Постанова

від 05.12.2007 по справі 48/183

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/183

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2007                                                                                           № 48/183

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коваленка В.М.

 суддів:            Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з'явились;

 від відповідача -Кіктєва А.О. (довіреність № 10 (Вих. № 012/ДПГ) від 18.06.2007 року);

від третьої особи – не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідна Правова Група"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2007

 у справі № 48/183  

 за позовом                               Виробничо-комерційного спільного підприємства "СД" ЛТД

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідна Правова Група"

            ВАТ "Акціонерна компанія "Свема"

 про                                                  визнання недійсним договору

 Суть рішення і скарги:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06 вересня 2007 року, яке прийняте у справі № 48/183 (суддя – Сулім В.В.), позов виробничо-комерційного спільного підприємства “СД”ЛТД (надалі – Позивач, Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю “Дослідна правова група” (надалі – Відповідач, Товариство) за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Свема” (надалі – Третя особа, Компанія) про визнання договору недійсним задоволено повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 23-01/06 від 23.01.2006 року, укладений між Підприємством та Товариством, стягнуто з Товариства на користь Підприємства 85 грн. - витрат по оплаті державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 79-84).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дослідна правова група”, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю (а.с. 87-90). У судовому засіданні 03.12.2007 року представник Товариства уточнив прохальну частину апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення та винести нове, яким в позові відмовити (а.с. 132-133).

Представник виробничо-комерційного спільного підприємства “СД”ЛТД у судовому засіданні 03.12.2007 року не погоджуються з вимогами, що викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, а тому просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 06 вересня 2007 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 29.10.2007 року (а.с. 119-120) та наданих поясненнях (а.с. 132-133).

У судовому засіданні 03.12.2007 р. була оголошена перерва до 10 г. 15 хв. 05.12.2007 р. (а.с. 132-133).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Третьої особи про дату і час судових засідань по розгляду апеляційної скарги Відповідача, що підтверджується ухвалами від 01.10.2007 року, від 29.10.2007 року та від 19.11.2007 року з відмітками (на зворотному боці) про направлення копій даних ухвал сторонам та третій особі у справі (а.с. 86, 113-114, 126-127), повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 100), а причини неявки уповноважених представників Компанії суду невідомі, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Відповідача без участі представників Компанії.

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Позивача про день і час судового засідання 05.12.2007 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.12.2007 року та розпискою від 03.12.2007 року (а.с. 132-133, 134), апеляційний господарський суд вважає за можливе оголосити вступну та резолютивну частину постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства без участі представника Підприємства.

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача у судових засіданнях, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд    

ВСТАНОВИВ:

 Виробничо-комерційне спільне підприємство “СД”ЛТД звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою від 08.05.2007 року, в якій просило визнати недійсним договір № 23-01/06 ДПГ про відступлення права вимоги від 23.01.2006 року (надалі - Договір), укладений між Підприємством та Товариством, витребувати від Товариства оригінал Договору, викликати до суду для дачі пояснень арбітражного керуючого Невєрова А.І. та колишнього керівника підприємства Солодко Є.В. (а.с. 2-4). Підприємство обґрунтовувало свої вимоги тим, що Договір укладений з порушеннями чинного законодавства. Так, враховуючи, що відносно Підприємства порушена справа про банкрутство, а на момент укладення спірного Договору був утворений комітет кредиторів Підприємства, то спірний Договір, як значна угода, повинен був укладатися лише за умови отримання арбітражним керуючим Невєровим А.І. попередньої згоди комітету кредиторів Підприємства. Однак, в порушення вимог чинного законодавства розпорядник майна підприємства не узгоджував з комітетом кредиторів Позивача укладення Договору з Відповідачем. Крім того, Позивач зазначає, що при укладенні Договору було порушено вимоги закону щодо обов'язкового скріплення господарського договору печаткою. Таким чином, оскільки зміст Договору суперечить актам законодавства, а господарські зобов'язання за ним не відповідають вимогам закону, Позивач вважає, що Договір повинен бути визнаний недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 13, 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 1, 20, 30, 36, 38, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 2-4).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29 травня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача було залучено відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Свема” (а.с. 43-44).

Рішенням господарського суду м. Києва від 06 вересня 2007 року позов виробничо-комерційного спільного підприємства “СД”ЛТД про визнання договору недійсним задоволено повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 23-01/06 від 23.01.2006 року, укладений між Підприємством та Товариством, стягнуто з Товариства на користь Підприємства 85 грн. - витрат по оплаті державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 79-84).

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що предметом спірного Договору було відступлення права вимоги Позивача за простими векселями на загальну суму 39 125 443,73 грн., а отже, враховуючи дані бухгалтерського обліку Підприємства, дана угода для Позивача була значною у розумінні чинного законодавства про банкрутство. За таких обставин, відповідно до закону, арбітражний керуючий повинен був одержати згоду комітету кредиторів Позивача на укладення такої угоди, оскільки на час її укладення комітет кредиторів вже був створений. З огляду на відсутність такої згоди комітету кредиторів, Позивачем не дотримано вимог закону щодо укладення спірного Договору, що, в свою чергу, відповідно до норм чинного цивільного законодавства є підставою для визнання такого правочину недійсним. Поряд з цим, суд першої інстанції відхилив доводи Позивача в частині відсутності на Договорі та акті до нього печатки Відповідача, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки оригінали спірного Договору та акту до нього були оглянуті у судовому засіданні і було встановлено наявність відтиску печатки Відповідача на вищезгаданих документах. При цьому, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 203, 215, 218 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст. 207 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), ст.ст. 1, 13, 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон) та ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (а.с. 79-84).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 06 вересня 2007 року, яке прийнято у даній справі, є законним і обґрунтованим, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, як в суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку Товариства, у матеріалах справи відсутнє підтвердження належного проведення загальних зборів кредиторів станом на 25.11.2005 року, а отже, протокол засідання комітету кредиторів Підприємства від 25.11.2005 року не може вважатися легітимним, що має наслідком не легітимність рішень, прийнятих на неправомочних зборах кредиторів, у тому числі і рішення про сформування комітету кредиторів.

Апеляційний господарський суд з приводу наведених посилань вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії ухвали господарського суду м. Києва від 08.11.2005 року, прийнятої за наслідками проведення попереднього засідання у справі № 23/444-б про банкрутство Підприємства, кредиторами Підприємства з відповідними сумами вимог було визнано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва, закрите акціонерне товариство “Сермета Корпорейшин”, Управління пенсійного фонду у Солом'янському районі м. Києва та Голосіївську міжрайонну виконавчу дирекцію фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Києва (а.с. 74). Відповідно до протоколу № 1 зборів кредиторів у справі № 23/444-б про банкрутство Підприємства від 25.11.2005 року, на даних зборах було прийнято рішення обрати комітет кредиторів у кількості представників трьох кредиторів та обрано членів комітету кредиторів (а.с. 15). При цьому, слід звернути увагу на те, що на зборах кредиторів, що відбулися 25.11.2005 року, відповідно до згаданого протоколу були присутні усі кредитори, вимоги яких до Підприємства були визнані ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 08.11.2005 року у справі № 23/444-б.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 16 Закону, апеляційний господарський суд вважає посилання скаржника на відсутність підтвердження належного проведення загальних зборів кредиторів Позивача станом на 25.11.2005 року такими, що суперечать наявним у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваного рішення доказам. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що протокол № 1 зборів кредиторів від 25.11.2005 року є належним, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказом проведення зборів кредиторів Підприємства у відповідності до вимог чинного законодавства про банкрутство та обрання комітету кредиторів Позивача.

Крім того, Товариство вважає, що спірний Договір, не підпадає під умови визначені ч. 11 ст. 17 Закону, а відтак, керуючий санацією не мав підстав звертатися до суду із позовом про визнання його недійсним.

Апеляційна інстанція вважає наведені посилання неналежними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Проаналізувавши положення наведеної норми, апеляційна інстанція вважає, що з підстав, передбачених ст. 17 Закону, угода, укладена боржником до винесення ухвали про санацію, може бути визнана недійсною господарським судом саме у процедурі провадження у справі про банкрутство такого боржника. При цьому, чинне законодавство не позбавляє права керуючого санацією боржника під час провадження у справі про банкрутство останнього звертатися з позовами про визнання укладених боржником угод недійсними з підстав, що визначені чинним цивільним та господарським законодавством. Навпаки, частиною 5 ст. 17 Закону встановлено, що керуючий санацією має право, зокрема, подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними. При цьому, з наведеної норми не вбачається, що дане право надане керуючому санацією лише у межах провадження справи про банкрутство та не включає можливість подавати позови від імені боржника про визнання угод недійсними, зокрема у порядку господарського судочинства.

У розумінні ст. 1 Закону значні угоди – це угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

Згідно ч. 13 ст. 13 Закону керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди, зокрема, щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Прийняття рішення про надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість, відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону належить до компетенції комітету кредиторів.

З положень наведених вище норм чинного законодавства про банкрутство випливає, що угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди (тобто значні угоди) укладаються виключно за погодженням з розпорядником майна боржника, за умови надання згоди на укладення таких угод комітетом кредиторів шляхом прийняття відповідного рішення.

Предметом договору № 23-01/06 ДПГ від 23.01.2006 року, укладеного між Підприємством, як Первісним кредитором, та Товариством, як Новим кредитором, було відступлення права вимоги до Компанії по оплаті простих векселів на загальну номінальну суму 39 125 443,73 грн (а.с. 10-11). Враховуючи, що балансова вартість відступлених за Договором майнових активів Позивача перевищувала один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди, що підтверджується балансами Підприємства (а.с. 13-14), його укладення повинно було здійснено за погодженням з розпорядником майна та за згодою комітету кредиторів Підприємства. При цьому, з дослідження спірного Договору, копія якого наявна у матеріалах справи, вбачається, що його укладення було погоджено лише з розпорядником майна Підприємства, у той час як ані з самого Договору, ані з жодних інших наявних у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваного рішення документів, не вбачається, що комітетом кредиторів Позивача була надана згода на укладення такої значної угоди.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не дотримання Позивачем при укладенні оспорюваного Договору вимог чинного законодавства про банкрутство, а саме, ч. 8 ст. 16 Закону, що згідно ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд констатує, що прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а Товариством не доведена неправомірність його прийняття та задоволення позовних вимог Підприємства про визнання недійсним договору.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 13, 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 91, 94, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, ---   

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Досліднаправова група” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 06 вересня 2007 року у справі № 48/183 без змін.

2.Справу № 48/183 повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

 10.12.07 (відправлено)