2012 року. Відповідно до повідомлень про вручення вказані письмові заявки відповідачем були отримані 20 березня 2012 року, 15 травня 2012 року та 27 серпня 2012 року.

Як встановлено пунктом 3.5. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним, після того, як він передав товар покупцю в місці поставки.

Момент передачі товару визначається днем підписання накладної в місці поставки відповідно до пункту 3.1. цього договору. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється після підписання накладної (пункти 3.6, 3.7).

В розділі 5 договору сторони визначили свої права та обов'язки. Так, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку якісного товару відповідно до умов договору в строки встановлені цим договором.

Враховуючи пункти 3.4, 3.5 договору, заявлені партії товару повинні були бути передані продавцем покупцю за заявкою №2336 від 15 березня 2012 року - не пізніше 19 квітня 2012 року, за заявкою №4286 від 14 травня 2012 року не пізніше 15 червня 2012 року, а за заявкою №8834/1010 від 15 серпня 2012 року не пізніше 26 вересня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару, а саме:

- відповідно до видаткової накладної №СЕ-25046 від 25 квітня 2012 року, запобіжники типу ПН 22-400-01 УХЛЗ на 250А у кількості 28 шт. та загальною вартістю 871,92 грн., вказані у письмовій заявці за вих. №2336 від 15 березня 2012 року, були отримані покупцем лише 25 квітня 2012 року;

- відповідно до видаткової накладної №СЕ-19066 від 19 червня 2012 року, всі вказані у ній запобіжники, крім запобіжників типу ПТ 111-10-20-31,5 УЗ у кількості 3 штук та загальною вартістю 176,94 грн., які не було вказано у письмовій заявці за вих. №4286 від 14 травня 2012 року та отримано покупцем лише 19 червня 2012 року.

Посилання покупця на те, що запобіжники та контакти до них, вказані у письмовій заявці на поставку за вих. №8834/1010 від 15 серпня 2012 року на час подання позовної заяви та прийняття рішення йому поставлені не були, відповідачем не спростовані та приймаються судом до уваги.

В розділі 8 договору сторони передбачили відповідальність постачальника за порушення терміну поставки, недопоставки, не поставки товару, а саме штраф у розмірі 8% від вартості поставленого з порушенням терміну товару, недопоставленого, не поставленого товару, який сплачується на користь покупця (пункт 8.1. договору).

Цей договір у відповідності до пункту 11.1 набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, у якій просив останнього протягом семи днів з дня її отримання перерахувати на поточний рахунок публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" штраф у розмірі 15103,45 грн. та попередив про те, що у випадку відмови у задоволенні вимоги він звернеться до суду.

Вказана вимога отримана представником відповідача 21 листопада 2012 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні, а також фіскальний чек, копії яких містяться у матеріалах справи. Проте відповідачем отримана вимога виконана не була.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення штрафу у примусовому порядку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та його викладену правову позицію, суд вважає заявлені публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення умов укладеного між сторонами договору щодо терміну поставки товару та не поставку товару правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання останнім умов договору поставки, укладеного між сторонами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору відповідач порушив термін поставки товару та частково не поставив товар, що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів належного виконання своїх обов'язків за договором поставки №01283-00 від 12 березня 2012 року відповідачем суду надано також не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву з спростуванням доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору передбачено, що у разі порушення терміну поставки, недопоставки, не поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 8% від вартості поставленого з порушенням терміну товару, недопоставленого, не поставленого товару (пункт 8.1. договору).

Як вже зазначалось, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач порушив термін поставки товару та частково не поставив товар, що підтверджено матеріалами справи, вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення з відповідача 15103,45 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору поставки (9013,81 грн. за прострочення поставки товару, що складає 8% від вартості поставленого з простроченням товару на суму 112672,68 грн. та 6089,64 грн. за не поставку товару, що складає 8% від вартості непоставленого товару на суму 76120,56 грн.) є правомірними та підлягають задоволенню.

Господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає оплаті за даним позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду 05 березня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Селен" (вул. Беспалова, буд. 47, м. Сімферополь, АР Крим, 90500, код ЄДРПОУ 31371386) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (шосе Запорізьке, буд. 22, м. Дніпропетровськ, Україна 49107, код ЄДРПОУ 23359034) 15103,45 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору поставки №01283-00 від 12.03.2012 р. та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний