Рішення

від 06.03.2013 по справі 914/130/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.13 Справа№ 914/130/13

За позовом: Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акром», м. Львів

про: стягнення 148 790,32 грн. заборгованості за договором поставки від 04.10.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Нечепоренко І.І. - спеціаліст служби безпеки (довіреність б/н від 07.02.2013 року)

від відповідача: Лесюк О.П. (довіреність б/н від 25.02.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 06.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акром», м. Львів про стягнення 148 790,32 грн. заборгованості за договором поставки від 04.10.2012 року.

Ухвалою суду від 14.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.02.2013 року. Ухвалою суду від 12.02.2013 року розгляд справи відкладено на 26.02.2013 року. В судовому засіданні 26.02.2013 року оголошено перерву до 06.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ЛВ-04/10/12/АВ958 від 04.10.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 148 790,32 грн., з яких: 120 065,82 грн. - основний борг, 3 341,56 грн. - пеня, 24 714,63 грн. - штраф та 668,31 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 12.02.2013 року виконав, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. 12.02.2013 року подав через канцелярію суду лист за вх. № 4047/13 щодо уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 06.03.2013 року подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву за вх. № 6261/13 в якому просив суд зменшити розмір штрафу та пені на 50 % та розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04 жовтня 2012 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладений Договір поставки № ЛВ-04/10/12/АВ958 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк вироблену їм сокову продукцію під торговими марками ТМ Соковита, надалі «продукція», у власність Покупця для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму за спеціальними (дистрибуційними) цінами, згідно з Додатком № 1, який підписується сторонами щомісяця до 7 числа поточного місяця на період часу з 15 числа поточного місяця по 14 число наступного місяця.

Згідно з п. 1.2. Договору кількість і асортимент продукції узгоджуються додатково і вказуються в накладних на постачання товару, які є невід'ємною частиною Договору.

Як зазначається в позовній заяві, в період з 17 жовтня 2012 року по 10 листопада 2012 року позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 247 146,30 грн. Однак оплата поставленого товару за Договором відповідачем була здійснена лише частково, а саме в сумі 102 000,00 грн. Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 25 080,48 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар становить 120 065,82 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 21 (двадцяти одного) календарного/них дня/днів з дати відвантаження продукції, вказаної в видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Якщо прострочення оплат продукції, яка постачається за даним Договором, буде продовжуватися більш 20 календарних днів, Покупець зобов'язується крім пені сплатити штраф у розмірі 20% від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів (п. 6.2. Договору).

Згідно із зазначеним, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 3341,56 грн., штраф у сумі 24 714,63 грн. та 3 % річних в сумі 668,31 грн.

У поданому 12.02.2013 року через канцелярію суду листі за вх. № 4047/13 позивач зазначив, що після подання позовної заяви відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості, у зв'язку з чим позивач здійснив уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 146 211,57 грн., з яких: 115 065,82 грн. - основний борг, 5 359,27 грн. - пеня, 24 714,63 грн. - штраф та 1 071,85 грн. - 3 % річних.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18).

У даному випадку суд оцінює таку заяву як збільшення розміру позовних вимог в частині заявлених штрафних санкцій та зменшення розміру таких вимог в частині основного боргу. Відтак, суд бере до уваги таку заяву з огляду на подання її до початку розгляду справи по суті.

Крім того, 05.03.2013 року відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на суму 3 000,00 грн. Таким чином основна сума боргу становить 112 065,82 грн.

У поданому 06.03.2013 року через канцелярію суду відзиві на позовну заяву за вх. № 6261/13 відповідач просив суд зменшити розмір штрафу та пені на 50 % та розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 5 359,27 грн., штраф у сумі 24 714,63 грн. та 3 % річних в сумі 1 071,85 грн.

Проте 05.03.2013 року відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на суму 3 000,00 грн. Таким чином основна сума боргу становить 112 065,82 грн.

У поданому 06.03.2013 року через канцелярію суду відзиві на позовну заяву за вх. № 6261/13 відповідач просив суд зменшити розмір штрафу та пені на 50 % та розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, в пункті 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає доцільним зменшити розмір штрафу на 30% із заявлених сум в позовній заяві (24 714, 63 грн.), а отже сплаті підлягатиме штраф в сумі 17 300, 24 грн. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд вважає що стягнення 70 % заявленої суми штрафу буде достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому і водночас слугуватиме фінансовою сатисфакцією для позивача за неналежне виконання відповідачем умов Договору.

Враховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафу та положення п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення штраф підлягає до задоволення частково у розмірі 17 300, 24 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 135 797,18 грн., з яких: 112 065,82 грн. - основний борг, 5 359,27 грн. - пеня, 17 300,24 грн. - штраф та 1 071,85 грн. - 3 % річних.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/333 від 12.09.96 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» визначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на шість місяців, підлягає задоволенню частково, а саме: суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на три місяці, а саме по 46 257,66 грн. щомісячно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 2975,81 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акром», 79005, м. Львів, вул. Романчука, 9/4 (ідентифікаційний код юридичної особи 38208277, п/р 26002019543032 в ПАТ «ВБР» м. Львова, МФО 380719) на користь Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, 65007, м. Одеса, пров. Високий, 22 (ідентифікаційний код юридичної особи 22480087, р/р 26002001302398 в АТ «ОТП Банк» м. Києва, МФО 300528) 112 065,82 грн. основного боргу, 5 359,27 грн. пені, 17 300,24 грн. штрафу, 3 % річних в сумі 1 071,85 грн. та 2 975,81 грн. судового збору з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами щомісячно строком на три місяців, а саме по 46 257,66 грн. щомісячно.

3. В частині стягнення 3 000,00 грн. основного боргу провадження припинити.

4. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А