Постанова

від 20.11.2006 по справі 6/368-06-9540а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/368-06-9540А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" листопада 2006 р. Справа  № 6/368-06-9540А

     10 год.45хв.                                                                                                                                    м. Одеса

За позовом :       Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»

До відповідача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради

Про зобов`язання видати дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі на необмежений термін без стягнення плати

Господарський суд Одеської області у складі

Суддя                                            Демешин О.А.         

Секретар судового засідання      Полякова Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Трясун О.С. - довіреність

Від відповідача:  Коновець  К.Н. - довіреність

Суть спору: Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(далі-позивач) надано позов до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради ( далі - відповідач) про дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі на АЗС № 16-42, що розташована за адресою:м.Одеса. вул..Середньофонтанська, 23 на необмежений термін без стягнення плати.

      Відповідач проти позову заперечує, з мотивів викладених запереченнях  та доповненнях до заперечень на позов.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

      10.07.2006р. підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»звернулось Управління  до розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за отриманням дозволів на розміщення об`єктів торгівлі на 15 АЗС позивача, розташованих у м.Одесі.

       За видачу дозволів на всі 15 АЗС позивачем було сплачено відповідний збір за розміщення об`єктів торгівлі.

       Однак, відповідач видав дозвіл на 14 АЗС, а на одну АЗС (№16-42), розташовану по вул.Середньофонтанській, 23 –такого дозволу не видав.

        Позивач вважає, що відмова у видачі дозволу на вказану АЗС є необґрунтованою, оскільки чинним законодавством не передбачено, викладених у листі відповідача №575 від 21,07.2006р., підстав для відмови у видачі дозволу.

         Крім того, з посиланням на вимоги частини 5 статті 17 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори»позивач вважає, що відповідач зобов`язаний видати дозвіл на розміщення  стаціонарного об`єкту торгівлі без оплати та на необмежений термін.

         Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що збір за розміщення об`єкту торгівлі відноситься до місцевих податків і зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування»механізм і порядок стягнення яких встановлюється органами місцевого самоврядування.

        Також, відповідач зазначає, що позивачем не було надано всіх необхідних документів для надання дозволу на розміщення стаціонарного об`єкту торгівлі –АЗС № 16-42, розташованого по вул.Середньофонтанській, 23 м.Одеси, а саме –висновку органу Державного санітарного нагляду про відповідність приміщення АЗС санітарно-технічним, санітарно-гігієнічним та технологічним нормам.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

           Як вбачається з листа Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів № 2\1767 від 21.07.2006р., відповідач повідомив підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»про те, що питання видачі дозволу на розміщення АЗС

№ 16-42 по вул.Середньфонтанській, 23  буде розглянуто після прийняття господарським судом Одеської області рішення по справі за позовом ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3»до ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»про знесення будівлі, розташованої за вказаною адресою.

            Статтею 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»встановлено порядок видачі місцевими дозвільними органами документів дозвільного характеру, у тому числі перелік документів, які мають надаватись до заяви про видачу відповідного дозволу, а саме:    копія свідоцтва     про    державну    реєстрацію    суб'єкта

господарювання;    документи, які  підтверджують  внесення   плати   за   видачу

документа дозвільного характеру, якщо вона передбачена законом;   документи, необхідні   для   видачі   документа   дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини, пов'язані з його одержанням.

            Крім того, розпорядженням Одеського міського голови від 29.04.1999р. було затверджено порядок надання заяв, оформлення документів та видачі дозволів на розміщення об`єктів торгівлі, яким також встановлено перелік необхідних документів для надання дозволу.

            З матеріалів справи вбачається, що всі необхідні документи на одержання дозволів на 15 АЗС  позивачем були надані, у т.ч. висновок Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області від 25.10.2005р. № 3-1\4160 про відповідність вимогам санітарних норм АЗС позивача №№ 16-01 -  6-31, 16-40  -  16-48, 16-50. Тобто, на АЗС № 16-42, також був наданий висновок СЕС.

            Посилання відповідача на те, що такого висновку позивачем не надавалось –не відповідає дійсності.

            Пунктом 4 вищевказаної статті 7   Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» заборонено  вимагати   від   заявника   для   одержання

документа   дозвільного   характеру   документи,   не  передбачені законодавством.

            Таким чином, суд вважає, що необгрунтованою є підстава для відмови в наданні дозволу на розміщення стаціонарного об`єкту торгівлі (АЗС № 16-42), зазначена в листі відповідача № 2\1767 від 21.07.2006р., оскільки чинним законодавством не передбачено необхідності одержання будь-яких судових рішень для одержання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі.

             АЗС № 16-42 по вул.Середньофонтанській, 23 підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»є стаціонарним об`єктом, що підтверджується свідоцтвом про право власності на вказану АЗС від 01.03.2004р., виданому виконавчим комітетом Одеської міської ради.

             Виходячи з викладеного, суд вважає, що у відповідача не було встановлених чинним законодавством, підстав для відмови у видачі дозволу і тому, позов в частині  вимог про зобов`язання відповідача видати підприємству з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі на АЗС № 16-42 підлягає задоволенню.

              Що стосується вимог в частині видачі такого дозволу на необмежений термін без стягнення плати, то у задоволенні цих вимог слід відмовити, приймаючи до уваги наступне:

              Пунктом  3 статті 11 Закону України 6 вересня 2005 року  N 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»  статтю 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993  року  N  56-93   "Про  місцеві  податки і збори"  доповнено частиною

п'ятою такого змісту:   "Для суб'єктів,  що постійно здійснюють торгівлю у спеціально

відведених  для  цього  місцях  (стаціонарних  об'єктах),  збір за видачу  дозволу  на  розміщення   об'єктів   торгівлі   стягується одноразово".

               Позивач, посилаючись на вказану норму закону і на те, що оплата збору за розміщення об`єкту торгівлі на АЗС № 16-42 ним вже здійснювалась раніше, а саме - при одержанні Дозволу № 0353316 на розміщення об`єкту торгівлі, який був дійсним з 18.07.2005р. по 18.07.2006р.,  вважає, що оформлення нового дозволу не потребує зазначення в ньому строку дії та дозвіл має бути надано безоплатно.

               Суд не погоджується з таким висновком позивача з огляду на наступне:

           Підпунктом 13 частини другої статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).

           Частиною третьої вказаної статті передбачено, що місцеві податки і збори  (обов'язкові  платежі),  механізм справляння   та   порядок  їх  сплати  встановлюються  сільськими, селищними,  міськими радами  відповідно  до  переліку  і  в  межах граничних  розмірів  ставок,  установлених  законами  України. При цьому  податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами  за  наявності  об'єктів  оподаткування  або  умов, з якими пов'язане  запровадження  цих  податків  і зборів.

             Виходячи з вказаних повноважень, рішенням Одеської міської ради №2172-XXIII було затверджено нову редакцію Положення «Про збір за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг», яким встановлювались розміри та порядок сплати зазначеного збору.

              Рішенням Одеської міської ради №5252-IV від 09.01.2006р. «Про бюджет міста Одеси на 2006рік»пункт 4.1 вказаного Положення було доповнено  реченням такого змісту: «Дозвіл на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг видається на рік, на підставі пред`явленого документу про оплату збору, незалежно від результату фінансово-господарської діяльності та сезонності роботи».

              Таким чином, органом місцевого самоврядування - Одеською міською радою, відповідно до наданих повноважень, було визначено розміри та періодичність сплати вказаного місцевого збору. Зазначені рішення Одеської міської ради є чинними і встановлені в них вимоги щодо сплати збору діють на час вирішення спору.

             Крім того, що стосується термінів дії дозволів, то частиною п`ятою статті 17 ДКМ України «Про місцеві податки і збори», на яку посилається позивач, не встановлено, що термін дії дозволу не може бути обмежений певним строком.

             Як вбачається з наданої позивачем копії  Дозволу № 0353316 на розміщення об`єкту торгівлі (АЗС № 16-42 по вул.Середньофонтанській), який надавався підприємству з іноземними інвестиціями  «ЛУКОЙЛ-Україна», - термін дії цього дозволу було встановлено з 18.07.2005р. по 18.07.2006р.                  

             Таким чином, у будь-якому випадку, при вирішенні спору не може бути прийнято до уваги оплату, здійснену позивачем при одержанні в 2005році  зазначеного Дозволу,  оскільки 18.07.2006р. закінчився термін його дії.

             Для видачі нового дозволу, згідно вищевказаних положень, позивач мав здійснити одноразову оплату місцевого збору, що ним і було виконано при подачі  документів для одержання дозволів на 15 АЗС, розташованих у м.Одесі  у т.ч. - на АЗС № 16-42, розташовану по вул.Середньофонтанській, 23 міста Одеси.     

             Виходячи з викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову в частині що стосується безоплатної видачі дозволу на розміщення об`єкту торгівлі на необмежений термін без стягнення плати, слід відмовити.   

Керуючись   ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

          2.  Зобов`язати Управління споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65045, м.Одеса. вул..Преображенська, 60) видати підприємству з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(01032, м.Київ, вул..Комінтерну, 14 літ.А, код 30603572)   дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі на АЗС № 16-42, що розташована за адресою:м.Одеса. вул..Середньофонтанська, 23.

           3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені статтею 186 КАС України

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її виготовлення у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення 20-ти денного строку подання апеляційної скарги з дата подання заяви про апеляційне оскарження постанови.

Постанову у повному обсязі  виготовлено 27.11.2006р.

Суддя                                                                                 Демешин О.А.