Ухвала

від 28.02.2013 по справі а27/213-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/34911/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофро-Пак" до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофро-Пак" (далі -ТОВ "Гофро-Пак") звернулось до суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі -Південна МДПІ у м. Кривому Розі) в якому просить визнати дії незаконними та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року позов ТОВ "Гофро-Пак" задоволено частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року апеляційну скаргу Південної МДПІ у м. Кривому Розі залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Південна МДПІ у м. Кривому Розі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "Гофро-Пак" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Південною МДПІ у м. Кривому Розі було здійснено перевірку ТОВ "Гофро-Пак" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки складено акт від 29.03.2007 року №64/230.

Перевіркою встановлено, що підприємством в порушення: п.1.32 ст. 1 , п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат витрати в ІІ-ІV кварталах 2005 року в розмірі 95270,87 грн., за 2006 рік - 153230,60 грн. у зв'язку з реалізацією власної готової продукції ціною нижчою від її фактичної собівартості; п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону за відсутності первинних бухгалтерських документів неправомірно включено до складу валових витрат суму збитків попередніх звітних періодів за І півріччя 2005 року у розмірі 90800 грн., І квартал 2006 року -186100 грн., IV квартал 2006 року -54970, 00 грн.; п.5 .1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесені витрати на транспортні послуги у розмірі 36570, 00 грн., які документально не підтверджені та не використовувались в господарській діяльності. Наведені порушення призвели до завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2006 року на загальну суму 430870, 00 грн.

На підставі акту відповідачем 16.04.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002182301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача зі сплати штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 21500,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обіг - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в. організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведена норма передбачає таку мету господарської діяльності як отримання доходу, а не прибутку (як вважає відповідач). Збитковість конкретної операції не с підставою для виключення відповідних сум з валових витрат лише з огляду на відсутність прибутку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить відомостей стосовно того, за якими саме операціями позивач здійснив витрати, що не підлягають включенню до складу валових, у яких податкових періодах здійснено названі операції, а отже неправомірно, як на думку податкової, сформовано показники податкової звітності

Щодо порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» , а саме підприємство внесло до складу валових витрат за другий квартал 2005 року та перший квартал 2006 року суми збитків попередніх періодів в розмірі 90800 грн. суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Право платника податків на виправлення помилок передбачено п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» . Згідно з вказаною нормою, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону ) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт заниження позивачем валових витрат станом на 31.03.2005 року підтверджено в тому числі і відповідачем.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на протязі 2006 року ТОВ «Гофро-Пак»на виконання укладених з покупцями договорів було зобов'язане надавати транспортні послуги з доставки власної продукції, однак у зв'язку з відсутністю власного транспорту товариство придбавало транспортні послуги на суму 40346,80 грн. у фізичних осіб.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.2 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №145 від 22.05.2002 року до складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств громадського харчування, що пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва (далі - підприємства торгівлі).

Пунктом 7 Методичних рекомендацій встановлено, що до поточних витрат підприємств торгівлі за видами діяльності відносяться в тому числі і витрати на збут. В пункті 24 Методичних рекомендацій вказано на те, що витрати на збут групують за статтями 3.1-3.7.

Відповідно до ст. 3.7 до витрат на транспортування входять витрати на перевезення товарів (продукції) власним транспортом за собівартістю перевезень.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Гофро-Пак»правомірно відносило до витрат на збут витрати, пов'язані з доставкою продукції покупцям.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що відповідач не довів обґрунтованості своїх висновків щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за перевезення товарів та продукції, що реалізовувалася позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 16.04.2007 року №0002182301/0 яким визначено суму податкового зобов'язання позивача зі сплати штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 21500,50 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров