Постанова

від 28.02.2013 по справі 808/807/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року оСправа № 808/807/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Барсукової І.Г.,

відповідача - Панцакова С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Енергія-Сервіс»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Енергія-Сервіс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002162211 від 11.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки, про безтоварний характер взаємовідносин з ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь», оскільки товар, отриманий від ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» використовувався в господарській діяльності позивача. Щодо посилань податкового органу на безтоварність взаємовідносин між ПП «Енергія-Сервіс» та ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» вказує, що жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість» не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ДПС отримано акти перевірок суб'єктів господарювання ТОВ «Жестен» (код ЄДРПОУ 36408530), ТОВ «ТБ «Мінресурс» (код ЄДРПОУ 36247162) та ТОВ «Цоколь» (код ЄДРПОУ 31950126) з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» не мали факту реального вчинення. Таким чином, позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в період з 10.08.2012 по 21.09.2012 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Енергія-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №238/22-1108/23794 від 28.09.2012 р. Перевіркою встановлено порушення ПП «Енергія-Сервіс»:

- п. 5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством ПП «Енергія-Сервіс» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 414147,00 грн.;

- п.1.7 ст.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПП «Енергія-Сервіс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 327272,00 грн., в т.ч. по періодах: липень 2009 р. на суму 5500,00 грн., серпень 2009 р. на суму 32750,00 грн., вересень 2009 р. на суму 50541,00 грн., жовтень 2009 р. на суму 31876,00 грн., листопад 2009 р. на суму 50440,00 грн., грудень 2009 р., на суму 29976,00 грн., лютий 2010 р. на суму 10993,00 грн., березень 2010 р. на суму 19946,00 грн., квітень 2010 р. на суму 27192,00 грн., червень 2010 р. на суму 20545,00 грн., липень 2010 р. на суму 47513,00 грн.

11 жовтня 2012 року співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки від 28.09.2012 року №238/22-1108/23794534 прийнято податкове повідомлення - рішення №0002162211, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 361277,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 289022,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 72255,50 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивачем 18.10.2012 року подано скаргу до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області та 21.12.2012 року подано скаргу до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення - рішення №0002162211 від 11.10.2012 року залишено без змін, а скаргу ПП «Енергія-Сервіс» - без задоволення. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.1.7 ст.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» стали висновки податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Жестен» (код ЄДРПОУ 36408530), ТОВ «ТБ «Мінресурс» (код ЄДРПОУ 36247162) та ТОВ «Цоколь» (код ЄДРПОУ 31950126).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є податкова накладна, що видається платником податку на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» для документального оформлення виконання умов договорів поставки, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь». Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстроване суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Жестен» укладено договір №160310/02 від 16.03.2010 р., відповідно до умов якого ТОВ «Жестен» (продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ПП «Енергія-сервіс» (покупець) прийняти електромонтажну продукцію - (далі - Товар), і здійснити розрахунки. (а.с. 11-12, т.3)

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-18 т.3). Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні, видаткові накладні (а.с. 13-16, т.3).

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД «Мінресурс» укладено договір №0801/01 від 01.08.2009 року, відповідно до умов якого ТОВ «ТД «Мінресурс» (продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ПП «Енергія-сервіс» (покупець) прийняти електромонтажну продукцію - (далі - товар), і здійснити розрахунки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 32-53, т.3). Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні, видаткові накладні (а.с. 19-31, т.3).

На підтвердження отримання товару від ТОВ «Жестен», ТОВ «ТД «Мінресурс» до матеріалів справи надано витяг з журналу реєстрації довіреностей (а.с.80-85, т.3).

Як зазначено в акті перевірки, в ході проведення документальної планової виїзної перевірки підприємством позивача не доведена реальність господарської операції з ТОВ «Жестен», ТОВ «ТД «Мінресурс» через відсутність товарно - транспортних накладних.

Проте, суд не приймає такі посилання в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки, оскільки згідно з умовами договорів (п. 4.1), укладених ПП «Енергія-Сервіс» з ТОВ «Жестен» та ТОВ «ТБ «Мінресурс», поставка товару здійснюється на умовах DDU або за узгодженням сторін на умовах ЕХW відповідно до правил Інкотермс 2000. Враховуючи відсутність додаткової домовленості сторін, поставка товару здійснювалася на умовах DDU, а саме, продавець надав товар в розпорядження покупця в названому місці призначення та поніс всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця. Отже, ПП «Енергія-Сервіс» не укладало договорів перевезення та не несло витрат по транспортуванню товару.

Суд вважає за необхідне відмітити наступне. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару.

Також до матеріалів справи надано докази на підтвердження наявності приміщень для зберігання товару у ПП «Енергія-сервіс» (а.с.88-92 , т. 3). Відпуск придбаного товару зі складу у виробництво та знаходження товару на складі підтверджується наступними документами: накладними на внутрішнє переміщення: № ПМ-0000105 від 17.08.2009 р.; № ПМ-0000123 від 30.10.2009 р.; № ПМ-0000144 від 01.12.2009 р.; № ПМ-0000153 від 25.12.2009 р.; № ПМ-0000010 від 17.03.2010 р.; № ПМ-0000015 від 08.04.2010 р.; приходною накладною № ПН-0000283 від 30.11.2009 р.; -оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за період 30.11.2009 - 18.02.2013 р. (а.с. 93-100, т.3)

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Цоколь» судом встановлено, що ПП «Енергія-сервіс» відповідно до договорів №3010/01 від 30.10.2009р., №0801/03 від 01.08.2009р., №0801/02 від 01.08.2009р., №0709/01 від 01.07.2009р., №09/09-к від 20.03.2009р. придбавало комплекс електричних, монтажних, налагоджувальних робіт у ТОВ «Цоколь».

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 212-245 т.1). Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні (а.с. 124-211, т.1), довідки про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних робіт (а.с. 5-216, т.2, 1-10, т.3). Крім того, до матеріалів справи надано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаною зі створенням об'єктів архітектури, видану ТОВ «Цоколь» строком дії з 27.02.2009 р. по 04.08.2011 р. (а.с. 246. т.1)

Використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивача підтверджується первинними документами: «Культурно-туристичний комплекс по вул. Тбіліській, м. Запоріжжя», замовник - ТОВ «Інвестоптим», підрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: приймально-здавальним актом № 3 від 30.06.2010 р., довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в;

Замовник - ТОВ «Содеко», генпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в;

ВАТ «Завод напівпровідників», генпідрядник - ТОВ НПП «Промєнергоремонт», субпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф, № КБ-2в;

КП «Облводоканал» замовник - КП «Облводоканал», субпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про безтоварність або невідповідність закону вчинених господарських операцій.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що ТОВ «Жестен», ТОВ «ТД «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» відповідно до інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не здійснювало реальних господарських взаємовідносин з ПП «Енергія - Сервіс». В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Енергія-Сервіс».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Енергія-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002162211 від 11.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Енергія-Сервіс» судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'ятсот чотири грн. 00 коп. ).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва