Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-13922/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-13922/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-13922/12/2070

за позовом Приватної комерційно-виробничої фірми "Олімпія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна комерційно-виробнича фірма «ОЛІМПІЯ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000880225 від 07 грудня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000880225 від 07 грудня 2012 року, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватної комерційно-виробничої фірми "ОЛІМПІЯ" ( Харківська обл., Харківський район, с.Рогань, вул.Леніна, 50, кв. 16, код ЄДРПОУ 30136293) судовий збір у розмірі 750 грн. (сімсот п'ятдесят гривень).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом проігноровані дійсні обставини справи та не надано належної оцінки правовій позиції відповідача, що є безумовною підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Фахівцями Харківської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ПКВФ «ОЛІМПІЯ» (код ЄДРПОУ 30136293) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за січень 2011 року по операціям з ТОВ «ТДК Трейд» (код ЄДРПОУ 37391130).

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 14.11.2012 р. за № 1952/220/30136293, яким встановлені порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 50000,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000880225 від 07.12.2012 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75000,00 грн., з яких 50000 грн. за основним платежем та 25000 грн. штрафні санкції.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 05 січня 2011 року між ПКВФ «ОЛІМПІЯ» (покупець) та ТОВ «ТДК Трейд» (постачальник) укладено контракт на поставку обладнання № ТТО-1/11, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцю обкладення: машину рулонну флексографічної печаті ТФР- 62 (а.с. 28).

На підставі вказаного контракту позивачем отримано податкову накладну від 05.01.2011 року №010503 на загальну суму з ПДВ 300000,00 грн. (а.с.26). та видаткову накладну № ТТ-010503 від 05.01.2011 року на загальну суму з ПДВ 300000,00 грн. (а.с. 25).

05.01.2011 року складено акт прийому-передачі обладнання, а саме: машини рулонної флексографічної печаті ТФР- 62 (а.с. 31).

21.02.2011 року між ПКВФ «ОЛІМПІЯ» та ТОВ «ТДК Трейд» підписаний акт виконання робіт, згідно якого представник ТОВ «ТДК Трейд» провів пусконалагоджувальні роботи обладнання (а.с. 32).

Оплата за контрактом № ТТО-1/11 від 05.01.2011 р. проводилась в безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку .

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач має ресурси для зберігання товару та розпорядження ними для ведення своєї господарської діяльності, що підтверджується: договором № 1/1 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2005 року, укладеним між Військовою частиною 0678 (орендодавець) та ПКВФ «ОЛІМПІЯ» (орендар); додатковою угодою № 09д/2010/КЕВ від 23.05.2010 року до договору оренди № 1/1 (а.с.46-51); договором оренди № 07/2007/КЕВ від 01.09.2007 року, укладеним між Квартирно-експлутаційним відділом м.Харкова (орендодавець) та ПКВФ «ОЛІМПІЯ» (орендар), з додатковою угодою № 10д/2010/КЕВ від 01.09.2010 року (а.с. 52-57).

Перевезення товару здійснював ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про надання послуг від 04.01.2011 року (а.с. 58), що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 71), подорожнім листом № 093690 від 04.01.2011 року (а.с. 72), актом виконаних послуг № 05.01.11/2 від 05.01.2011 року (а.с. 59), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 69-70) та наказом № 1к про направлення на підприємство ТОВ «ТДК Трейд» співробітників ПКВФ «ОЛІМПІЯ» для отримання та доставки обладнання (а.с. 64-67).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які є свідченням відсутності факту перевезення товару, що в свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Доводи апеляційної скарги про те, що перевезення вищезазначеного вантажу потребує наявності габаритних транспортних засобів, а відповідно даних ДАІ встановлено, що власних транспортних засобів, які могли здійснювати перевезення великогабаритного обладнання, у ПКФВ «Олімпія» не має, також спростовуються матеріалами справи.

Так, окрім транспортних засобів, перелічених в абз. 6 стор. 4 акту перевірки, на балансі ПВКФ «Олімпія» рахується напівпричіп 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вантажопідйомністю 11430 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Саме за допомогою тягача КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, та вищевказаного напівпричіпу здійснювалось перевезення обладнання по спірному договору.

Вказаний факт підтверджується технічними паспортами, власником яких зазначений позивач, та балансом позивача, в якому на обліку вказані зазначені транспортні засоби.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПКФВ «Олімпія». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПКФВ «Олімпія» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ «ТДК Трейд», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «ТДК Трейд», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-13922/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.