Постанова

від 21.02.2013 по справі 820/1046/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2013 р. № 820/1046/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Путотай М.В., відповідач - Сафеніна А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтон" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солтон", звернувся до суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000070222 від 28.01.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (Акт від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» за період вересень, жовтень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку») було встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Промтехноопт» із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Солтон", через відсутність підприємства за місцезнаходженням та відсутності реальної можливості здійснення господарської діяльності.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 02.01.2013 року співробітниками Основ'янської МДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Солтон" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт» їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, вересень 2011 року, за результатами якої складено Акт №2/222/34016212 від 02.01.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання послуг у ТОВ "Промтехноопт", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37466,67 грн., у тому числі: у серпні 2011 року у сумі 18166,67 грн., у вересні 2011 року у сумі 19300,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками перевірки, 16.01.2013 року надав заперечення на акт перевірки за №16/01, за наслідками розгляду яких, відповідач листом від 23.01.2013 року №966/10/22.2-06 повідомив, що висновки акту перевірки відповідають нормам діючого законодавства, в зв'язку з чим, залишаються незмінними.

На підставі вищезазначеного акту, 28.01.2013 року Основ'янської МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000070222, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46 833,75 грн., з яких за основним платежем 37467,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9366,75 грн.

Суд зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено, що воно було прийнято на підставі Акту перевірки №2/222/34016212 від 28.01.2013 року замість №2/222/34016212 від 02.01.2013 року. В свою чергу допущена в помилка в даті Акту перевірки не впливає на змість та підстави прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковим повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Промтехноопт" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Солтон" зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради 27.03.2006 року за №14801020000024841 та перебуває на обліку як платник податків і зборів в Основ'янській МДПІ.

Видом діяльності підприємства за КВЕД є: 68.32. Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Договору оренди нежитлової будівлі №5-04\08 від 10.04.2008 року, додаткових угод №1 від 06.04.2011 року та №2 від 13.01.2012 року до Договору №5-04\08 та Договору оренди нежитлового приміщення №11141102 від 14.11.2011 року ТОВ «Солтон» орендує у фізичної особи ОСОБА_4 відповідно нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 та офіс за адресою АДРЕСА_2.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Промтехноопт".

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, основним видом діяльності, який здійснював позивач у перевіряємий період, була поліграфічна та видавнича діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року між ТОВ "Солтон" (Замовник) та ТОВ «Промтехноопт» (Виконавець) було укладено Договір про надання клінінгових послуг №1-08/11, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по прибиранню приміщення Замовника, розташованого за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 26, загальною площею 1466 кв.м. Перелік, строки та вартість робіт наведені в Додатку №1, яке є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Виконавцем у серпні-вересні 2011 року було надано роботи по прибиранню приміщення позивача про що виписано відповідні рахунки-фактури №25/08 від 25.08.2011 року та 27/09 від 23.09.2011 року.

Факт отримання вищезазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів №310811 від 31.08.2011 року та №ОУ-0000037 від 30.09.2011 року, які підписані сторонами Договору.

Вартість наданих послуг була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписок по особовому рахунку у банку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ «Промтехноопт».

Як зазначив представник позивача під час судового розгляду, необхідність укладання позивачем Договору про надання клінінгових послуг №1-08/11 від 01.08.2011 року була зумовлена господарською необхідністю підприємства.

Так матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Договору суборенди нежитлової будівлі №1-04\08 від 10.04.2008 року та додаткових угод до Договору №1 від 29.12.2008 року, №2 від 11.09.2009 року, №3 від 01.03.2010 року, №4 від 27.08.2010 року, №5 від 01.09.2011 року, №6 від 02.10.2012 року ТОВ «Солтон» передав в суборенду ТОВ «Спортмастер-Україна» частину нежитлової будівлі, загальною площею 925, 3 кв.м, яке знаходиться на першому і другому поверхах Торгового центру в будівлі ТЦ «Естет», який розташовано за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 26 строком на 84 календарних місяців.

Відповідно до ст. 8 вищезазначеного договору передбачено, що суборендар (ТОВ «Спортмастер-Україна») компенсує додатково орендарю (ТОВ «Солтон»), серед іншого, обслуговування благоустрою території (прибирання прилеглої території, догляд за газонами, фонтаном, вивіз сміття) миття вікон по периметру орендованого приміщення, яке здійснюється на розсуд Орендаря. Тобто, відповідальність за надання вищезазначених послуг несе саме ТОВ «Солтон».

Відповідно до додатку Б до договору суборенди нежитлової будівлі №1-04\08 від 10.04.2008 року орендоване приміщення має наступну технічну специфікацію: основа підлоги: керамограніт в торгових залах, лінолеум у кабінетах; стіни: індивідуальна обробка над стійким до пошкодження покриттям в торгових залах, шпалери в кабінетах, вітрини в залах; стелі: гіпсокартонні стелі з розводкою систем вентиляції, повітряного опалювання, кондиціонування, датчиків димоусунення, пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, відеоспостереження, аудіовіщання.

Позивач вказує, що для підтримання приміщення у належному технічному та привабливому стані потрібне регулярне кваліфікаційне обслуговування та спеціальне прибирання об'єкту. Оскільки для здійснення робіт з обслуговування газонів, фонтану, квітників у приміщенні ТЦ «Естет», прибирання приміщень великої площі, натирання керамограніту та миття фасадів та вікон на великій висоті необхідно спеціальне обладнання та відповідна кваліфікація працівників для обслуговування, яких ТОВ «Солтон» не має, а склад штатних працівників ТОВ «Солтон» не дозволяє надавати такі послуги за рахунок власних трудових ресурсів, то підприємство було змушено залучати для виконання даних робіт інших суб'єктів господарювання, в т.ч. ТОВ «Промтехноопт».

Доказів того, що зазначені у первинних документах послуги не надавались (роботи не отримувались) позивачу, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «Солтон» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договору, ТОВ «Промтехноопт» були виписані позивачу податкові накладні: №878 від 26.08.2011 року на суму 109000 грн., у т.ч. ПДВ 18166,67 грн. та №937 від 29.09.2011 року на суму 115800,00 грн., у т.ч. ПДВ 19300,00 грн., зауважень щодо правильності оформлення та форми яких у податкового органу не виникло.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ «Промтехноопт» і правомірність формування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ «Промтехноопт», не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтон" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000070222 від 28.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтон" (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 34016212) сплачений судовий збір в сумі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 34 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.