Рішення

від 04.03.2013 по справі 910/778/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/778/13 04.03.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМ ГРУП"

про: стягнення 622 692,55 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Криворот Л.Ю. - представник за довіреністю від 17.07.2012, б/н.

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "МСМ ГРУП" та товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" Дистриб'юторського договору від 20.12.2011 № 670-Мл-БМК/Дст, останній поставив відповідачеві товар, а відповідач його отримав, але не оплатив.

Крім того, між позивачем та фактором - публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» укладено Договір факторингу від 27.03.2012 № 40312Y2, згідно з яким позивач відступив факторові права грошової вимоги, зокрема, до відповідача. Однією з умов зазначеного договору є те, що позивач несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі Дистриб'юторського договору.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Дистриб'юторським договором від 20.12.2011 № 670-Мл-БМК/Дст, позивач, як поручитель, сплатив факторові заборгованість відповідача перед фактором.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем грошового зобов'язання за Дистриб'юторським договором від 20.12.2011 № 670-Мл-БМК/Дст.

З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 622.692,55 грн., з яких: 614.930,74 грн. - основна заборгованість; 2.503,20 грн. - пені та 5.258,61 грн. - 10 % штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 порушено провадження у справі № 910/778/13. Розгляд справи призначено на 11.02.2013, про що відповідач, в свою чергу, повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення відповідачеві кореспонденції, якою надсилалася зазначена ухвала суду.

У зв`язку із перебуванням судді Балац С.В. у відрядженні, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 справу № 910/778/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Суддя Бондаренко Г.П., ухвалою від 11.02.2013, справу № 910/778/13 прийняв до свого провадження, а її розгляд призначив на 04.03.2013. Ухвалу суду від 11.02.2013 відповідач отримав, про що свідчить повідомлення поштового зв'язку про вручення відповідної кореспонденції.

Приймаючи до уваги повернення судді Балац з відрядження, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 справу № 910/778/13 передано на розгляд судді Балац С.В.

Суддя Балац С.В., ухвалою від 04.03.2013, справу № 910/778/13 прийняв до свого провадження, а її розгляд призначив на 04.03.2013.

Відповідач повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання належним чином, але відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат", як постачальником (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МСМ ГРУП", як дистриб'ютором (надалі - відповідач) було укладено Дистриб'юторський договір від 20.12.2011 № 670-Мл-БМК/Дст (надалі - Договір).

З предмету Договору вбачається, що на умовах Договору позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача окремими партіями товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар, розміщувати рекламні матеріали, проводити рекламні акції з метою збільшення кінцевих споживачів товару (п. 2.1 Договору).

У відповідності до п. 4.1.2 Договору, на умовах, визначених Договором, відповідач зобов'язався оплачувати товар в строки, передбачені положеннями Договору, за цінами, діючими на день відвантаження відповідної партії товару або вказаними в товарній (товарно-транспортній, видатковій) накладній.

Крім того, 27.03.2012 між позивачем та публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - фактор) укладено Договір факторингу від 27.03.2012 № 40312Y2 (надалі - Договір факторингу). Відповідно до предмету Договору факторингу позивач відступає факторові відповідно до умов зазначеного договору права грошової вимоги, зокрема, до відповідача, а фактор передає грошові кошти в розпорядження позивача на умовах Договору факторингу в межах ліміту відповідача та індивідуального ліміту позивача на строк, визначений п. 2.5, за плату, визначену в п. 2.4 згаданого договору (п. 2.1 Договору факторингу).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з п. 2.2 Договору факторингу, протягом строку дії зазначеного Договору кожне право грошової вимоги до відповідача вважається придбаним фактором (відступленим позивачем) з дати підписання сторонами відповідної Додаткової угоди з Реєстром, але не раніше дати сплати фактором позивачеві первісної суми за цим правом грошової вимоги.

У випадку, якщо відповідно до Договору факторингу позивач відступає факторові право грошової вимоги до відповідача, всі інші права вимоги позивача, що випливають з Договору, переходять до фактора разом з відступленими правами грошової вимоги (п. 2.3 Договору факторингу).

Пунктом 7.1.2 Договору факторингу передбачено, що позивач виступає поручителем перед фактором щодо виконання відповідачем зобов'язань по сплаті коштів за Договором, право вимоги яких відступлено позивачем факторові відповідно до умов Договору факторингу, позивач несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі Договору.

Як вбачається з п. 5.3.3 Договору факторингу, у випадках невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, право грошової вимоги, за якою відступлено позивачем факторові, починаючи з дня такого порушення починає діяти Додатковий період, після закінчення кого у фактора виникає право грошової вимоги до позивача як поручителя за Договором факторингу на підставі ст. 7 зазначеного Договору. Позивач перераховує факторові кошти на виконання зобов'язань за цим правом грошової вимоги у порядку, передбаченому п. 7.1.2.

Згідно з п. 7.1.2 у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті коштів за Договором, право грошової вимоги, за якою відступлено позивачем факторові, позивач, як солідарний боржник (поручитель відповідача) зобов'язується не пізніше останнього дня додаткового періоду оплатити факторові прострочену заборгованість відповідача в повному обсязі, право стягнення якої належить факторові на підставі Договору факторингу та умов Договору.

При виконанні позивачем, як поручителем, зобов'язань по оплаті факторові сум заборгованості відповідача за Договором, до нього переходять усі права фактора вимагати від відповідача відшкодування у повному обсязі виплат зроблених позивачем, як поручителем, на користь фактора (п. 7.1.4 Договору факторингу).

До Договору факторингу 15.10.2012 між позивачем та фактором укладено додаткову угоду № 1/3, згідно з якою останні у пункті 1 встановили перелік боржників, в який входить відповідач.

У зв'язку з укладенням між позивачем та фактором Договору факторингу, між позивачем та відповідачем 26.09.2012 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої останні п. 8.3 Договору виклали у наступній редакції:

За грошовими зобов'язаннями відповідача перед фактором, які виникають внаслідок відступлення йому позивачем прав грошових вимог за Договором факторингу, відповідач буде зобов'язаний здійснювати на користь фактора, на відповідний рахунок останнього, платежі за товар у повному обсязі в строк не більше ніж 35 календарних днів з моменту отримання товару, незалежно від інших умов Договору та наявності спорів, претензій та взаємозаліків між позивачем та відповідачем.

Крім того, п. 2 Додаткової угоди № 1 від 26.09.2012 сторони змінили п. 8.4 Договору та виклали його у такій редакції: «датою оплати товару по Договору вважається дата надходження коштів на поточний рахунок позивача або на рахунок фактора за Договором факторингу.».

Також між позивачем та відповідачем 09.11.2012 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якою сторони внесли до п. 8.3 Договору наступні зміни: за грошовими зобов'язаннями відповідача перед фактором, які виникають внаслідок відступлення йому позивачем прав грошових вимог за Договором факторингу, відповідач буде зобов'язаний здійснювати на користь фактора, на відповідний рахунок останнього, платежі за товар у повному обсязі в строк не більше ніж 17 календарних днів з моменту отримання товару, незалежно від інших умов Договору та наявності спорів, претензій та взаємозаліків між позивачем та відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар, а останній його отримав. Факт отримання відповідачем товару, підтверджується підписами уповноважених останнім осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей, у видаткових накладних, які водночас скріплені печаткою або штампом підприємства відповідача.

Проте, відповідач, взяті на себе грошові зобов'язання за Договором та Додатками до нього не виконав, за отриманий ним товар із позивачем у встановлені строки не розрахувався.

Внаслідок порушення відповідачем умов Договору та Додатків до нього, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 673.609,28 грн. Розмір заборгованості відповідача підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями видаткових накладних та актом звірки взаємних розрахунків, який проведений сторонами спору станом на листопад 2012. Зазначений акт взаємних розрахунків підписаний з обох сторін даного спору та скріплений печатками підприємств.

Сторонами спору було проведено взаємозалік заборгованості на суму 58.678,54 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений йому товар становить 614.930,74 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором та Додатками до нього, позивач, як поручитель перед фактором за виконання відповідачем свого обов'язку за Договором, сплатив факторові грошові кошти у розмірі 390.458,80 грн.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як вбачається з частин 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений йому, але не оплачений товар, у розмірі 614.930,74 грн., з яких: 390.458,80 грн. - право фактора щодо грошової вимоги до відповідача та 224.471,94 грн. - сума заборгованості за поставлений відповідачеві товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів щодо оплати вартості товару на загальну суму 614.930,74 грн. суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не оспорений.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі на загальну суму 614.930,74 грн.

Оскільки Відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку оплати товару на умовах Договору відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, у випадку затримки оплати вартості товару на строк, що перевищує 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує позивачеві штраф у розмірі 10 відсотків від вартості неоплаченого в строк товару.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2.503,20 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 % штрафу у розмірі 5.258,61 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСМ ГРУП» (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, корпус 3; код ЄДРПОУ: 36426628, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський молочний комбінат» (09172, Київська обл., Білоцерківський район, с. Томилівка, вул. Узинська, 2; код ЄДРПОУ: 33689118, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму основного боргу у розмірі 614.930,74 (шістсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 74 коп., пеню у розмірі 2.503,20 (дві тисячі п'ятсот три) грн. 20 коп.; 10 % штрафу у розмірі 5.258,61 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 61 коп.; 12.453,85 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2013 року.

Суддя С.В. Балац