Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а/0270/5439/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5439/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства "Бельдія В.Г" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до фермерського господарства "Бельдія В.Г." про припинення юридичної особи , -

В С Т А Н О В И В :

28.11.2012 року Хмільницька ОДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом до фермерського господарства "Бельдія В.Г." про припинення юридичної особи.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: припинено юридичну особу - фермерське господарство "Бельдія В.Г." (ідентифікаційний код 36721363, місцезнаходження: 22347, Вінницька обл., Літинський район, село Городище, вулиця Панасюка, будинок 5).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати вказану постанову, а також ухвали суду від 25.01.2013 року про відмову у відводі судді та відмову у залученні третьої особи.

В судове засідання сторони не з'являлися. Від апелянта надійшла заява про відвід складу суду та перенесення судового розгляду в зв'язку із хворобою.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки посилання апелянта на хворобу, як причину неявки, не підтверджене жодним доказом. Крім того відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неявка апелянта не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що фермерське господарство "Бельдія В.Г." зареєстроване Літинською районною державною адміністрацією 11 листопада 2009 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 108864).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, фермерське господарство "Бельдія В.Г." взято на облік в органах державної податкової служби з 12 листопада 2009 року за № 3900 (а.с. 7).

Згідно довідки № 56/15-116 від 26.10.2012 р. (а.с.8), фінансова звітність відповідачем не подавалась більше одного року (з 11.11.2009 року).

Суд І інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідач не спростував факту ненадання податкових декларацій та документів фінансової звітності до податкового органу протягом року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду І інстанції виходячи з такого.

Відповідно до п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України органи державної податкової служби, у випадках, встановлених законом, мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно з пунктом 67.2 ст.67 ПК України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 63.3 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 1 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, а також те, що відповідач не спростував ненадання податкових декларацій та документів фінансової звітності до податкового органу протягом року, колегія суддів погоджується з судом І інстанції та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених відповідачем вимог про скасування ухвал суду від 25 січня 2013 р. про відмову у задоволенні відводу та відмову у залученні третьої особи до розгляду адміністративної справи, суд вважає за необхідне відзначити таке.

В заяві відповідача про відвід судді від 02.01.2013 року, як підставу для відводу судді, з посиланням на ч. 4 ст. 27 КАС України, вказано те, що суддею неправомірно застосовано положення ст. 183 КАС України при відкритті провадження в адміністративній справі, тобто висловлюється незгода з питань застосування процесуального закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

На думку апеляційного суду, незгода сторони з прийнятими суддею процесуальними рішенням, в жодному випадку, не може бути підставою для його відводу.

Крім того суд звертає увагу апелянта, на те що суддя першої інстанції відкриваючи провадження в адміністративній справі посилався на положення ст. 183-2 КАС України.

Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді є правильним.

Також апеляційний суд погоджується із ухвалою суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення до участі в адміністративній справі третьої особи - члена фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України встановлено , що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Враховуючи те, що відповідачем в адміністративній справі являється юридична особа - фермерське господарство "Бельдія В.Г.", членами якого і являються апелянт та особа, яку він просить залучити до участі в справі, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, а також те, що відповідач не спростував ненадання податкових декларацій та документів фінансової звітності до податкового органу протягом року, колегія суддів погоджується з судом І інстанції та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Бельдія В.Г" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.