Постанова

від 05.03.2013 по справі 820/591/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2013 р. № 820/591/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П,

за участю: представника позивача - Радзівіло Л.В.,

представник відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001532220 та № 0001542220 від 13.11.2012 р. прийняте на підставі Акту перевірки № 2606/2220/33291994 від 30.10.2012 року, в повному обсязі.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0001532220 та № 0001542220 від 13.11.2012 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу №1117 від 26.10.2012 р. та п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" по взаємовідносинах із контрагентами ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857) за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) за період з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ "Фірма" Гранд" (код ЄДРПОУ 20037330) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., ТОВ "Оттімо" (код ЄДРПОУ 35247423) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. та 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої відповідачем складено акт №2606/2220/33291994 від 30.10.2012 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС":

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 364000,0 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 26968,0 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 39215,0 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 150916,0 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 65100,0 грн., та за 2 квартал 2012 р. в сумі 81801,0 грн.

- п.198.4, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість в загальній сумі 328687,0 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 8615,0 грн., за червень 2011 року в сумі 14835,0 грн., за липень 2011 року в сумі 16900,0 грн., за серпень 2011 року в сумі 17200,0 грн., за жовтень 2011 року в сумі 56399,0 грн., за листопад 2011 року в сумі 50166,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 24666,0 грн., за лютий 2012 року в сумі 33840,0 грн., за березень 2012 року в сумі 28160,0 грн., за квітень 2012 року в сумі 27233,0 грн., за травень 2012 року в сумі 26840,0 грн., за червень 2012 року в сумі 23833,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №2606/2220/33291994, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0001532220 від 13.11.2012 р., яким ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 546000,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 364000,0 грн., штрафні санкції у розмірі 182000,0 грн.;

- № 0001542220 від 13.11.2012 р., яким ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) у розмірі 493030,50 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 328687,0 грн., штрафні санкції у розмірі 164343,50 грн.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом № 985 від 22.12.2010 р., (в редакції чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлено, що в податковому повідомленні-рішення вказується номер та дата складання акту перевірки на підставі якого виноситься рішення.

Суд звертає увагу на те, що в податкових повідомленнях-рішеннях № 0001532220 та № 0001542220 від 13.11.2012 р. вказано в якості підстави винесення рішення акт перевірки №2606/2220/33291994 з датою 26.10.2012 року замість вірної дати - 30.10.2012 р.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що перевірку ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" проведено по взаємовідносинах із контрагентами ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857) за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) за період з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ "Фірма" Гранд" (код ЄДРПОУ 20037330) за період з 01..10.2011 р. по 31.12.2011 р., ТОВ "Оттімо" (код ЄДРПОУ 35247423) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. та 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р.

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857), судом встановлено наступне.

Між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ПП "Лайнстар" укладено Договір про надання рекламних послуг №270312 від 27.03.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3009 від 30.04.2012 р., податковою накладною №3009 від 30.04.2012 р., платіжними дорученнями №319 від 07.05.2012 р., №322 від 10.05.2012 р.

Також, між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ПП "Лайнстар" було укладено Договір про надання рекламних послуг №300412 від 30.04.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: додатковою угодою від 30.05.2012 р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3053 від 30.06.2012 р., №3112 від 31.05.2012 р., податковими накладними №3053 від 30.06.2012 р., №3112 від 31.05.2012 р., платіжними дорученнями №358 від 11.06.2012р., №362 від 12.06.2012 р., №393 від 06.07.2012 р.

Судом встановлено, що податковим органом було досліджено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 170512 від 17.05.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2627 від 26.06.2012 р., податковою накладною №2627 від 26.06.2012 р., платіжним дорученням №399 від 11.07.2012 р.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132).

Судом встановлено, що між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Електродизель" було укладено Договір про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкта від 25.01.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2310 від 23.02.2012 р., №2711 від 27.02.2012 р., податковими накладними №2711 від 27.02.2012 р., №2310 від 23.02.2012 р., платіжними дорученнями № 241 від 12.03.2012 р., № 248 від 14.03.2012 р., № 251 від 16.03.2012 р., № 255 від 22.03.2012 р.

Між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Електродизель" було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 270212 від 27.02.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: протоколом №2 від 31.03.2012 р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1421 від 14.03.2012 р., № 2011 від 20.03.2012 р., податковими накладними №2011 від 20.03.2012 р., №1421 від 14.03.2012 р., платіжними дорученнями №286 від 06.04.2012 р., №291 від 10.04.2012 р., №293 від 13.04.2012 р., №298 від 18.04.2012 р.

Також, між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Електродизель" було укладено Договір про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкта № 070312 від 07.03.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1307 від 13.04.2012 р., податковою накладною №1307 від 13.04.2012 р., платіжними дорученнями №326 від 11.05.2012 р., №323 від 10.05.2012 р., №318 від 07.05.2012 р.

Судом встановлено, що податковим органом було досліджено Договір про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкта № 070312/1 від 07.03.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2501 від 25.04.2012 р., податковою накладною №2501 від 25.04.2012 р., платіжними дорученнями №330 від 17.05.2012 р., №328 від 15.05.2012 р., №325 від 11.05.2012 р.

Між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Електродизель" було укладено Договір про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкта № 250412 від 25.04.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2108 від 21.05.2012 р., податковою накладною №2108 від 21.05.2012 р., платіжними дорученнями №340 від 01.06.2012 р., №344 від 06.06.2012 р.

Податковим органом було досліджено Договір про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкта № 250412/1 від 25.04.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2210 від 22.05.2012 р., податковою накладною №2210 від 22.05.2012 р., платіжними дорученнями № 345 від 06.06.2012 р., № 359 від 11.06.2012 р.

Також, між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Електродизель" було укладено Договір доручення № 100512 від 10.05.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: довіреністю № 5 від 10.05.2012 р., звітом про виконання договору доручення від 22.06.2012 р., податковою накладною № 2202 від 22.06.2012 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2202 від 22.06.2012 р., платіжним дорученням № 400 від 11.07.2012 р.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Фірма" Гранд" (код ЄДРПОУ 20037330), судом встановлено наступне.

Між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Фірма" Гранд" укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 05.09.2011 р. та додаткову угоду № б/н від 05.09.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: протоколом № 15 від 31.10.2011 р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №323 від 30.11.2011 р., №171 від 16.11.2011 р., №161 від 25.10.2011 р., №160 від 25.10.2012 р., податковими накладними №323 від 30.11.2011 р., №171 від 16.11.2011 р.,№161 від 25.10.2011 р., № 160 від 25.10.2011 р., платіжними дорученнями № 91 від 04.11.2011 р., № 99 від 08.11.2011 р., № 104 від 10.11.2011 р., № 108 від 15.11.2011 р., № 110 від 18.11.2011 р., № 120 від 22.11.2011 р., № 122 від 25.11.2011 р., № 139 від 08.12.2011 р., №145 від 14.12.2011 р., № 147 від 19.12.2011 р., № 153 від 20.12.2011 р., № 156 від 21.12.2011 р., № 157 від 22.12.2011 р., № 162 від 23.12.2011 р.

Також, між позивачем та ТОВ "Фірма" Гранд" укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № б/н від 28.11.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 321 від 30.12.2011 р., податковою накладною № 321 від 30.12.2011 р., платіжними дорученнями № 173 від 05.01.2012 р., № 181 від 10.01.2012 р., № 183 від 13.01.2012 р., № 185 від 18.01.2012 р., № 197 від 26.01.2012 р.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Оттімо" (код ЄДРПОУ 35247423), судом встановлено наступне.

Між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Оттімо" укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 25.08.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 101 від 17.10.2011 р., № 121 від 19.10.2011 р., податковими накладними № 101 від 17.10.2011 р., № 121 від 19.10.2011 р., платіжними дорученнями № 100 від 08.11.2011 р., № 105 від 10.11.2011 р., № 109 від 15.11.2011 р.

Щодо господарських відносин ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що податковим органом було досліджено Договір про надання послуг від 26.01.2012 р. з додатками та додатковою угодою від 29.02.2012 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1404 від 14.02.2012 р., № 2911 від 29.02.2012 р., №1503 від 15.03.2012 р., № 3104 від 31.03.2012 р., податковими накладними № 1404 від 14.02.2012 р., № 2911 від 29.02.2012 р., № 1503 від 15.03.2012 р., № 3104 від 31.03.2012 р., платіжними дорученнями № 260 від 26.03.2012 р., № 285 від 06.04.2012 р., № 290 від 10.04.2012 р., № 240 від 12.03.2012 р., № 246 від 14.03.2012 р.

Також, між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Інтехліс" укладені наступні договори:

- Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 30.06.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: протоколом № 32 від 31.07.2011 р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 409 від 11.07.2011 р., № 757 від 20.07.2011 р., № 1106 від 29.07.2011 р., податковими накладними № 409 від 11.07.2011 р., № 757 від 20.07.2011 р., № 1106 від 29.07.2011 р.. платіжними дорученнями № 682 від 10.08.2011 р., № 688 від 15.08.2011 р., № 693 від 17.08.2011 р., № 677 від 08.08.2011 р.

- Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 29.07.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: протоколом № 18 від 31.08.2011 р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 522 від 10.08.2011 р., № 915 від 19.08.2011 р., № 1279 від 30.08.2011 р., податковими накладними № 522 від 10.08.2011 р., № 915 від 19.08.2011 р., № 1279 від 30.08.2011 р., платіжними дорученнями № 21 від 12.09.2011 р., № 28 від 14.09.2011 р., № 31 від 16.09.2011 р., № 36 від 20.09.2011 р.

- Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № б/н від 16.01.2012 р. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2705 від 27.02.2012 р., податковою накладною № 2705 від 27.02.2012 р., платіжним дорученням № 254 від 22.03.2012 р.

- Договір про надання послуг по організації, виготовленню та розміщенню реклами від 01.03.2011 р. з додатками та додатковою угодою від 03.05.2011 р. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 719 від 30.06.2011 р., № 503 від 20.06.2011 р., № 322 від 10.06.2011 р., № 812 від 31.05.2011 р., № 559 від 20.05.2011 р., № 217 від 10.05.2011 р., податковими накладними № 719 від 30.06.2011 р., № 503 від 20.06.2011 р., № 322 від 10.06.2011 р., № 812 від 31.05.2011 р., № 559 від 20.05.2011 р., № 217 від 10.05.2011 р., платіжними дорученнями № 609 від 10.06.2011 р., № 612 від 14.06.2011 р., № 638 від 08.07.2011 р., № 631 від 05.07.2011 р., № 647 від 11.07.2011 р.

Вказана первинна документація була досліджена в ході перевірки та вказана в акті № 2606/2220/33291994, однак податковим органом не вказано Договір про надання послуг по організації, виготовленню та розміщенню реклами від 01.03.2011 р. в переліку досліджених договорів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №2606/2220/33291994 від 30.10.2012 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів:

- акт ДПІ у Московському районі м. Харкова №223/2220/36626857 від 13.07.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Лайнстар» (код ЄДРПОУ 36626857) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р.;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова №384/22-207/32949132 від 19.06.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період 01.02.2012 р. по 29.02.2012р.";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова №559/22-207/32949132 від 30.06.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період 01.03.2012 по 30.06.2012р.";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова № 477/22-207/20037330 від 17.07.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма "Гранд" (код ЄДРПОУ 20037330), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів" за жовтень 2011 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова № 552/22-207/20037330 від 10.08.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Фірма "Гранд" (код ЄДРПОУ 20037330) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період серпень, вересень, листопад 2011 року та березень, квітень, травень 2012 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова № 70/23-212/20037330 від 30.03.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Фірма "Гранд" (код ЄДРПОУ 20037330) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за грудень 2011 року;

- акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 1241/23-212/35247423 від 15.12.2011 р. щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Оттімо";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова № 677/23-212/35245557 від 13.10.2011 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтехліс" (код платника 35245557) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р.";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова № 555/22-207/35245557 від 10.08.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтехліс" (код платника 35245557) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., з 01.02.2012 р. по 30.06.2012р.";

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтехліс" (код платника 35245557) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за серпень - вересень 2011 року".

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, при цьому, ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель, ТОВ "Фірма" Гранд", ТОВ "Оттімо", ТОВ "Інтехліс" були офіційно зареєстровані платниками ПДВ на час здійснення господарських операцій та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання послуг у ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель, ТОВ "Фірма" Гранд", ТОВ "Оттімо", ТОВ "Інтехліс" вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №2606/2220/33291994 від 30.10.2012 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0001532220 та № 0001542220 від 13.11.2012 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001532220 та № 0001542220 від 13.11.2012 р. прийняті на підставі Акту перевірки № 2606/2220/33291994 від 30.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" (код ЄДРПОУ 33291994) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294.0 грн. (дві тисячі двісті дев'яноста чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко