Рішення

від 04.03.2013 по справі 914/98/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 Справа№ 914/98/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод», м.. Львів;

про: стягнення грошових коштів в розмірі 538413 грн. 57 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дудка Ю.І. - представник на підставі довіреності від № 18-11-07838 від 29.12.2012 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 10.01.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву від 12.12.2012 року про стягнення грошових коштів в розмірі 538413 грн. 57 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 04.02.2013 року. Ухвалами господарського суду від 04.02.2013 року та від 20.02.2013 року розгляд справи відкладався з огляду на неявку представника відповідача та відсутність доказів отримання ним ухвали суду.

В судовому засіданні 04.03.2013 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач явки представника відповідача в судове засідання не забезпечив. Конверт, адресований відповідачу повернувся із позначкою «за терміном зберігання». Відповідно до витягу з веб-сайту Єдиного державного реєстру місцезнаходженням юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод» є м. Львів, вул. Погулянка, 26 як і зазначено в позовній заяві.

Ухвали направлялись відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві та Витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в Господарських судах затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року N 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Ухвали про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу, підтвердженням чого є відповідна відмітка на зворотній стороні аркуша ухвали.

Відтак, суд виходить з того, що про час, дату та місце судового розгляду справи N 914/98/13 учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

04.03.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань пов'язаних із розірванням договору оренди та поверненням орендованого майна. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 538413 грн. 57 коп. Позивач вказує, що згідно договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино» № 4 від 18.05.2000 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області передало відповідачу в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно - цілісний майновий комплекс Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино» (ЛДВЗФ «Укрвино»).

18.04.2012 року згідно акту приймання-передачі відповідачем повернуто об'єкт оренди - цілісний майновий комплекс, що знаходиться у м. Львові по вул. Погулянка, 26 в зв'язку із розірванням договору оренди.

Підставою звернення позивача до суду є неповернення орендарем частини рухомого майна, вартість якого згідно Висновку про вартість майна складає 6115 грн. 00 коп. та залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих засобів в сумі 532298 грн. 57 коп.

Відповідач позов не заперечив, доказів оплати не представив.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем згідно договору) та Закритим акціонерним товариством «Львівський виноробний завод» (орендарем згідно договору) 18.05.2000 року укладено договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино» № 4, згідно з умовами якого позивач, як орендодавець передав, а відповідач, як орендар, прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Львівського державного виноробного заводу фірми „Укрвино", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості Львівського державного виноробного заводу фірми „Укрвино", затвердженого наказом позивача № 467 від 18.05.2000 р. та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.04.2000 р., і становить 1247,9 тис. грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч дев'ятсот гривень 00 коп.).

Пунктом 10.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 10.1 договір діє з дати його підписання до 01.05.2007 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного розрахунку.

Згодом 05.03.2002 року, 22.12.2003 року, 22.06.2004 року, 22.07.2004 року, 30.07.2004 року, 10.11.2005 року, 18.09.2007 року сторони спору укладали додаткові договори, якими вносились зміни до договору оренди від 18.05.2000 року. Так, договором про внесення змін від 18.09.2007 року до договору оренди п. 10.1 розділу 10 договору оренди викладено в наступній редакції: «Цей договір діє з 01.05.2007 року по 13.04.2014 року».

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2011 року (із врахуванням додаткового рішення від 14.07.2011 року) договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино» № 4 від 18.05.2000 року розірвано та зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Львівський виноробний завод» повернути об'єкт оренди згідно договору № 4 по акту приймання-передачі відповідно до умов договору та вимог законодавства України з питань оренди державного майна. Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2011 року залишено без змін.

Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки цього майна, згідно з Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629.

Вартість майна що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі передаточного балансу та Акта оцінки складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з Актом прийому-передачі державного майна в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому - передачі. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, орендар за вказівкою орендодавця зобов'язаний передати об'єкт оренди відповідному підприємству (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 10.5 договору у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно Акта від 18.04.2012 року приймання-передавання державного майна-цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино» за адресою: м. Львів, вул. Погулянка, 26, що повертається в державну власність при розірванні договору оренди № 4 від 18.05.2000 року ЗАТ «Львівський виноробний завод» передав, а Державне підприємство «Львівське агроторгове підприємство» прийняло державне майно - цілісний майновий комплекс Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино», (договір оренди від 18.05.2000 № 4, укладений між РВ ФДМУ по Львівській області та ЗАТ «Львівський виноробний завод»), за даними передавального балансу станом на 31.12.2011 року та Акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу «Укрвино» при розірванні договору оренди від 18.05.2000 № 4 затвердженого наказом РВ ФДМУ по Львівській області від 20.02.2012 року № 00311 у складі визначеному у відповідному акті.

Здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна - цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначено Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 № 446/2250 (далі - Порядок).

Порядок передбачає проведення повної інвентаризації орендованого майна інвентаризаційною комісією (далі - комісія), що створюється орендодавцем (п. 5 Порядку).

Згідно з п. 7 Порядку, завданням комісії є здійснення розмежування майна, що належить державі та майна орендаря при проведенні процедури повернення орендованого майна після розірвання договору.

У зв'язку із розірванням договору в судовому порядку та необхідністю здійснення заходів із повернення орендованого майна, 24.11.2011 року регіональним відділенням видано наказ № 01486 "Про створення комісії по інвентаризації майнового комплексу ЗАТ "Львівський виноробний завод".

Наказом регіонального відділення від 24.11.2011 року № 01487 створено комісію по розмежуванню і оцінці майнового комплексу ЗАТ "Львівський виноробний завод".

Згідно з Порядком вартість майна, що повертається орендодавцю, визначається Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 N 629.

При розмежуванні основних засобів, придбаних за час оренди, визначаються джерела їх придбання. При цьому, на повне відновлення орендованих основних засобів використовуються в першу чергу амортизаційні відрахування на ці засоби.

Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства (п. 13 Порядку).

За даними інвентаризації та передаточного балансу здійснюється оцінка цілісного майнового комплексу орендного підприємства, що оформлюється актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства у разі розірвання договору оренди.

Відповідно до наказу регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 20.02.2012 року № 00311 затверджено Акт оцінки вартості ЦМК ЛДВЗФ "Укрвино" при розірванні договору оренди від 18.05.2000 року № 4 та протокол розподілу вартості майна зазначеного ЦМК.

Дані розподілу майна, що відображені у Протоколі разом із документами, визначеними Порядком, застосовано при складанні Ата оцінки майна.

За даними проведеної незалежної оцінки згаданого цілісного майнового комплексу, відповідно до вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 року № 116, Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2003 року № 1891, визначено вартість основних засобів, в сумарній кількості 171-ої шт., що передавались орендареві, згідно з укладеним договором та є відсутнім на момент здійснення оцінки. Вартість, вказаного майна - нестач основних засобів державного майна, що виявлені за результатами інвентаризації, станом на 31.12.2011 року, становить 6115,00 грн. (що викладено у "Висновку про вартість майна").

Згідно з довідкою № 6, виданою ЗАТ "Львівський виноробний завод", залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше, відповідно до даних бухгалтерського обліку, підтвердженого звітом незалежного аудитора № 51/12 від 20.01.2012 року Приватного підприємства «Західно-українська аудиторська компанія» становить 532198,57 грн. У відповідності до п. 13 Положення, вказана сума коштів зараховується до державної частки у майні орендного підприємства (суму коштів відображено у п. 6 Акта оцінки).

Із врахуванням викладеного, загальна сума заборгованості акціонерного товариства, включно із сумою завданих збитків, становить 538413,57 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як встановлено судом між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна-цілісного майного комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино», що знаходиться у м. Львові по вул. Погулянка, 26 на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2011 року (із врахуванням додаткового рішення від 14.07.2011 року), яке вступило в законну силу 16.06.2011 року договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу фірми «Укрвино» № 4 від 18.05.2000 року розірвано та зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Львівський виноробний завод» повернути об'єкт оренди згідно договору № 4 по акту приймання-передачі відповідно до умов договору та вимог законодавства України з питань оренди державного майна.

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з Актом приймання-передавання від 18.04.2012, враховуючи вимоги зазначеного вище Порядку повернення, а також вимоги державного органу, до сфери управління якого не лежить об'єкт оренди, орендарем здійснено передачу державного майна ЦМК ЛДВЗФ, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Погулянка, 26, державному підприємству "Львівське агроторгове підприємство", що свідчить про завершення процедури повернення орендованого майна після розірвання Договору.

Відповідно до п. 2.4 договору вартість майна що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі передаточного балансу та Акта оцінки складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з Актом прийому-передачі державного майна в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому - передачі. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, орендар за вказівкою орендодавця зобов'язаний передати об'єкт оренди відповідному підприємству (п.2.4 договору).

Згідно з "Висновком про вартість майна", вартість майна яке не повернено та не відшкодовано орендарем становить 6115,00 грн.

Відповідно до п. 10.5 договору у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та аналогічно п. 14 Порядку, якщо орендар допустив (уможливив) погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення стану (загибель) майна відбулося не з його вини. Результати відшкодування збитків відображаються в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства та акті приймання-передачі орендованого майна.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування . Збитками, зокрема, визначається втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі , якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із Актом оцінки вартості майнового комплексу Львівського державного виноробного заводу «Укрвино» при розірванні договору оренди від 18.05.2000 року № 4 (із змінами та доповненнями) від 20.02.2012 року залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів становить 532298,57 грн.

Дані кошти до даного часу відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Фонд державного майна України та його регіональні відділення здійснюють контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств та беруть участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів (ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України").

Постановою господарського суду Львівської області від 20.09.2011 року у справі № 28/97 ЗАТ "Львівський виноробний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Каганяка І.Я.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Закрите акціонерне товариство «Львівський виноробний завод» знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

У Листі Вищого Господарського Суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» зазначено, що відповідно до частин першої і другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з частиною першою статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

За приписом частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 111 названого Кодексу).

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств". Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори за вимогами до боржника, що грунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, підлягають розгляду судами у порядку позовного провадження. (п. 8.6 Рекомендацій).

Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду України від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 та відображено у п 8.13 Рекомендацій, спори, які виникли у зв'язку із невиконанням боржником договірних зобов'язань розглядаються судом окремо від справи про банкрутство боржника, розгляд таких справ не є пов'язаний між собою за своєю правовою природою. Як підтверджується наведеним вище, відповідачем у таких справах є безпосередньо юридична особа - боржник.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 509, 549, 551, 610, 611, 614, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 283, 286 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод» (79017, м. Львів, вул. Погулянка, 26, ідн. код 30918060) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 ідн. код 20823070) 538413 грн. 57 коп. заборгованості та 10768 грн. 27 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.Матвіїв