Рішення

від 06.03.2013 по справі 910/1291/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1291/13 06.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дін 2»

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості в сумі 86333,34 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Проців Я.Я. - представник за довіреністю № б/н від 16.01.13;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 06.03.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дін 2» про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості в сумі 86333,34 грн

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 16.09.2011 року між ТОВ «Мурен» та ТОВ «Дін-2» було укладено договір оренди нежилого приміщення. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 86333,34 грн. в тому числі 25728,00 грн. - заборгованості по орендним платежам, 14552,22 грн. - заборгованість за спожиті послуги з опалення, 46 053,12 грн. - пеня за порушення грошових зобов'язань. Крім того, з посиланням на ст. 651, 783, 785 ЦК України позивач просить розірвати вказаний договір оренди від 16.09.11 та виселити відповідача з орендованих приміщень.

Ухвалою суду від 25.01.13 порушено провадження у справі № 910/1291/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.02.13.

12.02.13 відповідач направив телеграмою клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 13.02.13, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Суд задовольнив клопотання відповідача та, керуючись ст. 77, 86 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.02.13.

26.02.13 через канцелярію суду відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю виконати ним вимоги ухвали суду від 25.01.13.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 86 333,34 грн. в тому числі 44 605,92 грн. - заборгованості по орендним платежам, 14 552,22 грн. - заборгованість за спожиті послуги з опалення, 27 175,20 грн. - пеня за порушення грошових зобов'язань,

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів та враховуючи клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що спір не може бути розглянутий у даному судовому засіданні, а тому розгляд справи підлягає відкладенню. Керуючись ст. 77, 86 ГПК України суд відклав розгляд справи на 06.03.13.

В судовому засіданні 06.03.13 позивач надав уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 62 740,78 грн. в тому числі 44 605,92 грн. - заборгованість по орендним платежам, 14 552,22 грн. - заборгованість за спожиті послуги з опалення, 3 582,64 грн. - пеня за порушення грошових зобов'язань, розірвати договір оренди від 16.09.11 та виселити відповідача з орендованих приміщень. Тобто, фактично має місце зменшення позивачем розміру позовних вимог, вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення їх розміру.

Відповідач в судове засідання втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0209105303331.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу, зокрема відповідачу, реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 06.03.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мурен» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дін-2» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов'язується надати орендарю за плату в тимчасове володіння та користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 265 кв.м., що розташоване на 1 поверсі будинку за адресою: м. Київ, просп. Миру, 19/18.

Згідно з п.2.1.1 договору орендар зобов'язується орендарю приміщення за актом приймання-передачі у стані, що відповідає умовам цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату у встановлені договором строки.

За вказане в п. 1.1 цього договору приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 5 360 грн. 00 коп. на місяць, в т.ч. ПДВ (п.3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору орендні платежі за цим договором орендар сплачує щомісячно авансом не пізніше ніж за 7 днів до закінчення місяця, в розмірі встановленому п.3.1 цього договору.

До суми орендної плати не включено плата за комунальні послуги, плату за воду, плата за послуги телефонного зв'язку, плата послуг організацій, що забезпечують пожежну безпеку, плата за споживання електроенергії. Розрахунок вартості спожитої електроенергії здійснюється на підставі показань лічильника та діючих для орендодавця тарифів на електроенергію (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору оплата комунальних послуг, води та електроенергії, що споживаються орендарем в приміщенні, здійснюється один раз на місяць протягом 2-х робочих днів після отримання орендарем від орендодавця відповідного рахунку, інакше надання відповідних послуг буде призупинено до моменту сплати.

Договір укладено строком з 16 вересня 2011р. по 14 вересня 2014 р. Цей договір вступає в силу з дати підписання, а оплата розраховується з 15 жовтня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 16.09.2011 р. (копія якого знаходиться у матеріалах справи).

Позивач вказує, що відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за період з вересня 2012 по січень 2013 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 118 251,16 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 16.09.11, довідка за підписом директора та головного бухгалтера позивача про наявність заборгованості відповідача станом на 01.02.13) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 44605,92 грн., яка утворилась за листопад 2011 року та за період з травня 2012 по жовтень 2012 р., а також заборгованості з вартості спожитих послуг з опалення за жовтень 2011 - березень 2012 року в сумі 14 552,22 грн. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних та комунальних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.2, 3.5 договору оренди від 16.09.11 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.04.12 № 10/04-12, в якій просив погасити існуючу заборгованість.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних та комунальних платежів відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 44605,92 грн., яка утворилась за листопад 2011 року та за період з травня 2012 по жовтень 2012 р., а також заборгованості зі сплати вартості спожитих послуг з опалення за жовтень 2011 - березень 2012 року в сумі 14552,22 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3582,64 грн., яка нарахована позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення сплати орендної плати та плати за комунальні послуги орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 582,64 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому разом з заявою про уточнення (зменшення) позовних вимог, з яким погоджується суд.

Стосовно вимог позивача про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди нежилого приміщення від 16.09.11 та виселення відповідача з орендованого приміщення, суду зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас чинне законодавство надає право сторонам у випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Відповідно до п. 6.1.3 договору оренди від 16.09.2011 р. при несплаті орендарем орендної плати протягом 1 місяця з дня закінчення строку платежу, орендодавець може розірвати договір та примусово виселити орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.01.13 направив відповідачеві лист, в якому повідомив про намір достроково розірвати договір оренди та запропонував орендареві звільнити приміщення протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Відповідач відповіді лист не надав, приміщення за актом не передав та не звільнив.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди від 16.09.2011р. щодо вчасної сплати орендної плати, за таких обставин, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди укладеного 16.09.2011 між позивачем та відповідачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що орендодавець письмово повідомляє орендаря про розірвання договору з підстав, передбачених п.6.1 договору. Орендар зобов'язаний звільнити орендовані приміщення в строк не пізніше одного тижня з дня отримання повідомлення орендодавця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Миру, 19/18, площею 265,0 кв.м. підлягають задоволенню.

Стосовно акту обстеження орендованого нежитлового приміщення від 13.02.12., на який позивач посилається як на доказ проведенні відповідачем самовільного перепланування орендованого приміщення, що відповідно на думку позивача, є ще однією підставою для одностороннього розірвання договору оренди відповідно до п.6.1 цього договору, суд зазначає наступне.

Вказаний акт було складено представниками орендодавця без участі представників орендаря, в акті не зазначено, що орендар був попереджений про перевірку дотримання умов договору оренди або що представник орендаря відмовився від підписання зазначеного акта.

В акті відсутні відомості про те, які саме самовільні перепланування були здійснені орендарем, а лише зазначено про необхідність залучення експерта відповідного профілю для фактичного встановлення та виявлення всіх можливих порушень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд не приймає вказаний акт обстеження нежитлового приміщення за адресою м. Київ, просп.. Миру, 19/18 як належний та допустимий доказ порушення відповідачем умов договору оренди шляхом проведення самовільного перепланування приміщень.

При зверненні з позовом до суду позивачем було внесено судовий збір за майнові вимоги відповідно до первісної ціни позову 86 333,34 грн. в розмірі 1 726 грн. 67 коп., в процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог майнового характеру до 62 740,78 грн., які відповідно мають оплачуватись судовим збором в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 6 грн. 17 коп. (1 726 грн. 67 коп. - 1 720 грн. 50 коп), яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дін 2» (02091 м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 11-а, кв. 89, ідентифікаційний код 37788444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен» (02105 м. Київ, проспект Миру, буд. 19/18, ідентифікаційний код 30530122) заборгованість з орендної плати в розмірі 44 605 (сорок чотири тисячі шістсот п'ять) грн. 92 коп., заборгованість за послуги з опалення в розмірі 14 552 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 22 коп., пеню в розмірі 3 582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 64 коп., 4 014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп. судових витрат.

3. Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мурен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дін 2» договір оренди нежитлового приміщення від 16 вересня 2011 року.

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Дін 2» (02091 м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 11-а, кв. 89, ідентифікаційний код 37788444) з нежитлового приміщення загальною площею 265 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Миру, будинок 19/18.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мурен» (02105 м. Київ, проспект Миру, буд. 19/18, ідентифікаційний код 30530122) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 (шість) грн. 17 коп., перерахований платіжним дорученням № 1354 від 22.01.2013 р., що залишено в матеріалах справи.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.