Рішення

від 05.03.2013 по справі 123/1007/13- ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/1007/13- ц

Номер провадження 2/123/1163/2013

05.03.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НТС Плюс» звернулося до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що 10 квітня 2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір № 3/1 за умовами якого ОСОБА_2 як Повірений зобов'язався здійснити і надати від імені та за рахунок ОСОБА_1 на користь ТОВ «НТС Плюс» юридичні, цивільно-правові, процесуальні та інші дії, пов'язані з пропозицією ОСОБА_2 з придбання цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика».

Оплата послуг Повіреного становить 200000 гривень, що за курсом НБУ становить 40000 доларів США. Згідно з п. 6.2 договору, фактом виконання зобов'язання Повіреного перед Довірителем, а так само підставою для одержання ним винагороди, є перехід права власності на цілісний майновий комплекс ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика» або перехід корпоративних прав чи інші, не заборонені законом цивільно-правові акти, що дають право довірителю або ТОВ «НТС Плюс», володіти, управляти або іншим способом розпоряджатися даним підприємством, його цілісним майновим комплексом.

У листопаді 2006 року, нібито завдяки виконаним діям ОСОБА_2, ??зазначений майновий комплекс перейшов у власність ТОВ «НТС Плюс». Однак, у ОСОБА_1 не було повноважень на здійснення яких-небудь дій від імені ТОВ «НТС Плюс», ні засновником, ні керівником, ні представником зазначеного товариства ОСОБА_1 не був і не є. ТОВ «НТС Плюс» стороною за даним договором не виступало, даний договір не підписувала, ОСОБА_1 не мав ніяких повноважень з укладання угод в інтересах ТОВ «НТС Плюс», і ОСОБА_2 не мав ніякого відношення до придбання цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика» ТОВ «НТС Плюс».

Позивач зазначає, що на його думку вищевказаний договір доручення ущемляє права і законні інтереси ТОВ «НТС Плюс» та підлягає визнанню незаконним з наступних підстав.

Так, у відповідності зі ст.636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена ??або не встановлена ??у договорі. Даний же договір повинен був породити у третьої особи (ТОВ «НТС Плюс») не тільки права, але й обов'язки, у зв'язку з чим не можна вважати його договором на користь третьої особи, по-суті, він мав би бути тристороннім, але оскільки ТОВ «НТС Плюс» такий договір не підписувала і взагалі не було стороною в цьому договорі, він є нікчемним.

Даний договір не можна вважати і договором доручення, незважаючи на його назву та найменування його сторін, оскільки відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Однак, від цього договору за наявності певних умов могли б виникнути права та обов'язки не тільки у довірителя - ОСОБА_1, але й у третьої особи - ТОВ «НТС Плюс», яке не було його стороною, тому вказаний договір суперечить закону, а відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

Тому позивач просить визнати недійсним договір № 3/1 від 10 квітня 2006р. укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову не заперечував, підтвердив той факт, що він не є і не був на час укладення оспорюваного договору засновником, керівником або представником ТОВ «НТС Плюс». Також зазначив, що він взагалі не підписував цього договору.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не явився, надав на адресу суду заяву від 04.03.2013 року із проханням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він не може прийняти участі у справі у зв'язку із хворобою, проте жодного доказу на підтвердження того, що він хворіє не надав, тому суд не знаходить підстав для визнання причин неявки останнього в судове засідання поважними.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст. 11 ЦПК України ) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2006р. між відповідачами по справі було укладено договір доручення № 3/1.

За умовами цього договору ОСОБА_1 іменований надалі Довіритель, з одного боку, і ОСОБА_2, іменований надалі Повірений, з іншого боку, уклали цей договір про наступне:

1. Повірений зобов'язується здійснювати і представляти від імені та за рахунок Довірителя, в інтересах третьої особи ТОВ «НТС-Плюс» юридичні, цивільно-правові, процесуальні та інші дії пов'язані з пропозицією Повіреного з придбання цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика», ОКПО 00306578, розташованого за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Клари Цеткен 12.

5. Довіритель і третя особа (ТОВ «НТС-плюс») зобов'язані:

5.1. Надати Повіреному необхідне сприяння у виконанні доручення, передбаченого цим договором, передати йому необхідні документи та забезпечити засобами, що вимагаються за характером доручення.

5.2. Без зволікання прийняти від Повіреного все виконане останнім відповідно до справжнім договором.

5.3. Відшкодувати Повіреному понесені витрати, які були необхідні для виконання доручення (оплата послуг, підтверджені платіжними документами).

5.4. Провести оплату послуг особисто або за допомогою третьої особи -ТОВ «НТС - плюс»

6. Оплата послуг Повіреного становить 200000 гривень, що за курсом НБУ становить 40000 доларів США.

При цьому п. 6.2 договору встановлює, що фактом виконання зобов'язання Повіреного перед Довірителем, а так само підставою для одержання ним винагороди, є перехід права власності на цілісний майновий комплекс ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика» або перехід корпоративних прав чи інші, не заборонені законом цивільно-правові акти, що дають право довірителю або ТОВ «НТС Плюс», володіти, управляти або іншим способом розпоряджатися даним підприємством, його цілісним майновим комплексом.

Позивач стверджує, що цим договором зачіпляються його інтереси, щодо придбання у власність цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика», який був отриманий ним без якої-небудь участі ОСОБА_1 або ОСОБА_2, які в свою чергу уклали між собою договір доручення, повноважень на укладення якого воно - ТОВ «НТС-Плюс» не давало, тому просить визнати зазначений договір доручення №3/1 від 10 квітня 2006р. недійсним.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень частини 1 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Згідно з умовами Договору ОСОБА_2 мав вчинити певні дії на користь особи, яка не брала участі в укладенні цього договору, що свідчить про відповідність укладеного договору положенням статті 636 ЦК України .

Між тим, слід також мати на увазі, що у відповідності до ст. 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Між тим, як вбачається з оспорюваного договору розділу № 5, третя особа, на користь якої нібито був укладений зазначений договір - ТОВ «НТС-Плюс» зобов'язана до вчинення певних дій, а саме: передавати певні документи, без зволікання прийняти від Повіреного все виконане останнім, відшкодувати Повіреному понесені ним витрати та провести оплату послуг останнього.

А отже, положення договору доручення № 3/1 від 10 квітня 2006р. укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 суперечать положенням ЦК України, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Крім того, слід зауважити на тому, що відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

За змістом ст. ст. 244, 246 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на виконання договору № 3/1 від 10 квітня 2006р. із ОСОБА_2 також був укладений договір доручення № 1 від 10 травня 2006 року, яким знов встановлено обов'язок позивача на солідарну відповідальність із ОСОБА_1 в сумі 200000 грн. строком до 01.09.2006 року, що також підтверджує той факт, що на третю особу за договором на її користь породжує щодо останньої певні обов'язки, що суперечить положенням ст. 511 ЦК України.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, які виникають на підставі статті 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів, та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В даному випадку, така засада як добровільність з боку позивача по справі, на покладення на себе певного зобов'язання відсутня, а отже це також в розумінні положення ч.1 ст. 203 ЦК України, є таким, що суперечить ЦК України та актам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача по справі ОСОБА_1 стосовно того, що він взагалі не підписував оспорюваний договорів, оскільки безперечних даних на підтвердження цього суду надано не було, як і на підтвердження того, що останній не є та не був на час укладення оспорюваного договору засновником, керівником або представником позивача.

На підставі викладеного, ст.. ст.. 12,15, 244, 246, 509, 511, 636, 1000 ЦК України, керуючись ст.. ст.. ст. ст. 1, 3, 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 3/1 від 10 квітня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.