Рішення

від 14.03.2013 по справі 914/553/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.13 Справа№ 914/553/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Росана», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат», м. Львів;

про: стягнення грошових коштів в розмірі 23357 грн. 93 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Лунь Б.В. представник на підставі довіреності № 29 від 22.02.2013 року, Зборівський А.Є. - представник на підставі довіреності № 30 від 22.02.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 08.02.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 24.01.2013 року про стягнення грошових коштів у розмірі 23 357 грн. 93 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 25.02.2013 року. Ухвалою господарського суду від 25.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2012 року за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 06.03.2013 року представниками позивача позов підтримано. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, доказів оплати боргу не подав, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала про відкладення розгляду справи направлена сторонам 01.03.2013 року, підтвердженням чого є відповідна відмітка на зворотній стороні аркуша ухвали. Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 914/553/13-г учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду справи, а явка представника сторони у засіданні суду не була визнана обов'язковою, суд відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору оренди, акту приймання-передачі, повідомлень), копії яких подано позивачем до справи.

Представникам сторони, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

06.03.2013 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті орендної плати. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росана» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 23 357 грн. 93 коп., з яких 22 200 грн. 00 коп. заборгованість по сплаті орендної плати, 965 грн. 34 коп. пені та 192 грн. 59 коп. 3% річних. Позивач вказує, що згідно з договором оренди трансформаторної підстанції ТП-392 № 5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росана» надало відповідачу в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення трансформаторної підстанції ТП-392 площею 9 м 2 , що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Вербова, 15, яке належить на праві приватної власності позивачу.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати орендну плату на умовах, узгоджених сторонами в договорі.

Позивач наголосив, що з серпня 2012 року по грудень 2012 року відповідач не сплачував орендну плату, наслідком чого стало виникнення у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 22 200 грн. 00 коп. На дану суму позивач нарахував 965 грн. 34 коп. пені та 192 грн. 59 коп. 3% річних.

Відповідач позов не заперечив. Доказів погашення боргу не подав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

01.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росана» (орендодавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сармат» (орендарем згідно договору) було укладено договір оренди трансформаторної підстанції ТП-392 № 5. Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2012 року, відповідно до п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору «орендодавець» надає «орендарю» в оплатне користування нежитлове приміщення трансформаторної підстанції ТП-392 (споруда - літера Д-3 згідно технічного паспорта), площею 9 м, 2 та технологічні мережі як відокремлене майно, в подальшому «приміщення», що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Вербова, 15 та належать на праві власності «орендодавцю», а «орендар» сплачує останньому орендну плату, передбачену розділом 2 цього договору.

Згідно з Актом приймання-передачі від 01.01.2012 року приміщення передано в оренду орендарю. Відповідно до п. 2.1 договору, щомісячна орендна плата на момент підписання цього договору за нежитлове приміщення та використання технологічних мереж становить 3240 грн., а з 25.01.2012 року 4440 грн. 00 коп., відповідно до угоди № 1 про зміни до договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 01.01.2012 року і сплачується до 10-го числа поточного місяця ( п. 2.3 договору).

Позивач вказує і матеріалами справи не спростовано, що з серпня 2012 року по грудень 2012 року орендна плата відповідачем не вносилась. Заборгованість за вищезазначений період по сплаті орендної плати складає 22 200 грн. 00 коп.

З огляду на закінчення строку дії договору позивач надсилав відповідачу повідомлення про відмову від продовження орендних відносин № 57 від 12.10.2012 року, № 60 від 26.10.2012 року та № 78 від 29.11.2012 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як встановлено судом, між сторонами виникли зобов'язання на підставі укладеного договору оренди № 5 від 01.01.2012 року, відповідно до якого відповідач прийняв у тимчасове платне користування приміщення трансформаторної підстанції із технологічними мережами, які передаються в оренду разом з приміщенням, що знаходяться за адресою м. Львів, вулиця Вербова, 15, загальною площею 9 м 2 , згідно з актом приймання - передачі від 01.01.2012 року.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Істотними умовами договору оренди, відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном із наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як зазначено в п. 2.4 договору, орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату до 10-го числа поточного місяця. Починаючи з 25.01.2012 року розмір орендної плати становить 4400,00 грн., відповідно до угоди № 1 про зміни до договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 01.01.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, за період із серпня 2012 року по грудень 2012 року відповідачем орендна плата не вносилась.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зважаючи на викладене, як підтверджено долученими до справи доказами, оскільки відповідач прийняв у користування приміщення, проте, на порушення умов пунктів 1.2 та 2.4 договору оренди не проводив оплати за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 200 грн. 00 коп. основного боргу за визначений період є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку затримання орендного платежу «орендар» виплачує «орендодавцю» пеню з несплаченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не спростовано позовні вимоги та не представлено доказів оплати орендної плати за спірний період з серпня по грудень 2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок пені та 3% річних відповідно до вимог законодавства та встановив, що сума пені становить 962 грн. 63 коп., а сума 3 % річних - 192 грн. 54 коп., оскільки у 2012 році було 365 календарних днів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат» (79039, м. Львів вул. Роксоляни, 31/29, код ЄДРПОУ 30274630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росана» (79058, вул. Вербова, 15, код ЄДРПОУ 25227029) 22 200 грн. 00 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 962 грн. 63 коп. пені, 192 грн. 54 коп. 3 % річних та 1720 грн. 33 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 грн. 71 коп. пені та 0 грн.05 коп. річних.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Росана» (79058, вул. Вербова, 15, ідн. код 25227029) 106 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 11.03.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв