Ухвала
від 05.03.2013 по справі 2а/0370/2584/12
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 118986/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року у справі за позовом Луцька об'єднана державна податкова інспекція до Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба», Приватного підприємства «Нафта центр» про стягнення коштів,-

встановила:

У вересні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба», Приватного підприємства «Нафта центр» про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку СГПП «Дружба» у зв'язку з ненаданням повного документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ за грудень 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 21.04.2011 року №2471/23-3/03737284. Даною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 51780,60 грн.

Таким чином, позивач вказує на те, що операції ПП «Нафта центр» та контрагента-покупця не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, не підтверджуються відомостями про наявність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу. Просив позов задоволити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року у задоволені адміністративного позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба», Приватного підприємства «Нафта центр» про стягнення коштів - відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцька об'єднана державна податкова інспекція. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку СГПП «Дружба» у зв'язку із ненаданням відповіді на письмовий запит Луцької ОДПІ за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2417/23-3/03737284 від 21.04.2011 року. Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ за грудень 2010 року на суму 51780,60 грн.; підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (позитивне значення суми рядка 18) за грудень 2010 року на суму 51780,60 грн.; статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В основу даного акту покладено висновки Луцької ОДПІ, зроблені в результаті проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Нафта центр» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт № 1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року. З вказаного акту вбачається, що позивачем порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму ПДВ 876550 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму ПДВ 876550 грн., також порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 10.1 статті 10, пункту 1.3 статті1, пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму ПДВ 874151 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму ПДВ 874151 грн. Разом з тим, перевіркою встановлено порушення ПП "Нафта Центр"пункту 3 статті 5 та пункт 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено нарахований податок на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 2399 грн., в тому числі грудень 2010 року -2399 грн. та порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Нафта Центр"з покупцями в сумі 876550 грн. та постачальниками в сумі 874151 грн. по операції купівлі-продажу, ПП "Нафта Центр"не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача".

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПП «Нафта центр» (постачальник) та СГПП «Дружба» (покупець) було укладено договір поставки №0111/10-2 від 01.11.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Нафта центр» (постачальник) зобов'язується поставити та передати зі складу СГПП «Дружба» (покупцю) нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Сума договору складає суму товару отриманого по всіх видаткових накладних та становить 110683,60 грн., в тому числі ПДВ - 18447,27 грн. Підпунктом 6.2. договору поставки передбачено, що передача товару здійснюється в пункті поставки. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних. Умови поставки товару згідно договору - доставка транспортом постачальника або самовивіз за домовленістю сторін. Для отримання товару у ПП «Нафта центр» на матеріально відповідальну особу СГПП «Дружба» було виписане доручення. Згідно доручення був отриманий товар, про що свідчать підпис на видаткових накладних матеріально відповідальних осіб обох сторін та переданий для доставки перевізнику на склад покупця. На поставлений товар були виписані і податкові накладні №110 від 03.12.2010 року, №173 від 29.12.2010 року.

Разом з тим, 29.12.2010 року між вказаними суб'єктами господарської діяльності було укладено договір на відповідальне зберігання №2912-78, відповідно до умов якого ПП «Нафта центр» (зберігач) зобов'язується зберігати дизельне паливо в кількості 27777 літрів, вартістю 200000 грн. передане йому СГПП «Дружба» (поклажодавцем) терміном до 15.03.2011 року, згідно додатку №1 до Договору і повернути це майно в цілісності на умовах, визначених даним договором, окремими партіями згідно накладних. Даний факт зберігання товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами ПП «Нафта центр».

Рух коштів та поставки товару проведений відповідачами в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 з вітчизняними постачальниками.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Системний аналіз правових норм дає право зрозуміти, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між даними суб'єктами господарської діяльності не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання-продажу товарів та вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналізуючи сукупність доказів, судова колегія враховує норми ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б давали підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між ПП «Нафта центр» та СГПП «Дружба» зокрема, фактів припинення юридичної особи, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, фіктивності підприємництва, встановлених відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, не здійснення господарської діяльності тощо, а також інших доказів про те, що дані податкових накладних, виписаних постачальниками, не відповідають дійсності.

З наведеного слід зробити висновок, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено, що вказані договори укладені між відповідачами у відповідності до вимог чинного законодавства, були виконані в повному об'ємі та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків. У результаті реалізації угоди відбувся реальний рух активів платників податків, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу.

Відтак, висновки позивача про нікчемність договору поставки №0111/10-2 від 01.11.2010 року та договору на відповідальне зберігання №2912-78 від 29.12.2010 року є помилковими та не ґрунтуються на фактичних обставинах по справі, а тому у задоволені апеляційної скарги слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року у справі №2а-2584/11/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Улицький

Судді: Р.Гулид

В.Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2013 року

СудЛьвівський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.03.2013
Оприлюднено13.03.2013
Номер документу29863226
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0370/2584/12

Ухвала від 05.03.2013

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Улицький В.З.

Постанова від 27.08.2012

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Денисюк Руслан Степанович

Ухвала від 13.08.2012

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Денисюк Руслан Степанович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні