Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
25 лютого 2013 р. № 2а-12915/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Севастьяненко К.О.,
при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,
за участю: представника позивача - Денисенко Н.В.,
представника відповідача - Калініної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000300042 від 20.07.2012 року, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 318 651,00 грн., з яких 299 622,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -19029,00 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000310042 від 20.07.2012 року, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 525 825 грн., з яких 525 824 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000620042 від 21.11.2012 року, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 313 299,00 грн., з яких 294 240,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 029,00 грн.
- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000630042 від 21.11.2012 року, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 504 995 грн., з яких 504 994 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 року про результати документальної позапланової перевірки ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" по взаємовідносинам з ТОВ «Снекк-Фрутт» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0000300042 та №0000310042 від 20.07.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в зазначеному акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Снекк-Фрутт» підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій. Доказів нікчемності спірних правочинів складений податковий органом акт перевірки не містить. Крім того, позивач вказав, що за наслідком адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0000300042 та №0000310042 від 20.07.2012 року, останні були частково скасовані, а сума грошового зобов'язання - зменшена та прийняті податкові повідомлення рішення № 0000620042 та № 0000630042 від 21.11.2012 р., які, на думку позивача, також підлягають скасуванню, як незаконні та необґрунтовані.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що податкові та видаткові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, крім того у позивача відсутні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з придбання сировини для кондитерського виробництва у ТОВ «Снекк-Фрутт», а саме: довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, що свідчить про укладення позивачем з зазначеним контрагентом нікчемних правочинів, що містять безтоварний характер з метою отримання податкової вигоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов, просив у задоволенні позову відмовити. Додатково пояснив, що за результатами адміністративного оскарження - податкові повідомлення-рішення: №0000300042 та №0000310042 від 20.07.2012 року є відкликаними в силу закону.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що, позивач, Приватне акціонерне товариство «Хлібзавод «Салтівський» , пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи - код 31340536, місцезнаходження: 61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку як платник податків в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Снекк-Фрутт» (код ЄДРПОУ - 33506328) за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 року (т.1 а.с. 53-82).
Згідно висновків акту перевірки встановлено наступні порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський":
1. відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 135, 138, 187, 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок операцій з сировиною, отриманих від ТОВ «Снекк Фрутт» , та реалізованими покупцям - не є дійсними.
2. п. 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 525 824,00 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2011 - 231 612,00 грн., 2 квартал - 250 449,00 грн., 3 квартал 2011 - 43763,00 грн.
3. п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на загальну суму 299 622,00 грн., у тому числі по періодах: за період січень 2011 р. - на суму ПДВ 12610,00 грн., за період лютий 2011 р. - на суму ПДВ 104985,00 грн., за період березень 2011 р. - на суму ПДВ 56412,00 грн., за червень 2011 р. - на суму ПДВ 87560,00 грн., за період липень 2011 р. - на суму ПДВ 38055,00 грн.
На підставі акту перевірки №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000300042 від 20.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 318 651,00 грн., з яких 299 622,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -19029,00 грн.;
- №0000310042 від 20.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 525 825 грн., з яких 525 824 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. (т. 1 а.с. 9-10, 11-12).
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби у Харківській області із скаргою про скасування цих рішень. За наслідками розгляду скарги Державною податковою службою у Харківській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 4967/10/10.2-17 від 03.10.2012 р., відповідно до якого податкові повідомлення-рішення скасовані в частині, а саме: №0000300042 від 20.07.2012 року було скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 5 382,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000310042 від 20.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 20 830,50 грн., в іншій частині вказані рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (т. 1 а.с. 13-16).
Позивач, не погодившись з рішенням ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги № 4967/10/10.2-17 від 03.10.2012 р., оскаржив зазначене рішення та податкові повідомлення-рішення №0000300042 та №0000310042 від 20.07.2012 року до Державної податкової служби України.
Рішенням № 4928/0/61-12/10-2115 від 07.11.2012 року ДПС України залишила податкові повідомлення-рішення № 0000300042 та № 0000310042 від 20.07.2012 року та рішення ДПС у Харківській області № 4967/10/10.2-17 від 03.10.2012 р. - без змін (т. 1 а.с. 17-19).
Крім того, судом встановлено, що на підставі акту перевірки ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 року відповідачем 21.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000620042 від 21.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 313 299,00 грн., з яких 294 240,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 029,00 грн.
- № 0000630042 від 21.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 504 995 грн., з яких 504 994 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (т. 1 а.с. 85-86).
З огляду на вище встановлені обставини, суд приходить до висновку, що контролюючий орган зменшив нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 року.
У відповідності пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, а у відповідності до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, надалі - Порядок № 985) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 5.3. зазначеного Порядку передбачено, що у випадку, визначеному підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 0000620042 та № 0000630042 від 21.11.2012 року отримані позивачем 23.11.2012 року, представником відповідача доказів зворотнього до суду надано не було.
Відповідно до п. 3.4. Порядку № 985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.
Таким чином, керуючись зазначеними нормами чинного законодавства, зважаючи на той факт, що за наслідками оскарження в адміністративному порядку, з урахуванням рішень Державної податкової служби в Харківській області та Державної податкової служби України СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000620042 від 21.11.2012 року та № 0000630042 від 21.11.2012 року, враховуючи положення пп. 60.1.3 та п. 60.4 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення №0000300042 від 20.07.2012 року та №0000310042 від 20.07.2012 року є відкликаними в силу закону.
Отже, оскільки податкові повідомлення-рішення №0000300042 від 20.07.2012 року та №0000310042 від 20.07.2012 року України є відкликаними, тобто такими, що втратили юридичну силу, то вони не тягнуть за собою обов'язку позивача щодо сплати за ними, а отже не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Зважаючи на вказані обставини в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000300042 від 20.07.2012 року та №0000310042 від 20.07.2012 року необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000620042 від 21.11.2012 року та № 0000630042 від 21.11.2012 року суд зазначає наступне.
З дослідженого судом акту перевірки №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 р. судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували, викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Снекк Фрутт».
Таких висновків відповідач дійшов, зокрема, на підставі акту № 153/22-5/33506328 від 12.04.2012 року, складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снекк Фрутт» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за 2011 рік, на підставі якого зроблено висновок про відсутність реальності угод по придбанню товарів та послуг по ланцюгу постачання.
З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" в результаті операцій, проведених з ТОВ «Снекк Фрутт», діяв з метою отримання податкової вигоди.
Перевіряючи висновки акту перевірки ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення - рішення № 0000620042 від 21.11.2012 року та № 0000630042 від 21.11.2012 року на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного .
Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" є: 15.81.0 - виробництво хліба та хлібобулочних виробів, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.24.0 - роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами, 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 74.82.0 - пакування (т. 2 а.с. 107).
Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, не заперечує факт здійснення позивачем такого виду діяльності як виробництво хлібобулочних виробів, що знайшло своє відображення в акті перевірки позивача.
Судом встановлено, що між позивачем, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", (покупець) та ТОВ «Снекк-Фрутт» (постачальник) був укладений договір поставки № 01/12 від 01.12.2010 р. (т. 1 а.с. 110-111), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю, а покупець прийняти та сплатити сировину для кондитерського виробництва в кількості та по цінам, вказаним в накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору постачання товару здійснювалось транспортом постачальника та за його рахунок.
Згідно з п. 3.2 договору розрахунок за товар здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
На виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ «Снекк-Фрутт» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року передало у власність ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" сировину для кондитерського виробництва (курагу, арахіс, мак, кунжут, корицю, родзинки, какао, молоко сухе знежирене, кокосову стружку, ванілін) на загальну суму 2 579 064,00 грн., у тому числі ПДВ - 429 844,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.
