Рішення

від 21.01.2009 по справі 20/171-08-3398

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/171-08-3398

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2009 р.Справа  № 20/171-08-3398

За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України;    

до відповідачів:  1. Одеської міської ради;

                              2.  Виконавчий комітет Одеської міської ради;  

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний заклад „Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП „Одеська залізниця”;  

про  визнання права власності.

                                                                                         Головуючий  суддя  Щавинська Ю.М.

                                                                                                                  Суддя  Фаєр Ю.Г.         

                                                                                                Суддя  Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явились.

Від Одеської міської ради: не з'явились.

Від Виконавчого комітету Одеської міської ради: не з'явились.

Від третьої особи-Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП "Одеська залізниця": Ківенко Л.М., головний лікар, діюча згідно статуту.

СУТЬ СПОРУ: Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомості, загальною площею 2 776,4 кв.м., які розташовані у                   м. Одеса по вул. Люстдорфська дорога, 1, та відображені у технічному паспорті від 14.03.2008року виготовленому КП „ОМБТІ та РОН”, а саме:

·          головний корпус лікарні –1679,2 кв.м.

·          харчоблок –375,8 кв.м.

·          архів –31,8 кв.м.

·           котельна –90,0 кв.

·          сарай 1 –29,7 кв.м.

·          прохідна –23,2 кв.м.

·          бокс –гараж - 208,7 кв.м.

·          господарчий корпус –244,6 кв.м.

·          дезкамера –49,3 кв.м.

·          центральне стерилізаційне відділення –44,1 кв.м.

·          пам'ятник.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що  відповідно до наказу начальника лікувально –санітарної служби Одесько –Кишинівської залізниці №66 від 02.10.1970 року з балансу дорожньої лікарні №1 було передано на баланс дитячої лікарні №1 всі корпуси, підсобні приміщення і приміщення з інвентарем та обладнанням лікарні по вул. Люстдорфська дорога, 1. Зазначене майно по теперішній час перебуває на балансі дорожньої дитячої клінічної лікарні і безперешкодно використовується цим лікувальним закладом.

Також позивач зазначає, що згідно наказу начальника Одесько –Кишинівської залізниці №173/НЗ-1 від 09.12.1970року „Про поліпшення медичного обслуговування стаціонарною та поліклінічною допомогою залізничників та їх сімей на дорозі” звільнене приміщення лікарні по вул. Люстдорфська дорога, 1, (Чорноморська дорога №1) було реконструйовано під дитячу дорожню лікарню.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2008року замінено третю особу –Дорожню дитячу клінічну лікарню Одеської залізниці її правонаступником, яким є Державний заклад „Дорожня дитяча лікарня ДП „Одеська залізниця”.

Ухвалою в.о. голови  господарського суду Одеської області від 13.10.2008року справу № 20/171-08-3398 передано на розгляд колегії суддів в наступному складі: суддя Щавинська Ю.М., суддя Фаєр Ю.Г., суддя Д"яченко Т.Г.

Згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області №347-р від 15.12.2008року у зв'язку з наданням судді Д"яченко Т.Г. відпустки з 08.12.2008року по 17.12.2008року на підставі наказу голови суду №303-в від 25.11.2008року у складі колегії при колегіальному розгляді справи №20/171-08-3398 було змінено суддю Д"яченко Т.Г. на суддю господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримував.

Представники відповідачів були присутні у судовому засіданні 10.11.2008р., але відзив на позов та витребувані судом документи не надали, у судове засідання 21.01.2009р. не з'явилися, про причини відсутності не повідомили, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 21.01.2009року представник позивача, діючий раніше на підставі довіреності №5068/16/14-08 від 11.07.2008р. (Ківенко Л.М. –головний лікар ДДКЛ), не був допущений до участі у справі в якості належного представника позивача у зв'язку із закінченням строку довіреності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п. 1.1 статуту Державний заклад  „Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП „Одеська залізниця” заснований на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України, а в порядку координаційної діяльності –Державному підприємству „Одеська залізниця”. Державний заклад „Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП „Одеська залізниця” є правонаступником прав обов'язків Дорожньої дитячої клінічної лікарні Одеської залізниці.

Наказом №66 від 02.10.1970 року начальника лікувально –санітарної служби Одесько –Кишинівської залізниці з балансу дорожньої лікарні №1 на баланс дитячої лікарні №1 було передано всі корпуси, підсобні приміщення і приміщення з інвентарем та обладнанням лікарні по вул. Люстдорфська дорога,1.

Відповідно до наказу начальника Одесько –Кишинівської залізниці №173/НЗ-1 від 09.12.1970року „Про поліпшення медичного обслуговування стаціонарною та поліклінічною допомогою залізничників та їх сімей на дорозі”, звільнене приміщення лікарні по вул. Люстдорфська дорога, 1 (Чорноморська дорога №1) було реконструйовано під дитячу дорожню лікарню.   

Як свідчать матеріали справи, спірні об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 1, тривалий час знаходяться на утриманні дорожньої дитячої клінічної лікарні Одеської залізниці та відображені в її самостійному балансі.

На замовлення Дитячої клінічної лікарні  Одеської залізниці КП „ОМБТІ та РОН” були проведені інвентаризаційні роботи та виготовлено технічний паспорт від 14.03.2008року на зазначений об'єкт нерухомості.

Листом від 29.09.2008року №6984/16/14-08 Міністерство транспорту та зв'язку України зверталося до Відповідача (Виконавчого комітету Одеської міської ради) з проханням оформити свідоцтво про право власності на об'єкт.

Листом від 19.12.2008року №3593 відповідачем (Одеська міська рада) було надано відповідь про відсутність підстав для оформлення свідоцтв про право власності у зв'язку з ненаданням необхідних документів (зокрема - акту комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, тощо).

Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та зв'язку України звернутися до господарського суду з відповідними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи, що відповідачем листом від 19.12.2008 року №3593 було відмовлено позивачу в оформленні права власності на зазначений об'єкт у зв'язку з відсутністю необхідної кількості правовстановлюючих документів, суд доходить висновку про правомірність звернення позивача із вимогами про визнання права власності.

Згідно зі ст. 6 Конституції (основний закон) УРСР 1937 року, що була чинна на момент будівництва спірних споруд, землі її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарського підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т.п.),  а також комунальні підприємства  і основний  житловий  фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.11 Конституції (основний закон) УРСР 1978року, відповідно до якої у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському   господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно  організованих  державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Відповідно до  ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI,  державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що об'єкти нерухомості загальною площею 2 776,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 1, належать до державної форми власності.

Як положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991року, так і  приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час),  держава визнана одним із  суб'єктів  права  власності  в Україні.

Указом Президії Верховної Ради України  від 30.08.1991р.  № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено,  що  підприємства,  установи  та  організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Враховуючи, що Державний заклад „Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП „Одеська залізниця” відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, суд доходить висновку, що об'єкти нерухомості (інвентарні номера № №10300010, 10300007, 10300006, 10300003, 10300005, 10300009, 10300002, 10310201), загальною площею 2 776,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 1, належать до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є  майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема,  здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Зазначене цілком кореспондується із ч. 2, 3  ст. 73 Господарського кодексу України, згідно з якими орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п. п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з  управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Державного закладу „Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП „Одеська залізниця” дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд  володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи  обов'язковість  дотримання суб'єктами цивільного обігу Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав  власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, яким встановлено, що державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомості  є обов'язковим елементом  при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов'язаних з реалізацією права власності, суд зазначає, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв'язку України як  органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об'єкт на виконання приведених вище законодавчих положень,  так і позбавляє даного суб'єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право  або інтерес, зокрема, шляхом,  визнання права. При цьому, згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Оскільки, як зазначалося раніше, управління майном, що знаходиться у державній власності, здійснюється державними органами, а Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до ст. 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, є одним з суб'єктів управління об'єктами державної власності, суд вважає за необхідне визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України  право власності на об'єкти нерухомості загальною площею 2 776,4 кв.м., які розташовані у м. Одеса по вул. Люстдорфська дорога, 1, та відображені у технічному паспорті виготовленому від 14.03.2008року КП „ОМБТІ та РОН”.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання права державної власності на об'єкти нерухомості, загальною площею 2 776,4 кв.м., які розташовані у м. Одеса по вул. Люстдорфська дорога, 1, а саме: головний корпус лікарні –1679,2 кв.м. (літера А), харчоблок –375,8 кв.м. (літера Б), архів –31,8 кв.м., котельна –90,0 кв. (літера К), сарай –29,7 кв.м. (літера В,Г), прохідна – 23,2 кв.м. (літера Э), бокс –гараж 208,7 кв.м. (літера Д –Д1), господарчий корпус –244,6 кв.м. (літера Е –Е1), дезкамера –49,3 кв.м. (літера Я1), центральне стерилізаційне відділення –44,1 кв.м. (літера Я2), пам'ятник, у відповідності до технічного паспорту від 14.03.2008року виготовленого КП „ОМБТІ та РОН”, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти на відповідача –Одеську міську раду.

   Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомості, загальною площею 2 776,4 кв.м., які розташовані у м. Одеса по вул. Люстдорфська дорога, 1, та відображені у технічному паспорті від 14.03.2008року виготовленому КП „ОМБТІ та РОН”, а саме:

·          головний корпус лікарні –1679,2 кв.м.

·          харчоблок –375,8 кв.м.

·          архів –31,8 кв.м.

·           котельна –90,0 кв.

·          сарай1 –29,7 кв.м.

·          прохідна –23,2 кв.м.

·          бокс –гараж 208,7 кв.м.

·          господарчий корпус –244,6 кв.м.

·          дезкамера –49,3 кв.м.

·          центральне стерилізаційне відділення –44,1 кв.м.

·          пам'ятник.

3.          Стягнути з Одеської міської ради (65004,м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Міністерства транспорту та зв'язку України (01135,м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) - витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 /вісімдесят п'ять / грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

                 Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

              Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

          Головуючий суддя                                                           Щавинська Ю.М.

          Суддя                                                                                  Фаєр Ю.Г.     

           Суддя                                                                                  Цісельський О.В.

рішення підписано 26.01.2009р.