Постанова

від 27.02.2013 по справі 257/147/13-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий першої інстанції

Лях М.Ю.

Доповідач Брагін І.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області Брагін І.Б., за участю захисника ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію ОСОБА_4 на постанову судді Київського районного суду міста Донецька від 17 січня 2013 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТОВ «АВМ-КОНСАЛТ», який мешкає за адресою: місто АДРЕСА_1,

визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, призначено стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 гривень на користь держави.

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 3 січня 2013 року головним державним ревізором - інспектором Головко М.Ю., складено протокол про адміністративне правопорушення АА № 284133, відповідно до якого при перевірці ТОВ «АВМ-КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36442807) було встановлено, віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, чи не підтверджені митними деклараціями, чим порушено ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляції ОСОБА_4 просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі того, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 268 КУпАП, тобто позбавив його невід'ємного права на захист, крім того просив поновити строк на апеляційне оскарження, який на його думку був пропущений з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи, прихожу до висновку, що апеляцію слід задовольнити, а постанову суду скасувати за таких підстав.

Перевіривши матеріали справи, обставини, на які посилався апелянт, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, оскільки строк на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_4 пропустив з поважних причин.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так 17 січня 2013 року суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за його відсутності та будь яких відомостей щодо належного отримання повідомлення про місце, дату та час розгляду зазначеної справи ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Таким чином, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що повідомлення було відправлено, так само, що воно було отримано ОСОБА_4 певного дня, що надало б їй можливість підготуватися до слухання.

Також вважаю, що заходи повідомлення у цій справі не були достатньою мірою забезпечені, і, таким чином, ОСОБА_4 був позбавлений можливості надати свої аргументи під час слухання справи в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог закону рішення суду у справах про адміністративні правопорушення має бути законним і обґрунтованим.

Так, постанова повинна містити дані, встановлені судом про фактичні обставини справи, зі вказівкою під яку конкретно статтю Кодексу про адміністративні правопорушення України підпадають дії правопорушника, і наведені докази, на підставі яких суд прийшов до такого висновку.

За результатами розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_4 зазначені вимоги закону не виконані.

Постанова суду не містить у собі конкретних встановлених судом фактичних обставин справи, а є лише посилання на те, що головний державним ревізором-інспектором Головко М.Ю. було складено протокол, в якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_4 правопорушення.

Більш того, постанова суду не містить вказівок на конкретні докази на підставі яких зроблений висновок про винність ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

При наявності таких порушень, допущених судом, постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не можна визнати законною та обґрунтованою.

Більш того, судом першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 розглянуто за його відсутності.

З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_4 був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені законом (ст. 268 КУпАП) права, якими наділена особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, що також є безумовною підставою для скасування постанови суду.

Основним процесуальним документом на стадії адміністративного розслідування є протокол про адміністративні правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення слід розглядати як акт застосування норм процесуального права, на основі якого відбувається остаточна фіксація обставин справи, що підтверджують провину правопорушника та наявність всіх елементів та ознак, що характеризують склад конкретного адміністративного проступку, а також дає можливість подальшого руху справи в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Особливість даного процесуального документа в тому, що він одночасно виступає в якості документа, на основі якого відбувається порушення справи, і як документ, на основі якого відбувається звинувачення правопорушника.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення не містить достатньо чіткого формулювання обвинувачення у вчиненні правопорушення ОСОБА_4 передбаченого ч.1 ст. 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що посадова особа директор ТОВ «АВМ-КОНСАЛТ» ОСОБА_4 порушив вимоги ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, що встановлено актом перевірки від 13 листопада 2012 року № 3615/15-4/36442807, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Однак зазначене формулювання обвинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення ОСОБА_4 не містить обов'язкових обставин, що підлягають доказуванню в справі про адміністративне правопорушення (місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення) відповідно до вимог ст. 256 КУпАП.

Виходячи з наведеного, доводи апеляції ОСОБА_4, є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, а постанова суду скасуванню як незаконна та необґрунтована з закриттям провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. 294 Кодекса про адміністративні правопорушення України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляцію ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду міста Донецька від 17 січня 2013 року якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень на користь держави, - скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 Кодеку про адміністративні правопорушення України.

Суддя