Так, на суму поставленого товару ТОВ «Снекк-Фрутт» виписало та надало позивачу видаткові накладні: від 06.01.11р. № РН-0000012, від 14.01.11р. № РН-0000024, від 18.01.11р. № РН-0000035, від 20.01.11 р. № РН-0000040, від 21.01.2011 р. РН-0000045, від 24.01.11р. № РН-0000048, від 27.01.11р. № 55, від 01.02.11р. № 80, від 03.02.11р. № 84, від 04.02.11р. № 87, від 09.02.11р. № 96, від 17.02.11р. № 108, від 18.02.11р. № 110, від 25.02.11р. № 114, від 02.03.11р. №16, від 04.03.11р. № 17, від 11.03.11р. № 18, від 16.03.11р. № 20, від 18.03.11р. № 21, від 25.03.11р. № 22, від 29.03.11р. № 23, від 31.03.11р. № 24, від 01.04.11р. № 1, №2, від 08.04.11р. № 011, від 12.04.11р. № 030, від 13.04.11р. № 031, №032, від 19.04.11р. № 040, № 041, від 20.04.11р. № 048, від 22.04.11р. № 052, від 28.04.11р. № 061, від 29.04.11р. № 066, № 067, від 13.05.11р. № РН-0000014, від 18.05.11р. № РН-0000025, від 20.05.11р. № РН-0000030, від 25.05.11р. № РН-0000032, від 27.05.11р. № РН-0000041, від 31.05.11р. № РН-0000045, від 06.06.11р. № РН-000007, від 07.06.11р. № РН-000008, від 10.06.11р. № РН-000019, від 17.06.11р. № РН-000032, від 23.06.11р. № РН-000047, від 01.07.11р. № РН-0001, від 07.07.11р. № РН-00017, від 11.07.11р. № 18, від 12.07.11р. № 19, від 15.07.11р. № 26, від 20.07.11р. № РН-00032, від 22.07.11р. № 35 (т. 1 а.с. 114-220) та податкові накладні: № 78 від 23.06.11р., № 12 від 06.01.11р., № 27 від 06.05.11р., № 48 від 24.01.11р., № 45 від 21.01.11р., № 40 від 20.01.11р., № 35 від 18.01.11р., № 24 від 14.01.11р., № 21 від 12.01.11р., № 55 від 27.01.11р., № 3 від 01.02.11р., № 8 від 04.02.11р., № 14 від 09.02.11р., № 22 від 17.02.11р., № 23 від 18.02.11р., № 25 від 25.02.11р., № 6 від 03.02.11р., № 58 від 31.03.11р., № 56 від 29.03.11р., № 46 від 25.03.11р., № 34 від 18.03.11р., № 28 від 16.03.11р., № 21 від 11.03.11р., № 20 від 11.03.11р., № 11 від 04.03.11р., № 5 від 02.03.11р., № 101 від 29.04.11р., № 102 від 29.04.11р., № 97 від 28.04.11р., № 86 від 22.04.11р., № 81 від 20.04.11р., № 76 від 19.04.11р., № 75 від 19.04.11р., № 46 від 12.04.11р., № 54 від 13.04.11р., № 55 від 13.04.11р., № 36 від 08.04.11р., № 2 від 01.04.11р., № 1 від 01.04.11р., № 90 від 31.05.11р., № 83 від 27.05.11р., № 77 від 25.05.11р., № 66 від 20.05.11р., № 59 від 18.05.11р., № 45 від 13.05.11р., № 77 від 23.06.11р., № 58 від 17.06.11р., № 37 від 10.06.11р., № 24 від 07.06.11р., № 19 від 06.06.11р., № 9 від 02.06.11р., № 60 від 22.07.11р., № 56 від 20.07.11р., № 49 від 15.07.11р., № 40 від 12.07.11р., № 35 від 11.07.11р., № 26 від 07.07.11р., № 1 від 01.07.11р. на загальну суму 2 579 064,00 грн., у тому числі ПДВ - 429 844,00 грн. (т.1 а.с. 222-250, т. 2 а.с. 1-29).
Товар було отримано працівником ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» ОСОБА_3 на підставі довіреностей на отримання ТМЦ, перелік яких зазначений в електронному реєстрі довіреностей позивача за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2011 р., долученому до матеріалів справи (т. 2 а.с. 106). Трудові відносини ОСОБА_3 з позивачем підтверджені наданою суду представником позивача довідкою № 45 від 22.02.2013 р. та випискою з наказу № 108-к від 11.06.2012 р. (т. 2 а.с. 179-180). Відповідно до пояснень представника позивача отриманий товар відразу оприбутковувався на складі працівниками ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», що підтверджується підписами вказаних осіб на видаткових накладних. Трудові відносини останніх з позивачем підтверджені наданими суду довідками та виписками з наказів (т. 2 а.с. 156-180).
Факт поставки товару підтверджується приєднаними до матеріалів справи прибутковими ордерами: № 1324 від 06.05.11р., № 40 від 06.01.11р., № 75 від 12.01.11р., № 37 від 14.01.11р., № 128 від 18.01.11р., № 152 від 20.01.11р., № 60 від 21.01.11р., № 182 від 24.01.11р., № 81 від 27.01.11р., № 148 від 01.02.11р., № 119 від 03.02.11р., № 123 від 04.02.11р., № 374 від 09.02.11р., № 161 від 17.02.11р., № 477 від 18.02.11р., № 558 від 25.02.11р., № 615 від 02.03.11р., № 638 від 04.03.11р., № 708 від 11.03.11р., № 780 від 16.03.11р., № 279 від 18.03.11р., № 304 від 25.03.11р., № 921 від 29.03.11р., № 326 від 31.03.11р., № 588 від 01.04.11р., № 335 від 01.04.11р., № 1048 від 08.04.11р., № 382 від 12.04.11р., № 385 від 13.04.11р., № 1090 від 13.04.11р., № 427 від 19.04.11р., № 1157 від 19.04.11р., № 434 від 20.04.11р., № 1208 від 22.04.11р., № 1253 від 28.04.11р., № 769 від 29.04.11р., № 485 від 29.04.11р., № 521 від 13.05.11р., № 542 від 18.05.11р., № 1453 від 20.05.11р., № 32 від 25.05.11р., № 1534 від 27.05.11р., № 1565 від 31.05.11р., № 309 від 06.06.11р., № 310 від 07.06.11р., № 1683 від 10.06.11р., № 1735 від 17.06.11р., № 1782 від 23.06.11р., № дублікат від 01.07.11р., № 411 від 07.07.11р., № 1935 від 11.07.11р., № 1940 від 12.07.11р., № 1979 від 15.07.11р., № 456 від 20.07.11р., № 2049 від 22.07.11р.
Крім того, судом досліджені надані представником позивача сертифікати та декларації якості, висновки державних санітарно-епідемологічних експертиз поставленого ТОВ «Снекк Фрутт» товару (т. 2 а.с. 125-146).
Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.
Позивач, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» повністю розрахувався з ТОВ «Снекк-Фрутт» за поставлений товар у безготівковій формі - шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Снекк-Фрутт» суми у розмірі 2 579 064,00 грн., що підтверджується виписками з банку (т. 1 а.с. 37-97).
З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Снекк-Фрутт» господарських операцій.
Також судом встановлено, що на момент укладення спірного правочину та виписування спірних податкових накладних ТОВ «Снекк-Фрутт» було у встановленому законодавцем порядку зареєстровано юридичною особою та платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Таким чином, ТОВ «Снекк-Фрутт» мав право у перевіряємому періоді на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Снекк-Фрутт» при укладанні і виконанні договорів поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
За таких умов, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» та його контрагент ТОВ «Снекк-Фрутт» договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.
Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Судом не приймаються до уваги заперечення позивача в частині того, що видаткові та податкові накладні, виписані контрагентом позивача, не містять необхідних реквізитів, оскільки зазначене твердження відповідача спростовується дослідженими в судовому засіданні та долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями видаткових та податкових накладних, складених відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".
Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.
Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31.03.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.
Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ТОВ «Снекк Фрутт» підтверджені документально та були здійсненні для провадження господарської діяльності позивача.
Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.1.1 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки №246/42-013/31340536 від 07.07.2012 року щодо порушення ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» положень податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства - необґрунтованими.
Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору № 01/12 від 01.12.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Снекк Фрутт» постачання товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок.
Отже, обов'язок поставки товару за зазначеним договором лежить на постачальнику - ТОВ «Снекк Фрутт».
Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача на необхідність для підтвердження реальності господарських операцій надання позивачем доказів в'їзду та виїзду на територію ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» автомобілів, якими доставлявся товар від ТОВ «Снекк Фрутт» до позивача.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363) - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист, журнал реєстрації в'їзду та виїзду на територію підприємства автомобілів, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Спір по справі склався, в тому числі, з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються, у тому числі, на висновках акту № 153/22-5/33506328 від 12.04.2012 року, складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снекк Фрутт» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за 2011 рік, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.
Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем, а саме: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 135, 138, 187, 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями, дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок операцій з сировиною, отриманих від ТОВ «Снекк Фрутт» , та реалізованими покупцям - не є дійсними, суд зазначає, що вказаний висновок відповідача в акті перевірки спростовується матеріалами справи. Представником відповідача в судовому засіданні належних пояснень та доказів з приводу зазначеного порушення суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.
З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» були отримані податкові накладні від ТОВ «Снекк Фрутт» (яке є платником податку на додану вартість), які за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства України та засвідчують факт отримання позивачем товарів, повністю сплачені кошти за ці товари, придбані товари використано у власній господарській діяльності підприємства, суд доходить висновку, що ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 299 622,00 грн., у тому числі: за період січень 2011 р. - на суму ПДВ 12610,00 грн., за період лютий 2011 р. - на суму ПДВ 104985,00 грн., за період березень 2011 р. - на суму ПДВ 56412,00 грн., за червень 2011 р. - на суму ПДВ 87560,00 грн., за період липень 2011 р. - на суму ПДВ 38055,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомленні-рішенні № 0000620042 від 21.11.2012 року та № 0000630042 від 21.11.2012 року, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, тому підлягають скасуванню.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС № 0000620042 від 21.11.2012 року та № 0000630042 від 21.11.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби:
- № 0000620042 від 21.11.2012 року;
- № 0000630042 від 21.11.2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (юридична адреса: вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, м. Харків, 61153, код: 31340536) витрати по сплаті судового збору в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 01.03.2013 року.
Суддя К.О. Севастьяненко
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.02.2013 |
Оприлюднено | 15.03.2013 |
Номер документу | 29913111 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Севастьяненко К.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні