Ухвала

від 20.02.2013 по справі 0547/1223/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 5 Головуючий у 1 інстанції Дехта Р.В.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,

при секретарі Жара Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 10 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунарівської сільської ради Старобешівського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунарівської сільської ради Старобешівського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок є передумовою для визнання права власності та складання технічної документації для подальшої державної реєстрації, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через те, що на дату ухвалення рішення у позивача не виникло право власності на земельні ділянки, вважає помилковим.

Щодо посилань суду про не пред`явлення позову до первісних відповідачів, апелянт зазначає, що підстави для пред`явлення позову до первісних продавців земельних ділянок відсутні, оскільки право власності первинних власників підтверджено державними актами на земельні ділянки, де їх (ділянок) площа, визначена відповідно до ст.11 ЗУ «Про державний земельний кадастр». Вважає, що визначення відповідачем Комунарівської сільської ради відповідає ст.19 ЗУ «Про землеустрій», де зазначаються її повноваження в сфері землеустрою.

Також вважає неправомірним відхилення судом визнання відповідачем позову, оскільки судом не конкретизовано, якому закону дане визнання суперечить та чиї права, свободи та інтереси в даному випадку порушуються.

Крім того зазначає, що різниця у розмірах площі куплених земельних ділянок у розмірі 0,0602га виникла у зв`язку з новим межуванням земельних ділянок відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 02.11.09р. № 573 про затвердження «Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу)».

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Надали суду заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу (а.с. 19-65) ОСОБА_1 належать земельні ділянки за кадастровими номерами: 1424581200:04:000:0117; 1424581200:04:000:0128; 1424581200:04:000:0027; 1424581200:04:000:0122; 1424581200:04:000:0103; 1424581200:04:000:0075; 1424581200:04:000:0101; 1424581200:04:000:0054; 1424581200:04:000:0120; 1424581200:04:000:0055; 1424581200:04:000:0035; 1424581200:04:000:0026; 1424581200:04:000:0100; 1424581200:04:000:0081; 1424581200:04:000:0118; 1424581200:04:000:0051; 1424581200:04:000:1153; 1424581200:04:000:0129; 1424581200:04:000:1150; 1424581200:04:000:0088, що знаходяться на території Комунарівської сільської ради Старобешівського району Донецької області.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо передачі ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з переходом права власності на земельні ділянки, складеної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за договором № 1139 від 07.02.11р., розмір земельних ділянок, визначений в даній технічній документації не збігається з відомостями про загальну площу земельних ділянок за рахунок яких запроектоване відведення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо порушення, оспорювання або невизнання її прав відповідачем; підстави для набуття права власності на земельні ділянки у позивача не виникли через не проведення державної реєстрації права власності; позовні вимоги до первісних власників земельних ділянок позивачем не пред`являлись.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Частина 1 ст.15 ЦПК України закріплює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин…

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки, придбані на підставі договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 не вказала про порушення, невизнання або оспорювання її права на придбане майно Комунарівською сільською радою.

Таким чином, оскільки в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 не наведено обставин, якими підтверджується порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів щодо спірного майна, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Між тим, висновок суду про не набуття позивачем права власності на земельні ділянки через відсутність їх державної реєстрації є помилковим і підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» від 05.03.2009 № 1066-VІ, який набрав чинності 02.05.09р. внесено зміни у ст.126 ЗК України.

Згідно з п.«а» ч.2 ст.126 ЗК України, в редакції, яка діяла у період з 02.05.2009 по 01.01.2013 року, документом, що підтверджує набуття права власності на земельну ділянку, що на момент відчуження перебувала у приватній власності, може виступати будь-який договір, за яким набувається у власність земельна ділянка (купівля-продаж, дарування, міна тощо).

Відповідний договір разом з державним актом на право власності на земельну ділянку, яка була відчужена, є належним правовстановлюючим документом, на підставі якого може бути проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

При цьому, відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті про право власності на землю (земельну ділянку), що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок.

Ч.6 ст.126 ЗК України визначено, що на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувався такий перехід.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на земельні ділянки. Проте, право власності на земельні ділянки відповідно до зазначених вище норм матеріального права, позивач вже набула за нотаріально посвідченими угодами (договорами купівлі-продажу), тому правові підстави для визнання за позивачкою права власності на спірні земельні ділянки відсутні.

Між тим, вищенаведені висновки суду відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, а доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного її вирішення.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 10 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: