Постанова

від 04.04.2011 по справі 855/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року 855/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

представника позивача - Величка Д.В.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа» стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2011 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції в Обухівському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 745 644 грн 14 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду прибув представник позивача, який з урахуванням уточнень до позовних вимог позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа»зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, ідентифікаційний код 31826573, знаходиться на обліку в ДПІ у Обухівському районі Київської області як платник податків з 18.03.2002 за №1875, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23.12.2010 № 296/10/29; із 09.04.2002 зареєстровано також платником податку на додану вартість та йому присвоєно індивідуальний податковий номер 318265710164.

На підставі направлення від 29.01.2009 за №001215/23 та направлення від 11.02.2009 за №001219/37 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за результатами якої складено Акт від № 28.02.2009 за № 634/231/31826573.

Перевіркою встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, передбаченого пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». За період з 01.10.2005 по 30.09.2008 встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 426 145 грн 00 коп. Відповідно до Акту перевірки відповідач в період з 01.10.2005 по 30.09.2008 включав до податкового кредиту з податку на додану вартість суми згідно з отриманими податковими накладними від ТОВ «Промис-Контракт»(код ЄДРПОУ-33440880, договір № 16-05/05 від 16.05.2005), ТОВ «Технопрокс»(код ЄДРПОУ 33593945, договір № 11-09/06 від 11.09.2006), ТОВ «Укпромсервіс АГ»(код ЄДРПОУ 34614331, договір № 3-03/08 від 03.03.2008).

Позивачем установлено, що відповідно до наданих пояснень осіб, які вказані як керівники вищезазначених підприємств, підписи на накладних та інших документах, які завірені печатками ТОВ «Технопрокс»(код 33593945), ТОВ «Укпромсервіс АГ»вони не ставили, договорів не укладали, актів виконаних робіт та податкових накладних не підписували.

Позивачем зроблено запит від 10.03.2009 № 508/7/231-11 до ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про надання копій документів по ТОВ «Укпромсервіс АГ»та отримано відповідь, що документи надати неможливо, оскільки особову справу зазначеного підприємства вилучено 18.09.2008 на підставі постанови слідчого СУ ГУ МВС України в м.Києві, винесеній у кримінальній справі №24-343.

На запит позивача за № 507/7/231-11 від 10.03.2009 до ДПІ у Печерському районі м.Києва «Про надання копій документів по ТОВ «Проміс-Контракт»отримано відповідь 03.04.2009 про те, що по зазначеному підприємству згідно з рішенням суду скасовано установчі документи з моменту реєстрації та скасоване свідоцтво платника ПДВ.

Крім того, згідно з поданими відповідачем податковими деклараціями ним самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за наступні звітні періоди: листопад 2009 року - 13 615 грн 00 коп., березень 2010 року - 22 089 грн 00 коп., квітень 2010 року - 15 642 грн 00 коп., травень 2010 року - 1 661 грн 00 коп., червень 2010 року - 5 016 грн 00 коп., липень 2010 року - 2 928 грн 00 коп., серпень 2010 року - 1 607 грн 00 коп., вересень 2010 року - 2 721 грн 00 коп., жовтень 2010 року - 59 261 грн 00 коп.

В порушення вимог Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа»узгоджену суму податкового зобов'язання за вищезазначеними деклараціями з податку на додану вартість не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 124 540 грн 00 коп. Згідно з довідкою про загальний розмір заборгованості відповідачу всього нараховано 763 758 грн 00 коп., частково сплачено відповідачем 1 971 грн 42 коп., переплата становила 16 142 грн 44 коп., недоїмка становить 745 644 грн 14 коп.

На підставі Акта перевірки від 28.02.2009 № 634/231/31826573 за порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»Товариству з обмеженою відповідальністю «Алекс-Группа»згідно із підпунктом «б»підпункту 4.2.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 12.03.2009 № 0000282301/0/2093 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 639 218 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем 426 145 грн 00 коп., штрафні санкції - 213 073 грн 00 коп.

Унаслідок процедури адміністративного оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Группа залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.03.2009 № 0000282301/0/2093 без змін, у зв'язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2009 № 0000282301/1/3050 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 639 218 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем - 426 145 грн 00 коп., штрафні санкції - 213 073 грн 00 коп.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач звернувся з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду, постановою якого 30.03.2010 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі № 2а-1162/10/1070 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення у позові відмовлено повністю.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність визначення відповідачу податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2009 № 0000282301/0/2093 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 639 218 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем - 426 145 грн 00 коп., штрафні санкції - 213 073 грн 00 коп., та податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2009 № 0000282301/1/3050 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 639 218 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем - 426 145 грн 00 коп., штрафні санкції - 213 073 грн 00 коп., у відповідності із частиною 1 статті 72 та частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не доказуються.

Усього податковий борг відповідача з урахуванням наведених податкових повідомлень-рішень та самостійно обчислених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які є узгодженими, становить 745 644 грн 14 коп.

На виконання вимог Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу вручено першу податкову вимогу від 11.01.2010 № 1/4 на суму 12 034 грн 42 коп., та другу податкову вимогу від 16.03.2010 № 2/183 на суму 3311 грн 55 коп., про що свідчить особистий підпис відповідача на корінцях податкових вимог.

Відповідачем зазначену у позові суму податкового боргу добровільно не сплачено, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 21.12.2000 № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі законодавчі акти втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «а»пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «б»пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, передбачено підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алекс-группа»(08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Енергетиків, буд. 10, кв. 5, ідентифікаційний код 31826573) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 745 644 (сімсот сорок п'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн 14 коп .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена .