Рішення

від 22.01.2009 по справі 17/61пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/61пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.09                                                                                 Справа № 17/61пд.

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міська афіша”, м. Луганськ

про стягнення 135 022 грн. 63 коп. та зобов'язання укласти договір

                                                                   Головуючий суддя –Фонова О.С.

Судді –Мінська Т.М., Пономаренко О.Є.

                                                      Представники:

від позивача –Яловєга О.Г., довіреність №01-16/83 від 26.02.2008;

від відповідача –Нікітін С.В., довіреність №3/1 від 20.10.2007.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

- стягнення з відповідача збитків в сумі 135 022 грн. 63 коп. за незаконне користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 01-16/524/1 від 10.11.2008);

-  зобов‘язання відповідача укласти договір №03-14/15-08 від 10.04.2008.

Відповідачем у судовому засіданні 01.12.2008 надано відзив на позовну заяву від 01.12.2008, згідно якого відповідач просить суд: відмовити позивачу у стягненні з ТОВ „Міська афіша” суми збитків у розмірі 135022,63 грн.; відмовити позивачу у вимозі укласти з ТОВ „Міська афіша” договору №03-14/15-08 від 10.04.2008, з підстав вказаних у відзиві.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

    в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Міська афіша” (відповідач у справі) звернулось до робочого органу Відділу реклами Луганської міської ради (позивач у справі) з заявою від 17.10.2007 б/н про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську (50 спеціальних конструкцій –тимчасові не світлові тумби розміром D=1,2 м х h=1,6 м. без права здійснення будівельних робіт), які використовуються для розповсюдження афіш, оголошень, плакатів та соціальної реклами строком на 5 років за адресами:

-          вул. 50 лєт Образованія СССР (зуп. Цирк);

-          вул. 50 лєт Образованія СССР (зуп. Площа біля цирку);

-          вул. Оборонная (зуп. стадіон «Авангард»з ліва);

-          вул. Оборонная (зуп. стадіон «Авангард»з.права);

-          вул. Советская (біля маг. «Пасаж»);

-          вул. Советская (біля маг. «Каштан електроніко));

-          вул. Коцюбінського (біля маг. «Кохана»);

-          вул. Коцюбінського - Вул. Демьохіна;

-          вул. Советская (вхід до центрального ринку);

-          вул. Советская (вхід до «луганського базару»з ліва);

-          вул. Советская (вхід до «луганського базару»з права);

-          вул. Оборонная (зуп. «Ляльковий театр»);

-          вул. Оборонная (в районі пам. Ф.Е. Дзержинському);

-          вул. Оборонная (зуп. 5а школа);

-          вул. 50 лєт СССР (зуп. кв. Дімітрова);

-вул. 50 лєт СССР (зуп. супермаркет «Марс»);

-          вул. Коцюбінського (вхід до скверу ВЛКСМ);

-          вул. Победоносная (зуп. кв. «Мірний»);

-          вул. Победоносная (зуп. кв. «Мірний»);

-          вул. Победоносная (зуп. кв. «Мірний»);

-          вул. Победоносная — вул. Краснознамьонная;

-          вул. Советская (зуп. к-р «Бурєвєснік»);

-          вул. Советская (зуп. к-р «Бурєвєснік»біля маг. «АТЛ»);

-          вул.Совєтская(зуп. Чапаева);

-          вул. Карпінского (зуп. СНУ);

-          вул. Карпінского —вул. Будьонного (біля СНУ);

-вул. Карпінского —вул. Будьонного (зуп. кв. Солнєчний);

-          вул. Градусова —вул. Годуванцева;

-          городок ОР (біля Храму);

-          вул. Ватутина (зуп кв. Дзержинського);          

-          вул. Советская —вул. Пятьоркіна (зуп. Пархоменко);

-          30 лєт Победи (зуп 10 полікліника);

-          30 лєт Победи (зуп к-р МІР);

         - вул Советская (зуп кв. Гаевого);

         - кв. Ленінського Комсомолу (зуп «Дом Бита»);

         - вул. Титова —вул. Коцюбінського;

         - площа Ж/Д вокзалу;

         - вул. Буденого (зуп. кв. Нарінського);

         - кв. Шевченко (зуп Авіацетр);

         - вул Будьоного (біля кафе «Марика»);

         - вул Оборонная (зуп Педуніверситет);

         - вул. Оборонная (зуп. Укрдрамтеатр) від центру;

         - вул. Оборонная —вул. Курчатова;

         - вул. Оборонная (зуп. Таксопарк);

         - вул. Оборонная (зуп. Автовокзал) від центру;

         - вул. Оборонная (зуп. Автовокзал) до центру;

         - вул. Советская —50 лет Оразованія СССР;

         - вул. Будьоного (зуп. СНУ);

         - кв. Южний (зуп. Ринок);

         -  вул. Советская (біля кафе «Челсі»).

Враховуючи вищевказану заяву, між сторонами у справі було укладено договір пріоритету № 410 від 26.12.2007 (далі –Договір пріоритету) строком на три місяці до 26.03.2008, згідно якого позивач встановлює пріоритет відповідача на місця можливого розміщення рекламної конструкції за вище переліченими адресами.

09.04.2008 виконавчим комітетом Луганської міської ради було винесено рішення № 106/5 про видачу відповідачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську (50 спеціальних конструкцій –тимчасові не світлові тумби розміром D=1,2 м х h=1,6 м. без права здійснення будівельних робіт), які використовуються для розповсюдження афіш, оголошень, плакатів та соціальної реклами.

В даному рішенні (п. 4) вказано, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами  видається відповідачу після  укладення з позивачем договору тимчасового користування та використання  місць розташування спеціальних конструкцій  (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), вказаних у пункті 1 цього рішення.

Позивачем було підготовлено проект договору № 03-14/15-08 від 10.04.2008  про надання тимчасового користування та використання  місць розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення  рекламоносіїв, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.  

Однак,  відповідач відмовився укладати  вищевказаний договір,  оскільки плата за тимчасове користування місць розташування спеціальних конструкцій, яка ним передбачалась, складала 29270,64 грн., що значно перевищувало розмір, встановлений  у Договорі пріоритету.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач безпідставно та незаконно використовує місця під розміщення рекламоносіїв, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та отримує прибуток.

Як зазначає позивач, розміщення рекламного засобу на земельній ділянці передбачає її використання (встановлення, монтажні роботи, тощо), а використання землі в Україні є платним, а відповідач без достатніх правових підстав використовує земельну ділянку та одержує незаконний прибуток.

Крім того, згідно ст. 635 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Позивачем вказано, що він на підставі ст. 240 Господарського кодексу України, ст. 22 ЦК України, просить стягнути  збитки (упущену вигоду) за тимчасове фактичне користування місцями розташування спеціальних конструкції (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які  перебувають у комунальній власності                    м. Луганська,   за період з 10.04.2008 по 29.08.2008 виходячи з існуючої ціни на момент надіслання відповідачу пропозиції укласти договір (ч.3 ст. 623 ЦК України) та складає 135022,63 грн. за період з 10.04.2008 по 29.08.2008.

Крім того, з огляду на те, що обов'язковою умовою для видачі дозволу є  договір на платне тимчасове користування  місцями для розташування рекламних засобів, ініціатива якого покладається на заявника,   позивач просить зобов'язати відповідача укласти договір № 03-14/15-08 від 10.04.2008.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, та зазначає, що на час дії Договору пріоритету відповідач почав монтаж обумовлених у додатку № 1 до Договору пріоритету  рекламоносіїв.  

Однак, отримавши проект договору № 03-14/15-08 від 10.04.2008  про надання тимчасового користування місць розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення  рекламоносіїв, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, відповідач висловив незгоду з його істотними умовами, зокрема, розміром, порядком та умовами внесення плати за розміщення рекламоносіїв, про що письмово повідомив  позивача листом № 14/2 від 10.04.2008.

Посилання позивача  на ст. 635 ЦК України  є безпідставним, оскільки попереднім є  договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір  в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. У тексті Договору пріоритету немає зобов'язання сторін про укладання договору в майбутньому.

Стосовно стягнення збитків відповідач також заперечує, тому, що суми збитків, які заявив позивач, є сумою плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв за відповідну кількість місяців, що встановлена в неукладеному договорі.  

Крім того, плата за  тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному   органами   місцевого  самоврядування.

Однак, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.04.2008 № 106 із Додатком „Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” та усі рішення, які встановлювали порядок плати за  тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів,  були визнані в судовому порядку протиправними та скасовані. Тому позивач не має підстав керуватися скасованими рішеннями виконавчого комітету Луганської міської ради для нарахування збитків.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази на їх підтвердження,  суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 1 Закону України „Про рекламу” встановлено, що зовнішня реклама –це реклама, що розміщується  на  спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях,  розташованих на відкритій  місцевості,  а також на зовнішніх поверхнях будинків,  споруд,  на елементах  вуличного  обладнання,  над проїжджою частиною вулиць доріг.

Згідно зі статтею 16 Закону України „Про рекламу” та у відповідності  з пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами,  затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 (далі - Типові правила)передбачено, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил,  встановлено, що плата  за  тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів,  що   перебуває   у   комунальній   власності, встановлюється   у   порядку, визначеному   органами   місцевого самоврядування,  а місцем,  що перебуває у державній або приватній власності,  –  на   договірних  засадах  з  його  власником або уповноваженим  ним  органом  (особою).

Рішенням ХХІ сесії 24-го скликання Луганської міської ради № 21/25 від 30.06.2004 (п.п.2.1 п. 2) із змінами, внесеними рішенням № 10/30 від 24.10.2006,  уповноважено  відділ реклами Луганської міської ради укладати договори на тимчасове користування місцем розташування (в тому числі земельними ділянками) рекламних засобів, які (місця) перебувають у комунальній власності територіальної громади м.  Луганська або розпорядження якими (стосовно земельних ділянок) відповідно до положення частини 12 розділу Х  Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності, здійснюють міські ради.

Таким чином, на виконання пункту 32 Типових правил,  Луганська міська рада визначила орган, що укладає договори на тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів та  порядок встановлення плати за тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів, а саме, на договірних засадах.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами було укладено Договір пріоритету, який діяв до 26.03.2008, відповідно до якого позивач встановлює пріоритет відповідача на місця можливого розміщення рекламної конструкції за адресами, переліченими  у Договорі пріоритету. Плата відповідно до цього договору складала 1061,25 грн. на місяць.

Позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.04.2008  № 106/5 про видачу відповідачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську (50 спеціальних конструкцій –тимчасові не світлові тумби розміром D=1,2 м х h=1,6 м. без права здійснення будівельних робіт), які використовуються для розповсюдження афіш, оголошень, плакатів та соціальної реклами, в якому вказано (п. 4), що дозволи на розміщення зовнішньої реклами  видаються відповідачу після  укладення з позивачем договору тимчасового користування та використання  місць розташування спеціальних конструкцій  (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), вказаних у пункті 1 цього рішення, було підготовлено проект договору № 03-14/15-08 від 10.04.2008  про надання в тимчасове користування та використання місць розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення  рекламоносіїв, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

В даному проекті договору плата за тимчасове користування місцями розміщення рекламоносіїв складала 29270,64 грн. на місяць.

Однак, відповідач відмовився укладати даний договір, та своїми діями щодо його не підписання, це зазначив. Посилання відповідача  щодо повідомлення  позивача про відмову в укладанні договору   листом № 14/2  від 10.04.2008,  судом до уваги не беруться, оскільки, як вірно зазначив позивач, до листа не додано доказів його направлення чи вручення позивачу. У зв'язку з зазначеним, дозволи на розміщення зовнішньої реклами  відповідачу видані не були.

Позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти договір № 03-14/15-08 від 10.04.2008  про надання тимчасового користування місць розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення  рекламоносіїв, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, однак у задоволенні даної вимоги слід відмовити з огляду на наступне.

Як встановлено у пп. 3, 8 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами  оформляє  договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає  один  примірник  договору  другій  стороні  або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. У  разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних  умов господарського  договору,  такий  договір  вважається  неукладеним (таким,  що не відбувся).  

Судом встановлено, що з боку відповідача жодних дій, передбачених законодавством та  спрямованих на укладання договору, не зроблено.

Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, та зокрема, вказано, що   відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно частини 3 статті 179 ГК України, укладення   господарського  договору  є  обов'язковим  для сторін,  якщо він заснований на державному  замовленні,  виконання якого є  обов'язком  для  суб'єкта  господарювання  у  випадках, передбачених  законом,  або  існує  пряма  вказівка  закону   щодо обов'язковості  укладення  договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади  або  органів  місцевого самоврядування.

Жодної з умов, що спричиняють обов'язковість укладення господарського договору, відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України, договір № 03-14/15-08 від 10.04.2008  про надання в тимчасове користування та використання місць розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення  рекламоносіїв, не містить.

Отже, вимога позивача щодо зобов'язання його укладення з відповідачем є  безпідставною та законодавчо необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 135022,63 грн., то суд також  вважає ці вимоги такими, що не  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.  

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне положення міститься і у статті 22 ЦК України.

Стаття 225 ГК України  визначає склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені стороною, яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

-          матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Правовою підставою для стягнення збитків позивачем вказані  ст. 240 ГК України, ст.ст. 17, 22, ч. 3 ст. 623, 635, 762 ЦК України, відповідно до яких він просить стягнути  збитки (упущену вигоду) за тимчасове фактичне користування місцями розташування спеціальних конструкції (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які  перебувають у комунальній власності  м. Луганська,  за період з 10.04.2008 по 29.08.2008 виходячи з існуючої ціни на момент надіслання відповідачу пропозиції укласти договір (ч.3 ст. 623 ЦК України) та складає 135022,63 грн. за період з 10.04.2008 по 29.08.2008.

За загальним правилом збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин  і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками. Суб'єктивну сторону утворює вина.

Однак, по-перше, позивачем наданий розрахунок суми збитків, яка розрахована виходячи з існуючої ціни на момент надіслання відповідачу пропозицію укласти договір, однак на підставі чого визначалась ця ціна, позивачем не вказано.

Позивачем при визначені розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, не можуть бути застосовані відповідні Порядки плати за тимчасове користування місцями розташування  рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.04.2008 № 106, було встановлено Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування  рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Однак, постановою Ленінського районного суду від 18.07.2008 у справі                   № 2”а”-290/08 визнано протиправним і скасовано повністю Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 09.04.2008 № 106 із Додатком „Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування  рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська”.

Також, постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 12.02.2008 по справі №2“а”76/2008, яка набрала законної сили, частково скасовано рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.12.2007 № 358, а саме, скасовано Додаток «Розмір плати за 1 м2 площі місця розташування рекламного засобу (Р)»до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007 по справі №2“а”642/2007, яка набрала законної сили визнано протиправними і скасовано пункти 1, 2 в частині “вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 № 270/19”, пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007р. за №115 “Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” та визнано протиправним і скасовано Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 г. №115 “Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська”.

Крім того, позивачем не доведено факту наявності незаконного розміщення та користування відповідачем спеціальними конструкціями, в місцях,  перелік яких передбачений у п.1.1 проекті договору № 03-14/15-08 від 10.04.2008, та які    використовуються для розміщення  рекламоносіїв за період з 10.04.2008 по 29.08.2008.

За наданими позивачем доказами неможливо встановити скільки та де саме і протягом якого часу були розміщенні рекламоносії.  

Жодного документу, за яким би передавались місця для розміщення рекламоносіїв,  зазначених у п. 1.1 проекту договору № 03-14/15-08 від 10.04.2008, зокрема акту приймання-передачі, позивачем на вимогу суду не надано.

Посилання позивача в правове обґрунтування позовних вимог на ст. 240 ГК України (а.с.4-5), ст.ст. 17, 635, 762 ЦК України є безпідставним, з огляду на наступне.

Стаття 240 ГК України  передбачає безоплатне вилучення доходу, (прибутку), як виду адміністративно-господарських санкцій і ні яким чином не стосується стягнення збитків.

Частиною 1 статті 635 врегульовано положення щодо попереднього договору, зокрема вказано, що попереднім  є  договір,   сторони   якого   зобов'язуються протягом  певного  строку  (у  певний  термін)  укласти  договір в майбутньому (основний договір) на умовах,  встановлених попереднім договором.

Частиною 3 сказаної статті зазначено, що сторона,  яка  необґрунтовано  ухиляється  від   укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій  стороні  збитки, завдані  простроченням,  якщо  інше   не встановлено    попереднім    договором або актами цивільного законодавства.

Однак, позивач безпідставно вважає Договір пріоритету попереднім договором, а договір № 03-14/15-08 від 10.04.2008, основним договором, оскільки умови договору № 03-14/15-08 від 10.04.2008 не передбачені у Договорі пріоритету та в ньому немає зобов'язання укласти основний договір в майбутньому.  

З огляду на це є і безпідставним посилання на частину 3 статті 635 ЦК України.

Статтею 762 ЦК України встановлено положення щодо плати за користування майном, зокрема, зазначено, що за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Дана стаття також ні яким чином не регулює стягнення збитків.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивачем не доведено обставин, які б могли підтвердити заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  27.01.2009.

Головуючий суддя                                                            О.С.Фонова

Суддя                                                                                  Т.М. Мінська

Суддя                                                                                   О.Є. Пономаренко