Постанова

від 03.11.2006 по справі 15/322-06-8898а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/322-06-8898А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "03" листопада 2006 р. Справа  № 15/322-06-8898А

        09 год. 35 хв.                                                                        м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                               Марчук Ю.С., Марагіна Н.С.;

від відповідача –                           Шульга М.В., Рейдер Ю.С.;

від прокуратури -                          Клюкін К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Південь-М'ясо” до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Південь-М'ясо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21 серпня 2006 р. № 0002732301/0, посилаючись  на невідповідність  зазначеного рішення  вимогам чинного  законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04 вересня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/322-06-8898А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 вересня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/322-06-8898А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 04 жовтня 2006 р.

В засіданні суду від 18.10.2006 р. за заявою Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси до участі у справі допущено прокуратуру Суворовського району м. Одеси з метою захисту інтересів держави.  

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає прийняте  податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають податковому законодавству, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, про що зазначено у письмових запереченнях проти позову.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін та представника прокуратури, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 26.06.2006 р. по 07.08.2006 р. співробітниками ДПІ у Суворовському  районі м. Одеси на підставі направлення від 23.06.2006 р. № 749 та направлення від 24.07.2006 р. № 920 було здійснено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства “Південь-М'ясо” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.05.2005 р. по 31.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3876/23-2021/33508236 від 14 серпня 2006 р. „Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватним підприємством „Південь-м'ясо” код за ЄДРПОУ 33508236 за період з 12.05.2005 р. по 31.03.2006 р.”, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002732301/0 від 21.08.2006 р. щодо визначення позивачу податкового зобов'язання на суму 110 249,50 грн.

Як вбачається зі матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси у зв'язку з порушенням позивачем п.6 і 7 ст. 8 розділу ІІІ Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами і доповненнями),  п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Як зазначено в Акті перевірки, позивач в порушення  вимог п.6 і 7 ст. 8 розділу ІІІ Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.5.9. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не відобразив оприбуткування всієї продовольчої продукції, яка була пред'явлена ветеринарному лікарю. Так, в бухгалтерському обліку згідно оборотно-сальдових відомостей по рахункам № 281 “Товари на складі”, № 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” не відображено оприбуткування всієї продовольчої продукції, яка була пред'явлена ветеринарному лікарю. Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що підприємством занижено доход за перевіряємий період  в сумі 320627,00 грн., у тому числі: за 3 кв. 2005 р. у сумі 246907,00 грн.; за 4 кв. 2005 р. у сумі 68626,00 грн.; за 1 кв. 2006 р. у сумі 5094,00 грн., та відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 80157,00 грн., у тому числі: за 3 кв. 2005 р. у сумі 61727,00 грн.; за 4 кв. 2005 р. у сумі 17157,00 грн.; за 1 кв. 2006 р. у сумі 1273,00 грн.; у зв'язку з цим нараховано штрафних санкцій на суму 30092,50 грн.

Однак, як встановлено судом, при проведенні перевірки державними податковими ревізорами –інспекторами були використані данні, які були внесені ветеринарним лікарем до журналу “Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва”, але журнал “Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва” не є документом бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим не може свідчити про дотримання або недотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, журнал “Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва” не є  первинним фінансово-господарським та бухгалтерським документом, тому данні, які були внесені ветеринарним лікарем до журналу “Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва” не можуть підтверджувати наявність або відсутність порушень, зазначених в акті.

Крім того, данні, внесені ветеринарним лікарем до журналу “Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва” не співпадають з даними у податкових та видаткових накладних на поставку товару, що підтверджується накладними на поставку товару.

Так, зокрема, товар, поставлений позивачу від ТОВ „Гаврилівка” не був прийнятий позивачем взагалі у зв'язку з неналежним товарним виглядом, а також у зв'язку з неналежними умовами зберігання м'ясопродукції, що і було виявлено при прийманні товару, про що свідчить відмітка на наступних накладних: від 12.07.2005 р.,  від 13.07.2005 р., від 19.07.2005 р., від 26.08.2005 р., від 09.09.2005 р., від 19.09.2005 р., від 20.09.2005 р., від 10.11.2005 р.

Щодо поставки від ТОВ „Гаврилівка” 29.09.2005 р., то, як вбачається з наявних в матеріалах справи накладних, фактично позивачу було поставлено 790,94 кг замість замовлених 790 кг, тобто на 0,94 кг більше, про що свідчить картка рахунку № 631  за вересень 2005 р., тоді як ветеринарний лікар при внесенні даних у журнал користувався інформацією, отриманою з замовлення.

Більш того, розбіжності існують при поставці товару 15.10.2005 р. за накладною № 0008921 від ВАТ “Агротехнологія”, як зазначено в журналі ветеринарного лікаря, хоча  куряча м'ясопродукція була відвантажена не від ВАТ “Агротехнологія”, а від МПП  “Статус”. Таким чином, ветеринарний лікар допустив помилку при оформленні ветеринарних документів та оформив ветеринарне свідоцтво через ВАТ “Агротехнологія”, у зв'язку з чим МПП „Статус” надіслано позивачу лист № 438 від 16.08.2006 р. (а.с. 19).

Крім того, була відображена у бухгалтерському обліку і поставка товару від МПП “Статус” за накладною від 30.06.2005 р. на 4435 кг, про що свідчать картки рахунку № 631 за червень 2005 р. та накладна № 0006685 від 30.06.2005 р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2005 р. позивачу було фактично поставлено 6320 кг замість заказаних 1985 кг, але ветеринарний лікар видав дві ветеринарні довідки на зазначену продукцію на 1985 кг та 4335 кг, про що свідчать накладна № 0009251 від 31.10.2005 р. та записи у журналі ветеринарного лікаря. Щодо поставки за накладною від 12.11.2005 р. № 0009597 на 4405 кг, то вказану поставку позивачем також було відображено у бухгалтерському обліку, про що свідчать картки рахунку № 631 за листопад 2005 року.

Картки ж рахунку № 631 за жовтень 2005 р. також свідчать про відображення у бухгалтерському обліку поставки за накладною № 246 від 28.10.2005 р. від ТОВ “Донпродсервіс”. А згідно накладної  № ВП-0000012 від 16.07.2005 р. товар, поставлений позивачу 15.07.2005 р.  від СПД Волкова В.І., був повернений.

Також слід зазначити, що при поставці продукції від АТЗТ “Миронівський хлібопродукт” ветеринарним лікарем допущено помилки при внесенні даних про кількість товару, а саме: 21.07.2005 р. було поставлено 602,4 кг замість замовлених позивачем 600 кг, тобто від АТЗТ “Миронівський хлібопродукт” позивачу було поставлено на 2,4 кг більше продукції, ніж замовлено. 13.01.2005 р. було поставлено 583,76 кг замість замовлених 580 кг, тобто позивачу було поставлено на 3,76 кг більш, ніж замовлено ним. Також 21.02.2005 р. позивачу було постановлено продукції на 23 кг більше, ніж замовлено, а саме: було поставлено 44 кг замість замовлених 23 кг

Зазначене свідчить про те, що ветеринарний лікар при внесенні  відомостей у журнал “Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва” користувався лише інформацією, отриманою з ветеринарних довідок постачальників товару, а також з замовлення.

Посилання відповідача на те, що накладні, на які посилається позивач, не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять деяких обов'язкових реквізитів, зокрема, відсутній номер накладної, посада та прізвище посадової особи, яка підписала накладні, судом до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та при цьому відповідач не вказав жодну норму закону, яка б це передбачала. Також не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що Цивільним кодексом України встановлено вичерпний перелік обставин, при яких покупець має право відмовитися від отримання товару або повернути його, оскільки у відносинах між позивачем та його постачальниками продукції вказані особи вправі самі встановлювати такі правила, що не забороняється законом, оскільки у вказаних відносинах діє принцип свободи договору.                

Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що поставлена продукція позивачем була повернута, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що ствердження відповідача щодо невідображення в бухгалтерському обліку згідно оборотно-сальдових відомостей по рахункам № 281 “Товари на складі”, № 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” оприбуткування всієї продовольчої продукції є необґрунтованими. Тому спростовуються посилання відповідача на порушення позивачем  п.6 і 7 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно зазначене свідчить про відсутність порушення позивачем і п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 80157,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 30 092,50 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському  районі м. Одеси № 0002732301/0 від 21 серпня 2006 року визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 110249,5 грн. прийнято в порушення  вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та  відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України судових витрат в розмірі 203 грн. (85 грн. зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу) підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 розділу 7 (Прикінцеві та перехідні положення) Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору –судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита. При цьому розмір судового збору визначається відповідно до підпункту „б” пункту 1 статі 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Отже, позивач повинен був при звернені до суду сплатити судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Так, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору та витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Приватного підприємства „Південь-М'ясо” до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції        у Суворовському районі м. Одеси № 0002732301/0 від 21.08.2006 р.

3.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Південь-М'ясо” (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 235; код ЄДРПОУ 33508236; п/р 26006660617860 в Одеській обласній ФАКБ соц. розвитку „Укрсоцбанк”, МФО 328016) судові витрати в розмірі 3/три/грн. 40 коп.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2006 р.

                     Суддя                                                                                 Петров В.С.