Рішення

від 11.03.2013 по справі 6/5007/1461/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" березня 2013 р. Справа № 6/5007/1461/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельниченко О.Б. - довіреність від 01.03.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного закладу "Коростенська районна санітарно-епідеміологічна станція" (м. Коростень Житомирська область)

до Коростенської центральної районної поліклініки (м. Коростень Житомирська область)

про стягнення 21755,16 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21755,16грн. за неналежне виконання договору №1 від 14.01.2010р. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка про явку представників сторін в судове засідання від 28.01.2013р. (а.с.86).

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2010р. між Коростенською районною санітарно-епідеміологічною станцією (виконавець/позивач) та Коростенською центральною районною поліклінікою (замовник /відповідач) було укладено договір №1 (а.с.11), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: а) проводити бактеріологічні дослідження від хворих з підозрою на інфекційні захворювання (дифтерію, кишкові інфекції, золотистий стафілокок) та ідентифікацію збудників інфекційних захворювань; б) проводити бакобстеження декретованих контингентів з профілактичною метою (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно подати заявку та відповідні документи на виконання робіт та послуг і прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт визначена відповідно до Постанови КМ України від 11.05.2006р. №662 "Про внесення змін до Постанови КМ України від 27.08.2003р. №1351. "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги. що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", та листом обласної санітарно-епідеміологічної станції у Житомирській області №1/02-1696 від 01.06.2006р., погоджена з замовником (п.2.1 договору).

Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору рахунки виконавця сплачуються замовником безготівково на розрахунковий рахунок виконавця в установленому порядку на протязі 3-х банківських днів з дати надання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з проведення бактеріологічних досліджень хворих з підозрою на інфекції за період з 01.03.2010р. по 01.12.2010р.

Однак, замовник (відповідач) в порушення умов договору не здійснив повну оплату за надані послуги в обумовлені договором строки. На день звернення позивача до суду заборгованість за надані послуги з проведення бактеріологічних досліджень становила у сумі 21755,16грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась згідно довідки позивача від 06.03.2013р. №247 (а.с.90).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті ревізії використання бюджетних коштів Коростенською райсанепідстанцією, проведеною Коростенською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, встановлено, що за період з 01.03.2010р. по 01.12.2010р. Коростенською райСЕС проведено 886 профілактичних досліджень на носійство збудників кишкових інфекцій педагогічним працівникам закладів освіти та працівникам дошкільних навчальних закладів, а проведено оплату Коростенською ЦРП тільки за 85 досліджень. Отже, Коростенською райСЕС в порушення постанови КМУ №1351 від 27.98.2003р. "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", недоотримано доходів на загальну суму 21755,16грн., що підтверджується актом ревізії від 17.07.2012р. №62-09/149 (а.с.37-58) та розрахунком недоотриманої виручки (а.с.12-33).

Звернення позивача про оплату наданих послуг залишені без відповіді та реагування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що на протязі 2010 року розрахунки з позивачем за надані послуги проведені в повному обсязі на підставі актів виконаних робіт. Додатковий акт виконаних робіт, які встановлені ревізією, надано на підписання тільки в серпні 2012 року. Відповідно, підстав для реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань в 2010 році не було, а станом на січень 2011, 2012 та 2013 років кредиторська заборгованість перед райСЕС не рахується.

Як зазначалось вище, згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надання позивачем послуг на виконання умов договору, укладеного між сторонами, та неповна оплата цих послуг з боку відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом ревізії, та не заперечується відповідачем. А відсутність фінансування не звільняє від виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Коростенської центральної районної поліклініки (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 69а, код 01991688)

- на користь Державного закладу "Коростенська районна санітарно-епідеміологічна станція" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Ольгинська, 2, код 05396511) - 21755,16грн. боргу, а також 1609,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 березня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)