Рішення

від 17.02.2009 по справі 15/315 (23/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/315 (23/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09                                                                                           Справа№ 15/315 (23/20)

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

при секретарі Качур Ю.

          за участю представників сторін:

Позивача –ХХХХХХХХ –представник, ХХХХХХХХ - директор

Відповідача –не з'явився  

розглянув матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого комерційного підприємства “Термінал Лтд”, м. Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель”, м. Львів, про стягнення 37477,90 грн.

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим комерційним підприємством “Термінал Лтд”, м. Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель”, м. Львів, про стягнення 37477,90 грн., з яких 16575 грн. –заборгованість з орендної плати, 13959 грн. –неодержана вигода, 6943,90 грн. –3% річних.

Ухвалою від 28.01.2008 р. господарський суд Львівської області (суддя Бортник О.Ю.) порушив провадження у справі та призначив розгляд на 19.02.2008 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель” на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче комерційне підприємство “Термінал Лтд” 28802,33 грн. орендної плати та збитків, 1438 грн. –3% річних та судові витрати, виселено товариство з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель” з займаних складських приміщень №№ 7, 8, 9 та частково №2 загальною площею 78 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Тернопільська, 42б. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 р. рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Укрінвесткабель” –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 р. було частково задоволено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель”, залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 р. та рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. у справі №23/20 в частині виселення товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель” з займаних складських приміщень №№ 7, 8, 9 та частково №2 загальною площею 78 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Тернопільська, 42б; а в решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 р. та рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. у справі №23/20 скасовано та в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

При цьому, в частині вимог про стягнення суми орендної плати та неотриманих доходів Вищий господарський суд України звернув увагу судів на відсутність у матеріалах справи належно засвідчених копій документів, які підтверджують факт часткового погашення відповідачем перед позивачем заборгованості у визнаній сумі 9172,15 грн.. В частині вимог про стягнення трьох відсотків річних Вищий господарський суд України вказав на неврахування п. 4.1. договору оренди, відповідно до якого розмір орендної плати, а відтак і база для нарахування 3% річних, підлягає індексації відповідно до рівня інфляції.

          09.12.2008 р. господарський суд Львівської області порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 20.01.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах господарського суду від 20.01.2009 р., 03.02.2009 р., 12.02.2009 р..

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній доказами.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, розрахунках. Ствердив, зокрема, що 01.12.2005 р. між сторонами був укладений договір оренди приміщення №63/2, відповідно до якого відповідач отримав в оренду приміщення у м. Львові по вул. Тернопільській, 42б. Орендна плата була встановлена в розмірі 1551 грн. в місяць і підлягала сплаті з урахуванням її індексації. Договір був розірваний у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати 13.04.2007 р., однак, відповідач продовжував займати спірні приміщення до 25.12.2007 р., тобто, приміщення перебувало в користуванні відповідача 24 місяці та 15 днів. Ствердив, що сума боргу відповідача становить 28802,33 грн. (з урахуванням сплачених відповідачем 9172,15 грн.), а сума 3% річних з урахуванням індексації орендної плати становить 1438 грн.. Просить позов задовольнити.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву по справі не надав, участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив. З матеріалів справи вбачається, що в основі заперечень відповідача було посилання на факт не розірвання договору оренди та відсутність заборгованості по орендній платі у зв'язку із врахуванням вартості поставлених позивачу матеріалів.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.12.2005 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди приміщення №63/2, згідно із п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення за адресою м. Львів, вул. Тернопільська, 42б, а саме: офісне приміщення, яке складається  з двох кімнат та складського приміщення. Загальна орендована площа становить 78 кв.м., у т.ч. офісне приміщення –43 кв.м., складське приміщення –35 кв.м.. Відповідно до п. п. 4.1., 4.3. договору, за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату не залежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі 25,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі за офісне приміщення і 15,15 грн. за 1 кв.м. складського приміщення, усього –1551 грн. в місяць з врахуванням ПДВ. Нарахування орендної плати здійснюється після передачі орендодавцем орендареві приміщення за актом прийому –передачі. Розмір орендної плати підлягає індексації відповідно до рівня інфляції національної валюти України. Орендар зобов'язався сплачувати шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця належну суму орендної плати щомісячно, але не пізніше 5 числа наступного місяця за тим, за який проводиться оплата.

10.12.2005 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі №1/11, яким сторони засвідчили передачу відповідачеві приміщень в оренду.

Згідно із п. 6.2. договору, строк його дії встановлено до 01.11.2006 р.. Однак, як вбачається з матеріалів справи, враховуючи відсутність заперечень жодної з сторін, зокрема, позивача щодо продовження використання приміщень відповідачем протягом одного місяця після закінчення договору оренди, суд прийшов до висновку, що договір №63/2 у відповідності до ст. 764 ЦК України був пролонгований на новий строк. Зазначений висновок підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 р..

У відповідності до п. 5.3. договору, орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати договір оренди у випадку порушень договору, зокрема, в частині строків сплати орендної плати. Зазначене положення відповідає вимогам ч. 1 ст. 188 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поштовою квитанцією, у зв'язку із несплатою орендної плати у встановлені строки, позивач 11.04.2007 р. надіслав відповідачу листа №5 від 20.03.2007 р. з повідомленням про розірвання договору та вимогою про сплату заборгованості та виселення. Однак, відповідач приміщень не звільнив, що підтверджується, зокрема, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.02.2008 р., з якої вбачається, що відповідач продовжував користуватись приміщенням до 25.12.2007 р., оскільки, з 25.12.2007 р. позивач перестав допускати відповідача до приміщень, у яких продовжувало знаходитись його майно. Доказів зворотнього суду не надано, а мотиви постанови знаходять підтвердження у матеріалах справи та поясненнях сторін.

Враховуючи наведене, з урахуванням додаткових двох днів на поштовий обіг листа №5 відповідно до п. 14 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Міністерством транспорту і зв'язку України від 14.11.2005 р. №759, відповідач використовував орендовані приміщення на підставі договору оренди приміщень №63/2.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними розрахунками, за вказаний період без урахування індексації відповідач повинен був сплатити 37974,48 грн.. Однак, як вбачається з виписок банку та визнається позивачем, відповідач фактично сплатив за оренду приміщень лише 8240 грн.. Таким чином, без урахування індексації, сума заборгованості за вказаний період використання майна становить 29734,48 грн.. Доказів проведення більшої оплати суду не надано, а документи, які свідчать про оплату за електроенергію до уваги не приймаються, оскільки відповідно до п. 4.4. договору оренди приміщення №43/2, компенсація за використану електроенергію згідно із показами лічильника за діючими тарифами підлягає сплаті відповідачем не в рахунок, а понад суму орендної плати. Не приймаються до уваги також посилання відповідач на поставку товарно-матеріальних цінностей позивачу згідно із накладною №1422 від 17.12.2004 р., оскільки доказів настання права вимоги по цій сумі відповідно до ст. 530 ЦК України суду не надано, як і доказів підставності її зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України. Зазначена накладна підтверджує існування між сторонами окремого договору, спір щодо належного виконання якого за наявності підстав може бути предметом окремого судового розгляду. У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. ст. 623, 22 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. При цьому, збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вимагає стягнення збитків з розрахунку суми орендної плати, зафіксованої у договору №63/2, відповідач фактично протягом спірного періоду ці приміщення використовував, а відтак, розмір орендної плати, передбачений договором, був би отриманий позивачем за умови належного виконання відповідачем своїх зобов'язань. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в частині стягнення суми орендної плати та збитків у зв'язку із використанням майна після розірвання договору, позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача 29734,48 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути суму 3% річних, виходячи з розміру орендної плати, передбаченого договором, без застосування індексу інфляції. На виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, судом була з'ясована правова позиція позивача щодо цього. Позивач наполягає на своїх позовних вимогах у меншому розмірі –без врахування індексу інфляції, а саме в сумі 1438 грн., що підтверджується розрахунком, наданим при новому розгляді справи. Передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу суду за межі позовних вимог з матеріалів справи не вбачається. Враховуючи права позивача, передбачені у ст. 22 ГПК України, суд приходить до висновку, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача заявленої суми 3% річних –1438 грн.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволений вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 60 75, 80 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель” (м. Львів, вул. Стрийська, 53/19, ЄДРПОУ 32053472) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче комерційне підприємство “Термінал Лтд” (м. Львів, вул. Енергетична, 3, ЄДРПОУ 19339379) 31172,48 грн..

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвесткабель” (м. Львів, вул. Стрийська, 53/19, ЄДРПОУ 32053472) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче комерційне підприємство “Термінал Лтд” (м. Львів, вул. Енергетична, 3, ЄДРПОУ 19339379) 311,72 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Костів Т.С.