Рішення

від 25.02.2013 по справі 5011-51/18120-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-51/18120-2012 25.02.13 За позовом Приватного підприємства «Арт-Комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг» про стягнення 12  148, 96 грн.                                                                                                   Суддя Пригунова А.Б. Представники: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Арт-Комплекс» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг» про стягнення заборгованості у розмірі 12  148, 96 грн. за договором поставки № 18/6-11 від 01.06.2011 р., з якої: 11  067, 94 грн. – основна заборгованість, 900, 90 грн. – пені та 180, 12 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/18120-2012 та призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу; строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів. У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адресу: 03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24 та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання. Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.   Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні. У судовому засіданні 25.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.06.2011 р. між Приватним підприємством «Арт-Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг» укладено договір поставки № 18/6-11, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач – приймати у власність журнали, газети, книги та іншу продукцію, обробляти її для продажу кінцевим споживачам та сплачувати продукцію в порядку, встановленому договором. Відповідно до п. 1.2. договору непродана частина продукції є власністю позивача і повертається йому. Відповідно до п. 2.1. договору відпускна ціна визначається позивачем. Згідно з п. 3.1.1. договору позивач зобов'язується здійснювати передачу продукції відповідачу у відповідності до умов вказаного договору з наданням  відповідних супровідних документів на продукцію (накладної, податкової накладної). Згідно з п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний розрахуватись з позивачем за продану продукцію тільки після оформлення та повернення відповідачу видаткової накладної (повернення) непроданої частини продукції, податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної по відпускній ціні позивача. У відповідності до п. 5.2. договору відповідач після 15-го числа місяця наступного за звітним проводить розрахунки з видавцем за отриману продукцію, термін реалізації якої закінчився, за винятком непроданої та повернутої позивачу частини продукції, але не пізніше 25-го числа місяця наступного за звітним. За змістом п. 6.5. договору за порушення перерахування грошей за реалізовану продукцію, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки платежу. Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з 01.06.2011 р. та діє до 31.12.2011 р. Крім того, сторонами підписано протокол розбіжностей до договору № 18/6-11 від 01.06.2011 р. 01.01.2012 р. між Приватним підприємством «Арт-Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 18/6-11 від 01.06.2011 р., якою продовжено термін дії договору до 31.12.2012 р. На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 32  785, 00 грн., що підтверджується  видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Інших доказів, які б підтверджували факт передачі відповідачеві товару, позивачем не надано, обґрунтованих пояснень з цього приводу не подавалося, клопотань в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не заявлялося. В свою чергу, заперечень щодо отримання від позивача товару, зазначеного в накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем не заявлено. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем повернуто товар на суму 11  071, 64 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення), належним чином засвідчені копії яких долучено до справи. Крім того, судом встановлено, що відповідачем оплачено товар на загальну суму 15  898, 42 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку Приватного підприємства «Арт-Комплекс» (копії – у матеріалах справі). Обґрунтовуючи наявні у справі докази, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 18/6-11 від 01.06.2011 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 11  067, 94 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 18/6-11 від 01.06.2011 р. а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.   Разом з тим, посилання позивача на передачу відповідачеві продукції підтверджується лише на суму 32  785, 00 грн. Інших доказів, які б підтверджували факт передачі відповідачеві продукції, позивачем не надано, обґрунтованих пояснень з цього приводу не подавалося, клопотань в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не заявлялося. З урахуванням часткової сплати відповідачем за отриманий товар та його повернення позивачеві, заборгованість відповідача перед позивачем складає  5  815, 24 грн. З огляду на вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 5  815, 24 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 900, 90 грн. – пені та 180, 12 грн. 3 % річних у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Здійснивши розрахунок пені за період з 16.05.2012 р. до 16.11.2012 р. (відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), виходячи із суми заборгованості на суму 5  815, 24 грн. розмір пені становить 440, 91 грн.   Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 16.05.2012 р. до 29.11.2012 р. (період визначений позивачем) становить 94, 64 грн. За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача частково, а саме: 5  815, 24 грн. – основного боргу, 440, 91 грн.  – пені та 94, 64 грн. – 3 % річних від простроченої суми. Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Арт-Комплекс» задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг» (03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24, код ЄДРПОУ 37412679), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства «Арт-Комплекс» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 105, код ЄДРПОУ 31215010) 5  815, 24 (п?ять тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 24 коп.) грн. – заборгованості, 440, 91 (чотириста сорок грн. 91 коп.) грн.  – пені, 94, 64 (дев?яносто чотири грн. 64 коп.) грн. – 3 % річних від простроченої суми та 841, 36 (вісімсот сорок одна грн. 36 коп.) грн. – судового збору. 3. В іншій частини у задоволенні позову відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.                   Повне рішення складено 04.03.2013 р.                           Суддя                                                                                              Пригунова А.Б.