Постанова

від 04.07.2006 по справі 6/99-06-2547а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/99-06-2547А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р. Справа № 6/99-06-2547А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Петровій О.С.

за участю представників сторін:

Від Апелянта  (позивача): Снєгіна О.М., по дов.

Від відповідача: Усова Т.В., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет”, м. Одеса

на постанову господарського суду Одеської області від 05.05.2006 року

по справі 6/99-06-2547А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет”, м. Одеса

до Головного Одеського управління у справах захисту прав споживачів

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Паритет” (далі –Товариство) звернулось з адміністративним позовом у місцевий господарський суд до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів ( далі –Управління) про визнання недійсним рішення останнього від 23.02.2006р. № 20 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, обґрунтовуючи позов тим, що зовнішня реклама на час перевірки не розташовувалась на території міста Одеси, перевірка про дотримання законодавства про рекламу не була ні плановою, ні позаплановою, відповідач діяв не в межах своїх повноважень –відносно захисту прав споживачів, оскільки накладений відповідачем штраф за порушення законодавства про рекламу згідно статті 27 Закону України „Про рекламу” не врегульований ні цим Законом, ні Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. № 693, тому необхідно застосовувати Кодекс про адміністративні правопорушення, статті якого передбачають обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне порушення, так як на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчені строки, передбачені цим Кодексом, в зв'язку з чим, як вважає Товариство (позивач), перевірка Управлінням (відповідачем) проведена при відсутності підстав.

Крім того, як дальше зазначає Товариство у позові, штраф Управлінням накладений щодо застосування мови, а саме: за викладення реклами російською мовою, а не українською, що не тягне за собою згідно Закону України „Про рекламу” накладення штрафу.

У запереченнях на позов Товариства Управління вважає його необґрунтованим.

У процесі розгляду справи Товариство надало доповнення до позовної заяви, посилаючись знову ж таки на відсутність планової перевірки, проведення перевірки без письмового розпорядження, тощо.

Постановою місцевого господарського суду від 05.05.2006р. (суддя Демешин О.А.) у позові відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав заяву про апеляційне оскарження, а згодом і апеляційну скаргу, в якій просить ухвалене судове рішення скасувати, задовольнити його позов про визнання недійсним рішення Управління про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, посилаючись на ті ж підстави, що і у позовній заяві, і доповненнях до неї.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи та їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

На підставі акту перевірки № 0475 від 31.01.2006р. дотримання позивачем законодавства про рекламу, складеного посадовою особою відповідача у присутності посадової особи позивача, яким встановлені ознаки порушення законодавства щодо змісту реклами вищезазначених статтею 6 Закону України „Про рекламу” та статтею 35 Закону України „Про мови”. Згідно зі статтею 27 Закону України „Про рекламу” відповідачем прийнято рішення № 20 від 23.02.2006 р. про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про рекламу. З цим рішенням Управління не згідно Товариство і оспорило його до місцевого господарського суду, який спочатку цей адміністративний позов залишив без руху до усунення Товариством виявлених недоліків згідно процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАС України), а після усунення позивачем недоліків судом було відкрито провадження по цій адміністративній справі.

До складання відповідачем вказаного акту перевірки порушення позивачем законодавства щодо змісту реклами і прийняття відповідачем оспорюваного рішення між сторонами велась переписка з вересня по грудень 2005р. про порушення позивачем законодавства щодо змісту реклами, а саме: розповсюдження (викладення) її російською мовою з порушенням законодавства України про мови і необхідністю приведення змісту реклами у відповідність з чинним законодавством України ( Законами України „Про мови” і „Про рекламу”), на що Товариство (позивач) відповідав, що ним не допущені такі порушення, оскільки, як він вважав, реклама за змістом на російській мові не може бути порушенням законодавства про рекламу (а.с. 14-18, 21). При цьому представниками відповідача було складено акт фотофіксації (а.с. 75,76). Вказані порушення законодавства щодо змісту реклами Товариство не усунуло, не дивлячись на попередження Управління про усунення виявлених порушень законодавства щодо змісту реклами у вересні-грудні 2005р., наполягаючи на тому, що таких порушень допущено не було. Це спростовується матеріалами справи.

Перевірка позивача щодо застосування законодавства про рекламу і її змісту проводилась відповідачем згідно розпорядження начальника останнього №00000140 від 26.01.2006р. (а.с. 54) і плану його роботи на 1 квартал 2006р. з цього ж питання, затвердженого керівником відповідача 10.01.2006р. (а.с. 66) зі складанням протоколу про порушення позивачем законодавства про рекламу (а.с. 83).

Згідно Указів Президента України, на які позивач посилається в доповненнях до позову і в апеляційній скарзі, врегульовані питання проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, якими надсилаються цим суб'єктам повідомлення про проведення такої перевірки.  В цих Указах не передбачено надсилання повідомлення про наступне проведення перевірки дотримання законодавства України про захист прав споживачів у сфері реклами.

Як вірно зазначив суд в оскарженому рішенні, особливості перевірок законодавства про рекламу полягають у тому, що встановлення порушень в цій сфері виявляється при візуальному огляді перевіряючими об'єктів, на яких розміщується реклама. Після цього встановлюється суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальний за розміщення реклами, у якого витребуються необхідні документи, у тому числі –для здійснення розрахунку фінансових санкцій.

Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови (Київ, Ірпінь, 2001р.), який є універсальним довідником сучасної української мови, зміст –те, про що йдеться, розповідається де-небудь, те, що описується, зображується, а мова - сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті чи інші ознаки. Отже, зміст реклами і мова, якою вона викладена, складають одне ціле.

Відповідно вимог статті 6 Закону України „Про рекламу” –застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови.

Згідно статті 35 Закону України „Про мови” - тексти  офіційних  оголошень,  повідомлень,  плакатів,  афіш, реклами і таке інше виконуються українською мовою.  Поряд  з  текстом, викладеним  українською  мовою,  може  бути  вміщено його переклад іншою мовою. Таким чином, згідно чинного законодавства, зміст реклами повинен бути викладений українською мовою. А статтею 27 Закону України „Про рекламу” встановлена відповідальність за порушення законодавства про рекламу, у тому числі цивільно-правова, згідно частини 4 якої спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в   Автономній   Республіці   Крим,   областях,  містах  Києві  та Севастополі за поданням  органів  державної  влади,  зазначених  у статті  26 цього Закону,  або самостійно у випадках,  передбачених цією статтею,  крім тих,  які віднесено  виключно  до  компетенції Антимонопольного    комітету    України    та    які   регулюються законодавством  з  питань  авторського  права  та  суміжних  прав,

накладають  штрафи  у  порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України.

Є безпідставними посилання позивача у доповненні до позову і в апеляційній скарзі на статтю 10 Конституції України про гарантії вільного розвитку використання російської мови та мов інших національних меншинств, а також на положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншинств, оскільки вищевказаною статтею 35 Закону України „Про мови” встановлено право на розміщення реклами поряд з текстом, викладеним українською мовою, вміщення перекладу його тексту іншою мовою, у тому числі і російською мовою.

Є необґрунтованими і посилання позивача в апеляційній скарзі на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 16.03.2006р. №01-8/638 „Про практику застосування господарськими судами законодавства про рекламу та про інформацію” (за матеріалами конкретної справи), оскільки в цьому листі мова йде про ненадання відповідачем у визначені строки інформації щодо вартості розповсюдженої реклами суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) при перевірці Управлінням у справах захисту споживачів його фінансово-господарської діяльності, якою є встановлена СПД вартість розповсюдженої реклами.

Також безпідставно позивач в апеляційній скарзі посилається на Кодекс України про адміністративні правопорушення, оскільки цей Кодекс не застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності –юридичних осіб щодо відповідальності за адміністративні правопорушення (див. главу 3 цього Кодексу).

Крім того, Держспоживстандарт України в листі від 18.04.2005р. №3383-1-7/17 „Щодо посилення контролю законодавства про рекламу” зазначив, що Кабінет Міністрів України своїм дорученням від 11 квітня 2005 року №18111/0/1-05 зобов'язав Держспоживстандарт України вжити дієвих заходів щодо неухильного дотримання та запобігання порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог Закону України „Про рекламу”, особливо в частинах, що стосуються мови реклами (а.с. 57).

Відповідно до статті 86 КАС України суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржену позивачем постанову, дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови ТОВ „Паритет” у позові, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 198,  200, п.1 ч.1 ст.205,

ст. 206, п.6 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України,

апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

Постанову місцевого господарського суду Одеської області від 05 травня 2006р. по справі №6/99-06-2547 А залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет” –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця з дня складення ухвали у повному обсязі, тобто з 07 липня 2006р.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов