Рішення

від 28.02.2013 по справі 26/165-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2013 р. Справа № 26/165-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ до Спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД», Київська обл., м. Вишгород третя особаДержавне підприємство «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості», Київська обл., м. Вишгород про стягнення 8 672,07 грн., розірвання договору та повернення майна за участю представників:

позивача:Макоцьоба Ю.А., довіреність № 7 від 09.01.2013 року; відповідача:Артем'єв І.Є., директор; третьої особи:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД» (відповідач) про стягнення 8 672,07 грн. заборгованості, розірвання договору оренди та повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача орендну плату за користування об'єктом оренди в період з 15.11.2010 року по 15 11.2012 року в сумі 7 180,26 грн., 323,99 грн. 3% річних, 449,79 грн. пені, 718,03 грн. штрафу, розірвати договір оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року, а також зобов'язати відповідача повернути державному підприємству «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» приміщення площею 20,3 кв.м, розташоване за адресою: Київська обл.. м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2012 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» та призначено справу до розгляду на 17.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 31.01.2013 року.

У судовому засіданні 31.01.2013 року представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 14.02.2013 року.

У судовому засіданні 14.02.2013 року оголошувалася перерва на 28.02.2013 року.

Через канцелярію суду 28.02.2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти позову в частині стягнення орендної плати у період з 01.08.2012 року, в іншій частині позовні вимоги відповідач визнав.

Представник третьої особи в судове засідання 28.02.2013 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Спільним українсько-литовським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД» (орендар) був укладений договір оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» - ДП «УкрДНТЦАТП» (балансоутримувач), приміщення площею 20,3 кв.м, розміщене за адресою: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, на другому поверсі будинку, що перебуває на балансі ДП «УкрДНТЦ АТП», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.06.2010 року і становить за незалежною оцінкою 40 150,00 грн.

Цей договір укладено строком на 2 рокі 364 дні, що діє з 11.10.2010 року до 09.10.2013 року включно (п. 10.1 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за червень 2010 року 501,87 грн.

У відповідності з п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця, з урахуванням індексу інфляції: - 70 % орендної плати перераховується до державного бюджету України; 30 % орендної плати перераховується балансоутримувачу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві державне майно ? частину нежитлового приміщення площею 20,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, загальною вартістю, визначеною на підставі експертної оцінки від 30.06.2010 року, що становить - 40 150,00 грн., що підтверджується актом приймання-передавання державного майна № 1 від 11.10.2010 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання по орендній платі за договором № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року виконує неналежним чином та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед відповідачем по орендній платі.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача по орендній платі договором оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року за період з 15.11.2010 року по 15.11.2012 року становить 7 180,26 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

Однак, відповідачем після порушення провадження у справі сплачено 2 332,21 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 30.01.2013 року на суму 2 332,21 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи позивачем підтверджено часткову сплату основного боргу у сумі 2 332,21 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору, судовий збір в цій частині позову покладається на відповідача.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 848,05 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з посиланням на довідку позивача, з якої вбачається, що станом на 28.02.2013 року борг відповідача становить 3 688,25 грн., оцінюються судом критично, оскільки з вказаної довідки вбачається, що даний борг утворився у відповідача за період з 15.11.2010 року по 15.08.2012 року, а предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача боргу за період з 15.11.2010 року по 15.11.2012 року.

Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що ним 31.07.2012 року було повернено спірне майно, однак доказів повернення майна та підписання з позивачем акта прийому-передачі майна суду не надано, а тому дані доводи не беруться судом до уваги.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4 848,05 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за спірним договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 323,99 грн. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до умов договору та вимог закону.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п.п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8 договору).

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, нараховано 449,79 грн. пені та 718,03 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 449,79 грн. та штрафу у розмірі 718,03 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Згідно приписів статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов договору оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року, які дають підстави для його розірвання судом.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки договір оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року підлягає розірванню, суд вважає за необхідне зобов'язати Спільне українсько-литовське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД» повернути Державному підприємству «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» приміщення площею 20,3 кв.м., розташоване за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6 шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі майна, і тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 682,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, код 19414253) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26, код 19028107) 4 848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 05 коп. основного боргу, 323 (триста двадцять три) грн. 99 коп. 3% річних, 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 79 коп. пені, 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 03 коп. штрафу, 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 332,21 грн.

Розірвати договір оренди № 1107 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 11.10.2010 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26, код 19028107) та Спільним українсько-литовським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, код 19414253).

Зобов'язати Спільне українсько-литовське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тунга-ЛТД» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, код 19414253) повернути Державному підприємству «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, код 01886767) приміщення площею 20,3 кв.м., розташоване за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6 шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі майна.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 05.03.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак