Ухвала

від 12.02.2013 по справі 9101/150062/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/9283/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а/0470/9283/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «М-Груп» про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.112), просило - скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 №0001092301, прийняте на підставі акта від 10.06.2011 № 4064/230/33265372 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Завод металевих конструкцій» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ТД «М-Груп» за лютий 2011 р., про донарахування ПДВ та штрафних санкцій у загальній сумі 34387,00грн.; - визнати протиправними дій Центральної МДПІ у м. Кривому Розі щодо встановлення правопорушень з боку ТОВ «Завод металевих конструкцій» у правовідносинах з ТОВ «ТД «М-Груп» та складання відповідного акта від 10.06.2011 з використанням матеріалів перевірки іншого суб'єкта господарювання; - зобов'язати Центральну МДПІ у м. Кривому Розі утримуватись у своїй діяльності від використання та передачі іншим особам та використання акта від 02.06.2011 р. № 3532/230/35229844. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «ТД «М-Груп» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 06.07.2011 № 0001092301, прийняте на підставі акта перевірки від 10.06.2011 №4064/230/33265372. В задоволенні інших позовних відмовлено. Постанова суду, в частині задоволених вимог, мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень. Встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «М-Груп», що, зокрема, підтверджено, належним чином оформленими первинними документами, наявність яких не заперечувалась перевіряючими особами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (яка є правонаступником Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Актах перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладеного правочину між позивачем та ТОВ «ТД «М-Груп», що свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «М-Груп».

У судове засідання представник ДПІ не з'явився, двічі надавали клопотання про неможливість прибуття у судове засідання. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. За таких обставин, судом апеляційної інстанції розглянуто справу у відсутності відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вказуючи на обґрунтованість висновків суду щодо безпідставності доводів ДПІ про нікчемність укладеного правочину.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Центральної міжрайонної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Завод металевих конструкцій» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ «ТД «М-Груп» за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт 4064/230/33265372 від 10.06.2011 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 210, ст. 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України) по правочину, укладеному з ТОВ «ТД «М-Груп» в лютому 2011 року;

- п.185.1. ст. 185, п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в лютому 2011 року на суму 34 385,78 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем мав взаємовідносини з ТОВ «ТД «М-Груп» з приводу виконання договору № 06/01 від 06.01.11 з поставки металопрокату. За вказаним договором ТОВ «Завод металевих конструкцій» у лютому 2011 році отримало ТМЦ на загальну суму 206 314,68грн., в т.ч ПДВ - 34385,78грн., які відображено підприємством у складі податкового кредиту.

Вказаний договір ДПІ вважає нікчемним, таким що порушує інтереси держави і суспільства і водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Висновки про нікчемність укладеного договору ДПІ зроблено з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності постачальника позивача - ТОВ «ТД «М-Груп», який у свою чергу мав взаємовідносини з ТОВ «Мостплюс». При перевірці відповідачем враховані акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 28.04.2011 №1301/23-307/37213506 «Про результати документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостплюсс» (код за ЄДРПОУ 37213506) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. В акті перевірки зроблені висновки про порушення TOB «Мостплюсс» ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215. ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, з TOB «ТД «М-Груп». Такі висновки зроблені з огляду на те, що у товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів; на підприємстві відсутні власні вантажні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок, що операції з постачання товарів по ланцюгу: TOB «Мостплюсс» - TOB «ТД «М-Груп» - TOB «Завод металевих конструкцій» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та визнані такими, що здійснені по правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 № 0001092301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 34 386 грн. за податковою декларацією за лютий 2011 року.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про збільшення розміру від'ємного значення зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність постачальника позивача та його контрагенту, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у контрагента постачальника позивача рухового та нерухомого майна, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та TOB «ТД «М-Груп», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «ТД «М-Груп» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про наступне.

06.01.2011р. між позивачем та TOB «ТД «М-Груп» (постачальник) укладено договорів поставки №06/01, предметом якого є поставка металопрокату на умовах, в кількості та по ціні, які зазначені у видаткових накладних.

Фактичне виконання сторонами договору підтверджується видатковою накладною (т.1 а.с.62), податковою накладною (т.1 а.с.60), приймальним актом (т.1 а.с.246). Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі (т.1 а.с.38).

У свою чергу, в акті перевірки який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, також відображено, що позивач у лютому 2011 року згідно договору №06/91 від 06.01.2011р. отримав від ТОВ «ТД «М-Груп» товари на загальну суму 206 314,68грн., у т.ч. ПДВ - 34385,78грн. Факт отримання підтверджено первинними документами, які відображено в акті перевірки та відносно складення яких ДПІ зауважень висловлено не було (стор.17 Акту перевірки). Встановлено перевіряючими особами і факт оприбуткування товару та використання його у власній господарській діяльності позивача (стор.16 Акту).

Таким чином, встановлені обставини справи, а також обставини, які викладені в акті перевірки, свідчать про фактичну поставку товарів на адресу позивача у лютому 2011 року на загальну суму 206 314,68грн., у т.ч. ПДВ - 34385,78грн.

Крім цього, до матеріалів справи долучено докази, які спростовують доводи ДПІ про відсутність поставки товару на адресу ТОВ «ТД «М-Груп» від ТОВ «Мостплюс», що свідчить про відсутність поставок по ланцюгу TOB «Мостплюсс» - TOB «ТД «М-Груп» - TOB «Завод металевих конструкцій».

Так, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 03.02.2011р., яка свідчить про транспортування товару від TOB «Мостплюсс» до TOB «ТД «М-Груп» (т.1 а.с.244). На отримання ТМЦ від TOB «Мостплюсс» видано довіреність на уповноважену особу TOB «ТД «М-Груп» (т.1 а.с.247).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «М-Груп» наслідком яких є поставка товару.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а/0470/9283/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 15.02.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк